- Сергію Петровичу, чи вписується в юридичні рамки голосування в парламенті за мовний законопроект?

- Передбачене юридичною процедурою голосування у Верховній Раді не відбулося. Наразі все залежить від Литвина - чи візьме він на себе політичну відповідальність підписувати те, чого немає? В цій ситуації можна виділити два аспекти: формальний і сутнісний. З формальної точки зору, Адам Мартинюк поставив на голосування питання «про повернення до питання», але голосування «про включене до порядку денного не було». Недотримання процедури дає підстави Литвину не підписувати дане рішення. Сутнісна частина. Литвин - хто? Громадянин України, а як громадянин України, як українець, як син матері-України - він не може поставити підпис на документі про знищення своєї матері. Підпис на документі, який був підготовлений в Москві - на Лубянці. Його навіть неправильно переклали. В ньому написано - «самоуправна територія». В українській мові немає такого, є «самоврядна». Він навіть на українську мову перекладався в Москві. Якщо в українця піднімається рука поставити підпис на тому, що знищує українську душу, а це мова, - то він не українець, навіть не знаю - яничар? холуй? манкурт? підметка? грязь Москви?

- Сьогодні Янукович заговорив про можливість дострокових виборів, чи є, на вашу думку, юридичні підстави розпускати парламент?

- Якщо подивитися на історію існування українських політичних інститутів і, зокрема, співіснування Інституту Президента та Верховної Ради, то можна зробити висновок, що всі дострокові вибори в Україні були нелегітимними. Це питання можна ставити для розумових вправ, але українські політичні реалії іноді вносять свої корективи.

- Як ви думаєте, у Януковича підніметься рука підписати цей закон, враховуючи спротив людей?

- Я не можу сказати станеться це чи ні. Президент України як глава держави, гарант територіальної цілісності України, її стабільності та єдності суспільства, мусить зважити на те, що такого розколу, як через цю московську провокацію, Україна давно не переживала.

- Чому ж, в такому разі, депутати так грубо проштовхують цей законопроект?

- Законопроект про мови становить стратегічний інтерес Москви. Імперська Росія Путіна вже фактично заволоділа Україною в багатьох сферах: вони домінують економічно: в ресурсному плані ми залежні від їхнього газу, на коліна ставлять українських корів і доярок (ситуація з сиром). Зокрема, вони займають панівне становище в інформаційному просторі. Нам залишилася формально проголошена незалежність 91-го року та інструменти для її захисту: Конституція 96-го року, та закріплена нею державна мова, завдяки якій український етнос вижив, попри відсутність державності. Історія розвитку європейських держав відмінна від української: усі вони є національними державами. Власний шлях формування був і у США, котра молодша від європейських країн на 200 років. Українська ж нація реалізувала своє право на самовизначену незалежність зовсім недавно - осердям її державності є носій мови, яка відрізняє один етнос від іншого.

Росія поступово реалізовує план на поглинення сусідніх слов'янських народів. Білорусь, наприклад, вона вже поглинула: їхні мова та держава - це фікція: у них все ще є прапор, є Президент, є танки, які їздять на парадах, але немає етносу. Наступний етап - стратегічна мета Путіна - поглинути Україну. Єдиною фундаментальною перешкодою є статус української мови як єдиної державної, адже, попри офіційний статус, вона не є широко розповсюдженою на практиці. Парламент досі демонстративно ігнорував українську мову. Зараз відбувається боротьба «путінської» імперської Росії за поглинання України - розлом. На сьогодні в українському суспільстві та владі є люди, які ідентифікують себе як українці, їхні очі скеровані в Європу, вони відчувають себе європейцями. Проте є і азіатська, євразійська частина, чиї погляди прикуті до Москви, деспотії, тиранії та рабства. Вони готові бути плебеями й рабами, лизати чоботи владі. Загалом, «Партія регіонів» неоднорідна, однак там є відверто пропутінське крило, зокрема, його представляє Колесніченко. Є й інші групи, котрі цікавляться лише власністю та капіталом, а є українці, які через своє рабське становище у тій політичній силі, продаються за копійку.

- Ви підтримуєте протести біля Українського дому?

- Коли писали Конституцію, я особисто формулював 10 статтю про мову. Тоді її було схвалено спеціальною робочою групою, яку утворили з представників національних меншин. Також були присутні представники українців. Запропоноване формулювання, згідно з яким, українська мова є державною, але водночас забезпечується вільний розвиток російської та інших мов національних меншин, підтримали усі. Російська мова була виділена, як мова національної меншини, а не «русскоязычного населения» - історичного продукту довготривалого процесу русифікації в Україні, від часів поглинення України Росією після Переяславської Ради і, фактично, до часів незалежності. Саме таким чином виникло «русскоязычное население», котре поділяється на кілька груп: росіяни як національна меншина; русифіковані українці; інші русифіковані національні меншини. В такій ситуації, українська мова є не лише державною, а й мовою громадянства: кожен громадянин України, не кажучи вже про посадовців, зобов'язаний володіти мовою своєї країни. Це ж не російська держава. Хто б до мене не звертався російською, я не зобов'язаний відповідати російською.

- Чи підтримуєте Ви мовні протести?

- Звісно! Сама українська держава постала з мовного питання. Питання мови для українського суспільства - це питання виживання та державності. Якщо ми досягли законодавчого врегулювання мовної проблеми, це треба у будь-який спосіб захищати: не дозволити змінити Конституцію та прийняти будь-що, хоч би воно й називалося б законом, якщо воно нівелює, знищує статус української мови як державної. Немає жодних причин для російської змінювати статусу мови національної меншини.

Іван Капсамун, «День»

Фото - «День»