Логічно припустити, що, коли вже в державі з’явилась нова (або, як тепер майже офіційно кажуть, „нова стара”) влада, то ЗМІ мали б приділяти найбільше уваги саме її першим крокам. Однак, хоч як це не парадоксально, діяльність уряду Януковича протягом тижня була топ-темою лише кілька разів. на кількох каналах. Надзвичайні події, які протягом місяців гострого політичного протистояння відсунулись на другий план, знову почали з’являтись на початку випусків новин.

 А тиждень видався багатим на трагедії: в понеділок 7 серпня –  убивство рядового п’яним командиром на Полтавщині (топ-тема на „Інтері”, „1+1”, Першому каналі, ICTV, НТН і „Тонісі”), у вівторок 8 серпня – зростання цін на бензин, у середу 9 серпня –  викрадення українських моряків у Нігерії (топ-тема на „Інтері”, „1+1” та Першому каналі), у четвер 10 серпня – загроза терактів у Великій Британії, де затримали кількадесят терористів („Інтер”, ТРК „Україна”, ICTV, СТБ) та вбивство солдата на Київщині (Новий канал, „1+1”, НТН, „Тоніс”). Лише у п’ятницю, 11 серпня, на перше місце вийшла політична подія –  прес-конференція міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, де він дав народові довгоочікувані роз’яснення щодо свого рішення залишатися в уряді Януковича.

У порівнянні з іншими, підвищену увагу до діяльності нового уряду виявляли ТРК „Україна” (рішення, наміри або заяви Януковича ставали топ-темою „Событий” 7, 8, 9 і 11 серпня), Перший Національний і 5 канал. Сплески інтересу до Кабміну спричиняли презентації міністрів, особливо тих, що потрапили до команди Януковича за „нашоукраїнською” квотою: Тарасюка, Гриценка, Зварича і Луценка. Мляве висвітлення діяльності уряду, втім, не означає, що ЗМІ щось замовчували: просто навчений життям і своїми радниками Янукович у перші тижні, вочевидь, утримуватиметься від різких заяв і радикальних змін (у тому числі кадрових), аби наочно підтвердити, що головний позитив, який несе його команда Україні – стабільність. Тож, оскільки новий Прем’єр, окрім  заяви про можливе відкладення вступу до СОТ на представленні Тарасюка та  роз’яснення щодо неможливості надання російській мові статусу державної на нараді в Криму, ніяких скандальних інформаційних приводів не створював, сюжети про повторне освоєння ним та його командою міністерських кабінетів тримались на других-третіх позиціях у випусках новин.

  *  *  *

Забобонно постукавши по дереву, визнаю: переходу каналів, що тримались після виборів більш-менш незалежно, до тотального „одобрямсу” не відбулося. Втім, зі збалансованістю в тележурналістів поки що якось не складається. Певно, потрібен час, аби звикнути до необхідності брати коментар у когось із БЮТ (а згодом і в решти опозиції, коли вона оформиться) з будь-якої важливої політичної нагоди. Наразі ж опозицію відправили у відпустку за власний рахунок.

Синхронів представників Блоку Юлії Тимошенко у новинах 7-11 серпня не було або майже не було. Час від часу з’являлись представники так званої „непарламентської” опозиції – тих, кого ще нещодавно називали „аутсайдерами виборів”, і хто привертав до себе увагу ЗМІ наметовими містечками на Майдані Незалежності. Подекуди їхню гіперактивну громадянську позицію навіть було протиставлено очевидному послабленню „хватки” БЮТ.

Так, у „Событиях” ТРК „Україна” 10 серпня з’явилось повідомлення про те, що Українська народна партія готова перейти в опозицію до Президента у разі, якщо той остаточно „зрадить ідеали Майдану”. Не забувши нагадати, що УНП належить до „деяких аутсайдерів парламентських виборів”, автори повідомлення дали великий синхрон Юрія Костенка, який фактично дублював саму підводку, і додали, що УНП готова співпрацювати з БЮТ. Відразу після цього йшов наступний пасаж: „А сама лидер БЮТ в это время проводит отпуск на родине, в Днепропетровске. Руководитель пресс-службы БЮТ Тарас Пастушенко сообщил, что Юлия Тимошенко намерена отдохнуть также в санатории или профилактории, чтобы подлечиться после тяжелой избирательной кампании и поствыборных парламентских баталий. Работа в таком напряженном темпе, по мнению Пастушенко, может измотать любого человека, даже профессионального спортсмена.” Неприємний щиглик Юлії Володимирівні, яка прагне виглядати незламною, „залізною леді”.

Словом, „припливли”: відверто провладна ТРК „Україна” висвітлює діяльність опозиції докладніше, ніж усі канали, які традиційно посідали критичну позицію як щодо влади взагалі, так і щодо Партії регіонів. Що, втім, легко пояснюється: зараз у БЮТ не найкращий період, і єдиній на сьогодні парламентській опозиційній силі хотілось би, аби їй тимчасово дали спокій. З іншого боку, не висловлюючись з приводу актуальних політичних подій, БЮТ ніби відмовляється від функції контролю за владою, притаманної опозиції.

Цікава ситуація склалась із висвітленням першої прес-конференції в опозиційному до „антикризової” влади амплуа колишньої союзниці Януковича – Наталії Вітренко. Наприклад, у випуску „Вікон” СТБ від 8 серпня її синхрон був включений у повідомлення про наміри Януковича здійснити поїздки до Москви та Брюсселя, де йшлося також про оцінку Прем'єром перспектив щодо вступу до НАТО:
"Напередодні він заявив, що позиція Києва у питанні співпраці з Альянсом буде повністю узгоджена між президентом, урядом і парламентом. Деякі ЗМІ сприйняли це як відмову від референдуму щодо НАТО.На захист прем’єра сьогодні кинувся міністр закордонних справ. Борис Тарасюк запевнив журналістів, що референдум буде, і спрогнозував дату – 2008 рік. Натомість колишня спільниця Януковича Наталя Вітренко сьогодні розкритикувала його ущент і навіть обізвала прем’єра "снодійним порошком, який розробили "натівці", аби приспати Росію та південний схід України". Лідерка прогресивних соціалістів вважає, що Янукович поступився принципами заради крісла.
Н. Вітренко: "Разработали и внедрили для усыпления Юго-Востока и России, чтобы они думали, что Янукович будет что-то делать не так. Во-первых, он не хочет делать что-то не так, потому что его экономические интересы лежат точно в той же плоскости, что и у окружения Ющенко. Во-вторых, он не может делать что-то не так. Читайте Конституцию Украины. Ющенко обложил Януковича со всех сторон".

Крім того, в окремому репортажі в цьому випуску „Вікон” було досліджено перспективи розколу в „Нашій Україні” з синхронами обох можливих сторін: „опозиціонера” Стретовича та „угодовця” Матвієнка. Інші канали, якщо й торкались цієї теми, то поверхово й занадто обережно.

Висвітлюючи демарш Вітренко, повідомленням із одним синхроном обмежився „Інтер”. Зовсім не згадали про цю подію у прайм-таймових випусках Перший канал, Новий канал, „Тоніс”, „1+1”, ICTV. Вельми скромне пабліситі, як на єдину наявну в країні ліву опозиційну силу…

Цілком можливо, що, коли всі – і медійники, і політики, - повернуться з відпусток, правило висвітлення усіх (або, принаймні, двох) точок зору буде урочисто відновлене… Але навряд чи це буде навіть та хистка й вимушена збалансованість, яку ми мали до виборів.

 *  *  *

Якщо у недільних підсумкових програмах 6 серпня були зроблені якісь спроби розповісти глядачам про склад нового Кабміну, то з понеділка в новинах майже не було сюжетів, що змальовували б нових (або „нових старих”, яких глядач зовсім не обов'язково мусить пам'ятати) міністрів. Утім, наше телебачення й раніше не виявляло особливого інтересу до урядовців, окрім найбільш публічних. Чи часто ви бачили, наприклад, Павла Ігнатенка або Володимира Шандру? Я, може, двічі чи тричі. Перший віце-прем'єр уряду Єханурова Станіслав Сташевський після свого призначення, здається, взагалі жодного разу не з'являвся перед камерою. Не особливо тішив своєю присутністю на телеекранах і агропромисловий віце-прем'єр Мельник, спершу УНПіст, а тепер, як бачимо, комуніст… Очевидно, в уряді Януковича таких „темних конячок” буде не менше. Адже ні Сергій Тулуб, ні Андрій Клюєв, ні Юрій Бойко самі за журналістами не бігатимуть. Навряд чи розповідатимуть про себе з власної волі зовсім незнайомі загалу Макуха і Головко, а особливо Джарти, щодо чийого минулого ходить немало чуток. Цих людей, на відміну від колишнього уряду Тимошенко, не треба попереджувати про необхідність уникати зайвого піару: вони самі зацікавлені в тому, щоб залишатись у тіні.

7 серпня розшифрувати склад уряду Януковича спробували СТБ (сюжети Османа Пашаєва та  Наталі Соколенко) і - менш успішно – „Інтер”, Перший і 5 канал. На останніх трьох, як і на „1+1”, говорили (і то побіжно) лише про міністрів, представлених Януковичем і Клюєвим. Канали, що в силу свого досить  гнучкого формату мали можливість зробити спецвипуски, аби схарактеризувати нових урядовців, - 5 канал, „1+1”, „Інтер” – очевидно, вирішили, що вистачить із глядачів і тієї пунктирної інформації, що містилась у новинах…

Так ми отримуємо непублічний, ба навіть, - згадаймо модне слово, - непрозорий уряд. І винних у цьому, крім самих ЗМІ, немає: зараз Янукович є настільки зацікавленим у тому, аби позбутись ярлика гнобителя свободи слова й вільної преси, що погодився б на будь-які вимоги щодо встановлення громадського чи медійного контролю за діяльністю уряду. Журналісти ж, видається, готові задовольнитись вигуками захвату з приводу того, як змінився Янукович від часів свого першого прем’єрства, як красиво та складно навчився говорити, скільки несподівано людяних рис виявив на першій своїй прес-конференції.

  *  *  *

Без ентузіазму відреагували телевізійні новини й на перші кадрові перестановки, здійснені новим урядом. Наприклад, про три важливих призначення, що відбулись 11 серпня, канал ICTV повідомив наступне: „Сьогодні уряд зробив кілька фінансово важливих призначень. Новим головою державної податкової адміністрації призначений Анатолій Брезвін – з 1998 по березень 2005-го він був заступником голови Податкової державної адміністрації. Представляв його сьогодні колективу ДПА Микола Азаров, з яким Брезвін довго працював. До сьогоднішнього призначення Державну податкову очолював Олександр Кірєєв. Перший віце-прем’єр Азаров, представляючи нового голову сказав, що до Кірєєва претензій немає, водночас наказав податковій призупинити відшкодування НДС з бюджету через велику кількість зловживань. Змінився і голова Державного казначейства: Олександра Шлапака змінив Сергій Харченко – це також людина Азарова, який починав у податковій, а з серпня 2004-го по березень 2005-го був заступником міністра фінансів. У Мінфіні Азарова попрацював і новопризначений керівник Головного ревізійного управління Петро Андрєєв. З 2003-го по квітень 2006-го він очолював департамент податкової та митної політики Міністерства фінансів.” І все. Хто ці люди? Що означає прихід „людей Азарова” у ключові фінансові відомства? Чому не нагадати, якою була діяльність Азарова на посаді голови ДПА? Жоден канал не дав детального аналізу цих призначень. Мінімальні ознаки аналізу містив сюжет „1+1” (із синхроном експерта), натомість, деякі інші канали обмежились лише переліком новопризначених, або й геть нічого не повідомили, як от Новий канал.

Практично непоміченим залишилось призначення прес-секретарем Прем’єр-міністра директора ТВО „Новини” (НТКУ) Дениса Іванеско. Про це першою повідомила „Українська Правда”, а потім і    „Детектор медіа”,  однак, як відомо, наше телебачення „неперевіреними джерелами”, до яких належать і всі веб-сайти, не користується… Ось і з’явився Денис Іванеско, для багатьох зовсім нове обличчя, поруч із Януковичем на першій прес-конференції новопризначеного Прем’єра. Здається, лише 5 канал, показуючи прес-конференцію у дещо іншому аспекті, аніж усі інші, представив Іванеска глядачам. Звідки візьметься публічність влади, якщо ЗМІ її до цього ніяк не спонукають?

Характерним є також трагікомічний випадок із новиною про заміну керівника Державної адміністрації залізничного транспорту України Василя Гладкіх, що прославився не лише спробами примусово нагодувати пасажирів, але й поверненням на „Укрзалізницю” під час виборчої кампанії адмінресурсу часів Кірпи, на „донецького” Володимира Козака. Цю інформацію поширила протягом 11 серпня низка ЗМІ, і ввечері, коли з’ясувалось, що Козака призначено заступником гендиректора, а переляканий несподіваною новиною Гладкіх перебуває у відпустці, лише 5 канал та СТБ сповістили про прикру помилку – решта не згадували ні Гладкіх, ні Козака.

Загалом, якщо про якісь тенденції кадрової політики уряду Януковича вже можна говорити, то в теленовинах ці тенденції ніхто не намагався аналізувати. Нечисленні експерти, яких запрошували у гостьові студії, говорили переважно про морально-етичний бік підписання „Універсалу”. Гості-політики намагались дати оцінку ситуації, що склалась, і окреслити перспективи своєї та інших політичних сил; ті з них, що приєднались до нової владної коаліції всупереч декларованим позиціям, виправдовувались. Про реальні дії, про зміни, що почались у державній політиці з приходом Януковича, про відмінності між „Януковичем-2004” та „Януковичем-2006”, які, до речі, є одним із ідеологічних догматів „об’єднавчої” риторики, не було сказано майже нічого.

  *  *  *

Однією з головних інтриг тижня була запланована на п’ятницю, 11 серпня, прес-конференція міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Навіть тим, хто нормально сприйняв його рішення піти працювати в уряд Януковича, цікаво було почути аргументи, якими він це рішення пояснить. Як виявилось, на законах public relations Юрій Віталійович знається чудово. Безперечно, прес-конференція, на якій Луценко вибачався перед своїми прихильниками за недотримання слова та епатував журналістів зовнішнім виглядом і дотепами, була топ-темою дня. Але другою топ-темою стало величезне досягнення української міліції, яка останнім часом мало чим могла похвалитись. Міліція  знайшла 77 викрадених картин відомої української художниці Марії Приймаченко і затримала трьох підозрюваних.

Сталось це 9 серпня, у середу.  Однак чомусь інформація про небувалий успіх правоохоронців, яких часто звинувачують у неспроможності розкрити хоч якусь резонансну справу, потрапила до ЗМІ лише 11 серпня… Начальник Головного управління МВС України в Київській області Віталій Яловенко, чиї підлеглі розкрили злочин, запросив журналістів помилуватись вилученими картинами у Центр мистецтв МВС України. Тут же, перед численними камерами, раптом виник міністр внутрішніх справ. Сповнений гордості, він відповідав на запитання журналістів і приймав привітання з відмінно виконаною роботою… Меседж, отже, цілком зрозумілий: випробуваних і ефективних коней на переправі не міняють.

В результаті абсолютна більшість телеканалів дали новину про повернення картин Приймаченко у зв’язці з сюжетом про прес-конференцію Луценка. Так, на Першому каналі з'явилось сухе повідомлення з одним синхроном про прес-конференцію – і великий сюжет про віднайдені картини. У ТСН першим ішов докладний сюжет про прес-конференцію, а після нього відразу сюжет про картини з отакою промовистою підводкою: „Доброю ілюстрацією попередньої діяльності Луценка стала нинішня звістка від міліції.” У „24 годинах” каналу „Тоніс” і „Фактах” ICTV порядок був зворотний: топ-тема – знайдення картин, за нею – сюжет про Луценка. У випуску „Подробностей” каналу „Інтер” та в програмі „Час” 5 каналу сюжети були розведені: Луценко на початку, Приймаченко наприкінці… Лише канали СТБ і ТРК „Україна” не дали у прайм-таймових випусках інформації про знайдені картини взагалі, давши лише сюжети про прес-конференцію міністра.

Не маючи ніяких доказів, можна лише припустити, що дещо запізніла поява новини про щасливе повернення картин відомої художниці пов’язана з покаянною прес-конференцією Луценка. Якщо ж додати до переможного повернення картин озвучену Луценком інформацію про істотний прогрес у інших резонансних справах, - наприклад, у  справі про викрадення працівників «Нашого Радіо», що стала одним із головних скандалів тижня, - можна вважати, що план успішно виконаний. Якщо це, звісно, був план.

Значно менше поталанило іншому міністру, що потрапив до уряду Януковича за квотою Віктора Ющенка – Борисові Тарасюку. Лідер Народного Руху України, відомий своєю прозахідною орієнтацією, під час свого представлення 8 серпня потрапив у дуже незручну ситуацію: виявилось, що погляди його нового шефа на перспективи вступу до СОТ і НАТО істотно відрізняються як від його власних поглядів, так і від задекларованих в „Універсалі національної єдності” намірів. Звісно, міністр не став сперечатись із головою уряду; тим складніше йому було ввечері, коли він завітав до гостьових студій ТСН („1+1”) та 5 каналу. Заперечувати те, що недвозначно сформулював Віктор Янукович, Тарасюк намагався до останнього, але міф про те, що збереження за ним посади глави зовнішньополітичного відомства означає непорушність „західного вектору” української зовнішньої політики, розвіявся.

  *  *  *

Ще одна тенденція, що з'явилась в інформаційних програмах із початком „відпустки”, стосується верстки випусків новин. Оскільки політика в Україні зараз, очевидно, далеко не головне, то й політичні новини в інформаційних програмах відходять на другий план, „пропускаючи вперед” соціалку. Переважно, як уже було сказано вище, трагічного характеру: ДТП, стихійні лиха, вбивства, епідемії, комунальні аварії.

Особливою пристрастю до змалювання людської біди в усій її багатоманітності цього тижня відзначився канал НТН.  Ось як, наприклад, виглядала верстка програми «Вчасно. Підсумки» 10 серпня:

1.      Вбивство солдата на Київщині

2.      Загроза терористичних актів у Великій Британії

3.      Спецслужби США коментують події, пов’язані з відвертанням терактів у Великій Британії

4.      Дипломати сподіваються визволити викрадених у Нігерії українських моряків

5.      Прем’єр-міністр Ізраїлю наказав призупинити наступ армії в Лівані

 І, нарешті, шостим номером – сюжет про Януковича і нафтотрейдерів.

Відразу спадає на думку часто згадувана цитата Ігоря Жука: «Закрий телевізор картиною Клода Моне…»  Від таких новин так і хочеться чимось затулитись. Можна уявити, з якими почуттями глядач НТН споглядає на українські політичні новини після всіх убитих солдатів, терористів і нігерійських піратів.

Аби відкинути ймовірність збігу, погляньмо на верстку «Вчасно» в інші дні. 9 серпня: 1. Викрадені в Нігерії українські моряки, 2. Офіцер, який вбив рядового на Полтавщині, був п’яним, 3. В Україні злетіли ціни на бензин, 3. Міністр палива та енергетики відвідає Москву, 4. Росія може накласти мораторій на імпорт української металопродукції, 5. П’ятеро людей загинули на залізничному переїзді… 8 серпня – ще краще: 1. У Кривому Розі водій здійснив два наїзди; 2. У Полтаві поховали солдата, вбитого власним командиром, 3. Статистика надзвичайних подій, що сталися з вини військовослужбовців (160 убитих, 250 поранених за 6 років), 4. У Харкові розслідують убивство в метро, 5. Негода знеструмила 240 населених пунктів в  Україні, 6. Сапери розміновували два донецьких ринки, 7. У Дагестані здійснено два замахи на посадовців, 8. Ізраїльські війська інтенсивно обстрілюють місто Тір.

8 «чорнушних» новин поспіль. «Однако, тенденція,» - як казав анекдотичний чукча.

Що ж коїться? Настали чорні дні планети Земля? Насувається кінець світу? А може, редактори новин НТН просто трохи захопились?

Заради справедливості, слід зазначити, що винесення «чорнухи» в топ-теми вже давно практикує канал «1+1». Безперервних криваво-песимістичних марафонів, як на НТН, у випусках ТСН не побачиш, однак і тут верстка часом буває дуже промовистою. Наприклад, 9 серпня:

1.      Двох українських моряків викрали з судна в Нігерії

2.      Офіцер, що застрелив рядового на Полтавщині, був п’яний

3.      Десятьох селян на Херсонщині побили «чорні рейдери»

4.      «Копанки» на Донеччині завдають державі збитків на сотні тисяч гривень

Далі – новини про дипломатичний конфлікт між Ізраїлем та Україною та витрати українського держбюджету на утримання миротворчих контингентів…

 *  *  *

Часом доводиться чути від журналістів, що, мовляв, оглядачам «Детектор медіа» скрізь увижаються спецоперації та маніпулятивні технології, насправді ж це природний modus vivendi телебачення. Може, це нагромадження песимістичних картинок і продиктоване закономірностями формату, що вимагає крові та запаху смаленого. Та, в принципі, байдуже, чи безпосередньою метою, чи побічним ефектом цього явища є збайдужіння глядачів до всього, що вони бачать на екрані, - в тому числі суспільного й політичного життя власної країни, - та зневіра в тому, що в цьому світі, де щодня вбивають, викрадають і висаджують у повітря, взагалі можна щось змінити на краще.

Втім, можливість змінити світ – питання філософське,  а ось впливати на дії державної влади  цілком реально, і не лише на демократичному Заході. Можливо, читачі вже призабули, як на початку 2005-го під тиском громадськості і ЗМІ зі своїх щойно набутих посад полетіла низка новопризначених голів облдержадміністрацій, заступників міністрів і працівників Секретаріату Президента. Зараз ми, принаймні, формально, знову отримали шанс скоригувати курс нового уряду, вплинути на засади його майбутньої політики. І ми цей шанс уже майже проґавили.