«Божа роса» повертається в новини
Головні тенденції минулого тижня на більшості телеканалів залишались незмінними і протягом 14-18 серпня: незначна присутність опозиції в політичних новинах та млява реакція на численні кадрові рішення уряду (про нові призначення повідомляли, як про доконаний факт, зазвичай не намагаючись ані проаналізувати їх, ані подати їх оцінку представниками різних політичних таборів). Дві найвизначніші події, що виділялись на доволі однорідному інформаційному тлі тижня – дводенний робочий візит Віктора Януковича до Сочі, де він мав робочу зустріч із головою російського уряду, плюс неформальну – з президентами Росії та Білорусі, а також відкриття IV Всесвітнього Форуму українців у Києві. Із першим закордонним візитом Януковича були пов’язані ще дві важливі теми, що висвітлювались у новинах 16 і 17 серпня: незмінність цін на російський газ для України, яку декому, видається, кортіло подати як головний позитивний результат прем’єрської виправи до Сочі, та зустріч Ющенка з Януковичем у Криму.
* * *
Тональність висвітлення прем’єрського візиту була різною, але в цілому мало хто дав конкретні відповіді на запитання, що саме робив Янукович на самміті ЄврАзЕС, до якого Україна не входить, яким є позитивний ефект від цієї поїздки, та, зрештою, чи виправдались сподівання частини українців, що новій владі краще вдаватиметься знаходити з Росією спільну мову та домовлятись на вигідніших для України умовах.
Найбільший різнобій вийшов у трактуванні результатів обговорення «газового питання». Так, 16 серпня Перший канал (сюжет Ірини Герасимової) цілком оптимістично повідомив: «Український прем’єр після перемовин із російською стороною запевнив: до кінця року «блакитне паливо» для України коштуватиме не більш як 95 доларів за тисячу кубів. А його вартість з наступного року залежатиме від європейських цін. Щоб узимку газу вистачило, в українські газосховища до початку опалювального сезону закачають 24 з половиною мільярди кубометрів блакитного палива.»
Зовсім по-іншому звучала та сама інформація у підводці Алли Мазур на початку вечірнього випуску ТСН («1+1»): «Отже, за російський газ наступного року Україні, можливо, доведеться платити ще більше, аніж зараз, – визнавПрем’єр Янукович після зустрічі у Сочі із президентом Росії і главою їхнього уряду. Під час переговорів називалися ціни від 150 до 230 доларів за тисячу кубометрів. Цього року, – запевняє Янукович, – «блакитне паливо» не подорожчає і коштуватиме ще 95 доларів. Росіяни поки що про таку домовленість не говорять, зате уже почули від українського Прем’єра, чим він готовий поступитися задля газового спокою. Попри підписаний у Києві універсал, Віктор Янукович знову заявив про намір домагатися державного статусу в Україні для російської мови уже не як Прем’єр, а як лідер Партії регіонів.»
До речі, фінт Віктора Федоровича із обіцянкою боротись за статус державної мови для російської, що суперечить положенню зовсім нещодавно підписаного «Універсалу національної єдності», також потрактували по-різному. Наприклад, на відміну від наведеного вище тлумачення «1+1», в якому відчувається збентеженість, журналіст каналу «Інтер» Володимир Горковенко нічого особливого в обіцянці, даній росіянам, не побачив: «Виктор Янукович успокоил россиян: от идеи предоставления русскому языку статуса второго государственного не отказывается. Это обещание премьер планирует реализовать, когда у него будет в парламенте конституционное большинство.»
Одним із найбільш збалансованих було висвітлення цієї теми каналом НТН. У сюжеті Олександра Моторного, окрім хронікального викладу подій у Сочі, містяться коментарі експертів щодо реального значення тих переговорів і домовленостей, що мали місце між Януковичем і Фрадковим. До того ж, коментарі для нової владної команди досить-таки несолодкі – наприклад, політолог Михайло Погребінський висловився так: «Я абсолютно уверен, что никаких стратегических договорённостей России и Украины на предмет газовых соглашений на 5-10 лет не будет. Россия не верит Украине и имеет на это основания». Повідомлення про заяву Януковича щодо російської мови варто навести повністю:
«Прем’єр Віктор Янукович має намір виконати передвиборні обіцянки про надання російській мові в Україні статусу офіційної, щойно його коаліція одержить конституційну більшість у парламенті. Про це він сказав після перемовин із прем’єром Росії Михайлом Фрадковим у Сочі. Тим часом представник Президента у Верховній Раді Юрій Ключковський сподівається, що це до певної міри риторика, пов’язана з перебуванням Януковича в Росії, і обіцянок він не реалізує. Ключковський наголосив, цитую: «Підпис Віктора Януковича під «Універсалом національної єдності», поставлений публічно, на очах у всього народу, підтверджує і політичні зобов’язання, взяті публічно», – кінець цитати. Нагадаю, Янукович підписав «Універсал національної єдності», який закріплює розвиток та функціонування української мови як державної, а російській гарантує вільне використання в усіх життєвих потребах.»
Не зовсім зрозуміло, що малось на увазі в останньому реченні – нагадування Януковичу про те, що він підписав-таки «Універсал», від якого тепер відступається, чи навпаки – натяк на те, що російській мові навіть в «Універсалі» обіцяні більші права… Але, так чи інакше, НТН підійшов до цієї події критично.
Коментарі експертів у сюжеті, присвяченому переговорам про газ між Януковичем і Фрадковим, використав і канал СТБ. Цікаво, що лише в сюжетах СТБ і «Тоніса» згадувалось про обіцянку Януковича «боротись за зниження ціни на газ хоча б на долар». Відтак, глядач міг задуматись: а чи є досягненням збереження status quo лише до кінця року (на 4 місяці)?
Спробу проаналізувати події у Сочі за допомогою експерта зробив 5 канал, запросивши до студії програми «Час» 16 серпня політолога Костя Бондаренка. А ось канал ICTV просто-таки засипав глядачів цифрами. Ось лише частина підводки Іванни Коберник: «По прильоті в Сімферополь Янукович дав журналістам пояснення щодо газової ситуації і проведених переговорів. Ціна на газ для українського населення до кінця року не зміниться – 414 гривень за тисячу кубометрів. Не зміниться плата і за імпортний газ, який нині ми отримуємо від компанії «Росукренерго» по 95 доларів за тисячу кубометрів. А от з нового року можливі зміни. Зараз, – пояснив Прем’єр, – туркменський газ коштує 65 доларів за тисячу кубів, російський – 230, так і формується спільна ціна у 95 доларів. Але Туркменістан пропонує Росії купувати газ вже по 100 доларів, і тоді ціна газової суміші на кордоні з Україною вже становитиме 140 доларів. Але Росія і нове керівництво українського паливно-енергетичного комплексу ще сподіваються вмовити Туркменбаші не робити такого значного здорожчання.» Пересічна людина, скоріш за все, просто заплуталася в цій послідовності чисел, зрозумівши лише, що незабаром платити доведеться більше, і винен у цьому президент Туркменістану.
Узагальнюючи, доводиться визнати створену українськими телеканалами картину рівновіддаленою від обох екстремумів: як від міфологічного уявлення про те, що лідер проросійської «п’ятої колони» їздив звітувати своїм господарям про перемогу, так і від ідеалістичних фантазій про миттєве налагодження «особливих стосунків» із Росією, обіцяних виборцям Партією регіонів.
* * *
Важливим, - чи не важливішим за саму поїздку до Сочі, - для формування іміджу «нового Януковича» було висвітлення зустрічі, що відбулась між Президентом та Прем’єром у літній резиденції глави держави. З огляду на те, що кожен із них лише вживається у роль «не першої, але й не другої особи», триває розподіл сфер впливу і визначення функцій, які виконуватиме кожен із них у парламентсько-президентській державі, навіть найменші нюанси тлумачення кримської зустрічі могли істотно позначитись на співвідношенні сил, або, принаймні, баченні цього співвідношення у суспільстві. Чи рівні Президент і Прем’єр? Чи була ця зустріч діалогом двох рівновеликих фігур, чи все-таки Президент, як писала низка видань, «викликав Януковича на килим» у зв’язку з його сочинськими заявами, що ставлять під сумнів дотримання Прем’єром умов «Універсалу»? Бачення українських каналів різнились, хоча всі вони отримали однакове відео від прес-служби Президента – зустріч проходила за зачиненими дверима.
Зразок нейтрального висвітлення події явив Перший канал. Ось повідомлення, що пролунало на початку випуску новин о 21 годині: «Президент задоволений, що новому Прем’єрові вдалося домовитися про сталу ціну на російський газ до кінця року. Про це він сказав під час зустрічі з Віктором Януковичем в Криму. Віктор Ющенко сподівається, що Прем’єр у своїй роботі керуватиметься положеннями «Універсалу національної єдності», особливо у питаннях євроінтеграції, вступу України до НАТО та Світової організації торгівлі. Керівник уряду запевнив президента, що від основ підписаного документу уряд не відступить.» Приблизно в такому ж ключі, з дотриманням паритету між главами держави і уряду та наголошенням на порозумінні між ними, були витримані й офіційні повідомлення прес-служби Президента.
Щось подібне – в повідомленні каналу «Інтер»: «Итоги правительственного визита в Россию Виктор Ющенко обсудил сегодня с Виктором Януковичем. Встреча прошла в крымской резиденции президента. Премьер выразил уверенность в стабильности цены на газ до конца этого года. Президент сказал, что на данном этапе Виктору Януковичу удалось закрепить январские договоренности, достигнутые правительствами двух государств. Также говорили об интеграции Украины в НАТО и ВТО, обсудили языковой вопрос и кадровую политику исполнительной власти. Премьер заверил, что эти темы являются первоочередными в работе правительства и будут решаться согласно с позициями, закрепленными в универсале.» Ані слова про те, що Президент мав до Януковича якісь претензії.
У повідомленні ТСН («1+1») вчувались деякі натяки на те, що розмова була не такою мирною і безконфліктною: «Віктор Ющенко нагадав голові уряду, що його Кабінет у своїх діях має керуватися «Універсалом національної єдності». Янукович із свого боку обіцяв: питання інтеграції України до СОТ та НАТО і мовне питання вирішать у першу чергу і згідно з Універсалом. Вчора у Росії, нагадаю, він заявив про свою готовність таки домогтися для російської мови статусу другої державної, коли його коаліція отримає у парламенті конституційну більшість.» Виникає закономірне запитання: що Прем’єр називає «вирішенням мовного питання»? В «Універсалі» жодних конкретних кроків, що забезпечать «всебічний розвиток і функціонування української мови як державної та мови офіційного спілкування у всіх сферах суспільного життя на всій території України – як основи самоідентифікації народу і держави, гарантування кожному громадянину вільного використання у всіх життєвих потребах російської чи іншої рідної мови відповідно до Конституції України та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» не передбачено…
Натяк на те, що не все між Президентом і Прем’єром гладко, містився і в короткому повідомленні СТБ: «Президент задоволений сочинським візитом Віктора Януковича. Про це він сказав під час особистої зустрічі з прем’єром в Криму. Водночас Віктор Ющенко не зміг проігнорувати заяву прем’єра щодо можливого надання російській мові статусу державної. Свого підпису під універсалом через це він не відкликав, як його закликав Микола Катеринчук, проте нагадав прем’єрові, що документ має виконуватися. Янукович погодився.»
Якщо за версією ICTV Прем’єр поінформував Президента про підсумки своєї поїздки, то «Тоніс» вдається до ще гострішого формулювання: «Прем’єр-міністр відзвітував главі держави про підсумки свого російського візиту.» Думаю, всім читачам зрозуміла семантична різниця між визначеннями «розповів», «поінформував» і «відзвітував»: перші два свідчать про рівність суб’єктів, тоді як останнє - про підпорядкованість Прем’єра Президенту. Це саме слово – «відзвітував» – уживали також численні Інтернет-видання… А також НТН і ТРК «Україна»! Саме так: «Виктор Янукович сегодня отчитался Виктору Ющенко о результатах своего визита в Россию. Их встреча произошла в крымской резиденции президента» (ТРК «Україна») та «Прем’єр відзвітував перед президентом про свою поїздку до Росії. Передусім керівник уряду запевнив гаранта, що держава зимуватиме з газом, і до кінця року Москва пообіцяла не піднімати Києву плати за російське «блакитне паливо». На зустрічі із Януковичем Віктор Ющенко вкотре наголосив, що головним документом для діяльності нового уряду є «Універсал національної єдності». Гаранту Янукович пообіцяв дотримуватись його засад» (НТН).
Таким чином, склалась дивна ситуація: канали, що традиційно посідають більш-менш нейтральну або пропрезидентську позицію, зобразили кримську зустріч як діалог рівних, тоді як канали, що належать Партії регіонів, «змусили» свого патрона звітувати перед Президентом, запопадливо запевняти його у своїй вірності ідеалам «Універсалу», визнаючи, відтак, першість за Ющенком. Можливо, це наслідок недостатньо уважного ставлення редакторів інформаційних служб до цієї теми. Треба думати, коли легендарні американські іміджмейкери Януковича повернуться з відпусток, вони подбають про те, аби власний медіаресурс не працював їх клієнтові на шкоду.
Оскільки прес-служба Президента була єдиним джерелом відеоматеріалу, повідомлення про кримську зустріч Ющенка з Януковичем були не надто інформативні, а Новий канал, не маючи власного відеоряду, взагалі про неї не згадував. А головне, чого не подужало наше телебачення, - розгледіти в подіях 15-17 серпня ознаки повернення до практики часів Кучми, коли в Росії глава держави (або, як у цьому випадку, Прем’єр) говорив одне, на Заході – протилежне, а в Україні – щось третє. Обіцянка порушити «Універсал», дана Януковичем росіянам, і обіцянка дотримуватись «Універсалу», дана ним наступного дня Президентові, - дві події, які, будучи зіставленими, промовисто характеризують засади політики нового Прем’єра. На жаль, зіставити ці події та унаочнити непослідовність Януковича наважились лише два канали.
* * *
Всесвітній Форум українців, що проходить у Києві раз на 5 років, сприймається багатьма співвітчизниками як «батьківські збори» представників української діаспори з метою «навчити нас жити». Відтак, мало хто з пересічних мешканців України чекає від Форуму чогось більшого, ніж настанови й поради, а також таврування недоліків української державності, особливо добре помітних із-за кордону… Тим часом, для закордонних українців це й справді надзвичайно важлива подія: на Форумі відбувається координація, налагодження культурних зв’язків, обмін інформацією і досвідом між різними осередками, крім того, для багатьох із них це єдина нагода побувати на історичній батьківщині.
Важливим є Форум і для Віктора Ющенка, чий авторитет у діаспорі після нещодавніх подій, природно, похитнувся. Якщо перші два Форуми – 1992 і 1997 років – мали характер установчо-конструктивний, то в 2001 році всесвітній зліт українства набув відверто опозиційної до чинної української влади спрямованості. Відповідно, й українське лобі в країнах компактного проживання українців працювало проти режиму Кучми, що на той час було вигідно націонал-демократичній опозиції. Після альянсу з Партією регіонів «Народний Президент», якого діаспора спершу активно підтримувала, мав великі шанси розділити долю Кучми, отримавши ярлик промосковського, чи то пак, «неукраїнського» Президента.
Ідеальним вирішенням проблеми у стилі Кучми було б забезпечення якщо не тотального «одобрямсу», то, принаймні, двох протилежних позицій учасників Форуму щодо утворення «широкої» коаліції. Адже діаспора неоднорідна – наприклад, глядачі 5 каналу могли бачити у студії програми «Новий час» представника українців Камчатки, що обурювався прозахідною орієнтацією чинної влади й висловлював упевненість, що Україна рано чи пізно стоятиме пліч-о-пліч з Росією проти Америки. Є й серед українців із Заходу адепти «об’єднання берегів Дніпра»; достатньо було б, як це часто-густо робилось за часів Кучми, дати їм трохи більше ефіру, і видимість плюралізму була б створена. Однак Ющенко – не Кучма, тому він, замість організовувати медіа-спецоперації, виголосив годинну промову, а лояльний до нього медіаресурс удався до найпримітивніших засобів інформаційної оборони.
Текст промови Ющенка 18 серпня був опублікований уже наступного дня. Однак, у цьому розшифруванні не відображено реакції аудиторії на деякі його вислови, яка, як могли бачити телеглядачі, - Форум транслювався у прямому ефірі Першого каналу, - часом була бурхливою і агресивною. Президент, як завжди, болісно сприймав вияви неповаги, закликав зал до тиші та порядку, відповідав на образливі вигуки, що лунали з гальорки. Уже на початку своєї промови він відреагував на критичний і безкомпромісний виступ Аскольда Лозинського, президента Світового Конгресу Українців: «Скажу відверто, мені надзвичайно імпонує той дух, який панує на цьому зібранні. Повірте, не солодко після деяких фраз сидіти в кріслі Президента, але я думаю, що це все спрямовано не для того, щоб обрізати українські крила, а щоб окрилити Україну, щоб зробити краще в Україні. І в цьому я бачу сенс нашого діалогу, можливо, нашої полеміки. Адже ми можемо деякі питання бачити під різними кутами». У ході виступу Президент ще не раз повертався до претензій, висловлених Лозинським на адресу чинної влади, розуміючи, що це, фактично, узагальнені претензії всієї діаспори. Й тим очевиднішою була різниця реакцій на ці два виступи: Аскольдові Лозинському, що таврував байдужість влади до української мови та її промосковську орієнтацію, зал рукоплескав на знак підтримки, а Ющенкові, - аби заглушити його слова…
У випуску «Новин» Першого каналу о 21.00 18 серпня коротке вступне повідомлення про відкриття Форуму та розширений репортаж на цю тему містили 6 синхронів Президента Ющенка. Кожен із цих синхронів був ніби ілюстрацією турботи української влади про потреби українців: наприклад, у повідомленні на початку випуску його синхроном було завдано «випереджального удару» по претензіях щодо недофінансування зв’язків із закордонними українцями:
«Головні питання триденного конгресу – резолюція про Голодомор і захист прав українців, які працюють за кордоном. А ще - концепція співпраці з діаспорою, і не лише в культурному плані, але й в економіці, політиці та науці.
Синхрон: Віктор Ющенко: «Вже зараз для підтримки діаспори ми запланували до 2010 року майже 77 мільйонів гривень. На цю політику в 2006 році виділено 21 мільйон гривень. У Міністерстві закордонних справ створений спеціальний департамент, який сьогодні контролює всю роботу з українством за кордоном.»
10-хвилинний розширений репортаж розпочався з заспокійливого «лайфу» - історії естонської українки Віри Коник, яка розповіла кореспондентові Першого каналу про зусилля діаспори, спрямовані на збереження національної ідентичності. Поступово автор перейшов до проблемної частини репортажу. Ось вона:
«Про мову, соборність держави та єдину помісну церкву – теми, що вже давно наболіли українцям і на батьківщині, і поза її межами – своєрідний діалог із Президентом: представники української діаспори всі свої питання апелюють саме до нього. Зі стурбованості та нерозуміння починається їхня спільна бесіда. Русифікованість навчальних закладів, бізнесових кіл, політики та в цілому навіть життя України – ось що найбільше хвилює українців за кордоном. Діаспора піддає нищівній критиці нав`язування російської державі. А фактом повної відсутності українських вищих навчальних закладів, у деяких регіонах – шкіл та гімназій, українці за кордоном пригнічені та навіть розчаровані. Українців у тих областях діаспора закликає стверджуватися в науковій та культурній діяльності українською мовою. А президента просить вберегти мову та підтримати її відродження.
Михайло Горинь, голова Української всесвітньої координаційної ради: «Ми стали сьогодні свідками спроб офіційного насадження другої державної мови в кількох областях Лівобережної України всупереч Конституції України, десята стаття якої гласить: державною мовою в Україні є українська мова. Гласить, але ще не виконується до кінця. Особливо в таких регіонах як Крим, зокрема в Севастополі, де в 64 середніх школах немає жодного українського класу, немає жодної української гімназії. Не говорячи вже про те, що не маємо на території Криму українського вищого навчального закладу».
Віктор Ющенко: «Ми повинні просто зрозуміти, що якщо ми демократи, вірніше якщо ми християни. Ми силою не заставимо говорити українською мовою жодної людини, жодної людини. Нам треба говорити мовою мотивацій, мовою потреб і виключності української мови. Ми дійсно говоримо про розвиток як державної, як офіційної мови по всій території України, української. І це є наше ключове завдання, гуманітарної політики, це річ очевидна. Поряд з цим ми говоримо: це не є політика, яка приводить до мінімізації прав будь-якої меншини у правах на спілкування, володіння, застосування своєї мови. Це право європейське, і воно йде поряд із нашим вибором української державності в мові.»
Таким чином, автор удається до досить-таки звичної у проблемних репортажах діалогічної архітектоніки: на закид «обвинувача» Михайла Гориня (голови Всесвітньої Координаційної Ради Українців, що мешкає в Україні, і чиї докори були значно м’якшими за філіппіки Лозинського – й не дивно, адже Горинь «ющенківець») – відповідь Президента. Ця конструкція в подальшому розвитку сюжету повторюється ще двічі: відповідь словами Президента була дана на закид Аскольда Лозинського щодо експансії УПЦ МП та голови Європейського конгресу українців Ярослави Хортяні – про необхідність єднання. Під кінець діалогічна форма побудови сюжету плавно перетекла в монологічну: останні два великі синхрони Президента були подані на підтвердження авторських тез «Тему орієнтації на Захід і на Схід президент піднімає сам, без питань делегатів. Він переконує діаспору: ринки є вигідними однаково в обох напрямках. Тому і там, і там має бути український продукт. Це дозволить Україні стати заможнішою, багатшою не тільки у зовнішніх векторах, але й на внутрішніх ринках.» та «Відчувати в собі силу та самим боротися за Україну. Такою президентською порадою завершується перший день форуму українців.»
У глядача, що не дивився прямої трансляції відкриття Форуму, скоріш за все, мало б скластись враження:
- що Президент – головна дійова особа Всесвітнього Форуму українців, і все дійство зводиться до діалогу глави держави з представниками діаспори;
- що на всі претензії з боку діаспори (знов-таки, «нас учать жити») Президент легко знайшов вагому й вичерпну відповідь;
- що діаспора залишилась цілком задоволеною відповідями Президента.
Спокусі зробити з виступів Лозинського та Ющенка діалог піддались і «плюси». У сюжеті Лесі Харченко, щоправда, не було намагань заретушувати конфлікт, на відміну від Першого національного. «Проблемну» частину репортажу варто навести повністю:
«Сьогодні ж спілкування на форумі вже з самого початку не було безхмарним.
Аскольд Лозинський, президент Світового конгресу українців: «Як зрозуміти сьогоднішнього прем’єр-міністра, коли у президентській виборчій кампанії в 2004 році користувався майже виключно російською мовою? І навіть сьогодні на позиції голови уряду інколи виступає недержавною мовою. А два віце-прем’єр-міністри виступають виключно російською мовою».
Віктор Ющенко: «Ми повинні просто зрозуміти, що якщо ми демократи, вірніше, якщо ми християни, ми силою не заставим говорити українською мовою жодну людину, жодну людину. Я не приймаю полеміку, що розвиток української мови як мови нашої свободи здійснюється за рахунок якоїсь мови».
Довелося Вікторові Ющенку пояснювати діаспорянам і свої останні рішення. Він переконаний, що емоції вщухнуть, а головним вважає, що ні на крок не відступив від української Конституції. А головними здобутками, окрім демократії, президент називає економічне зростання.
Віктор Ющенко: «Ми сьогодні, в останній місяць, маєм прирост валового продукту 9,3%, ВВП. Рік ми закінчим, очевидно, біля показника 7% ВВП. Як ви думаєте, за рахунок чого? Економіка так сильно піднялась? Ні, економіка освітлилась».
Однак дехто в залі настроєний достатньо критично.
Віктор Ющенко: «Друзі, я просив би коректності. Виступає перед вами Президент України».
Картину псує одна деталь: абсолютно незрозуміло, відповіддю на що були останні слова Президента…
Після сюжету Лесі Харченко у випуску ТСН відбулось пряме включення з палацу «Україна». Кореспондент «1+1» Захар Бутирський знайшов для включення важливого гостя: делегата Ради Федерації РФ Василя Думу, який виступив із пропозицією «об’єднати всі діаспори республік колишнього Радянського Союзу»… З огляду на розмаїття високих гостей із усього світу, саме такий вибір виглядав дивно.
«Інтер» (автор сюжету – Олексій Коваль) також звів конфліктну складову до мінімуму: критика обмежувалась одним-єдиним синхроном Аскольда Лозинського щодо невизнання ОУН-УПА. Автор зосередився на організаційних питаннях. Відбувся коротеньким сюжетом із трьома синхронами, з якого абсолютно неясно, що ж саме за «форум діаспори» відбувся, і чого його учасники хочуть від Президента, канал НТН. У сюжеті ТРК «Україна» було лише побіжно згадано, що представники діаспори «незадоволені спробами нав’язування російської мови». Пом’якшили цей момент і на ICTV: «Припинити скиглити по-українськи закликав співвітчизників Віктор Ющенко. Діаспору Президент заспокоїв: статус української як офіційної мови не має альтернативи. Соборність держави беззаперечна. І це підтвердив підписаний Універсал. А курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію незворотній. У залі Президента то переривали докорами, то схвально аплодували.» Либонь, найбільш адекватно взаємне незадоволення Президента та діаспорян було відображене у сюжеті Наталії Соколенко (СТБ), яка не побоялась проаналізувати сам виступ Президента, замість зловживати, як інші, його синхронами.
Отже, більшість каналів, чи то прагнучи бути «подалі від гріха», чи то з обережності й запопадливості перед владою, спробували спустити тему на гальмах, зобразивши непорозуміння між Президентом та делегатами конгресу як непростий, але результативний і конструктивний діалог, або ж взагалі не приділивши цьому аспекту подій 18 серпня належної уваги. Навіщо? Адже люди все одно дізнаються з друкованої преси, Інтернет-видань та особистих розмов про те, що Президента освистали. Сам по собі факт, що Віктор Янукович, замість запланованої зустрічі з учасниками Всесвітнього форуму, раптово відлетів до Москви, доручивши спілкування з діаспорою менш одіозному Дмитрові Табачнику, є досить промовистим. Нова влада отримала від закордонних українців «чорну мітку» і намагається за допомогою телебачення сховати її в кулаку.
