15 червня народний депутат України Віктор Янукович зареєстрував у парламенті три законопроекти, які, за його словами, сприятимуть відродженню українського кіно.

Син Президента планує звільнити від сплати державного мита кіноматеріали, що ввозяться в Україну й вивозяться з її території, та запровадити додатковий збір коштів для розвитку національного кінематографа через щоквартальні відрахування з демонстраторів, дистриб'юторів і прокатників фільмів у розмірі 5% від валового доходу та з операторів і провайдерів телекомунікацій у розмірі 2%. Усього - не мало не багато - близько 100 мільйонів гривень на рік!

- Наша мета - повернути глядачам український фільм. Для цього потрібно зробити два кроки. По-перше, відновити кінопроцес та створити якісний український контент. Для цього ми ще 2011 року збільшили бюджет кіновиробництва, провели перший відкритий конкурс кінопроектів на державне замовлення, надали потужні податкові стимули виробникам національного фільму. Але якісні картини не створюються за один день, для цього потрібен час. По-друге, потрібно встановити реальну відповідальність за порушення квот на демонстрацію українського кіно. Ми пропонуємо штраф у розмірі від 17 до 51 тисячі гривень, - прокоментував «Дню» свою законодавчу ініціативу Віктор Янукович.

Загалом методику вливання коштів у національне кіно використовує чимало європейських країн. Без протекціонізму держави, за умови шаленої конкуренції з Голівудом, а в українських реаліях - і з російським продакшином, національному кіно не вижити. Наприклад, за словами голови Державного агентства України з питань кіно Катерини Копилової, у Франції розмір кінотеатрального збору становить 1,1%, у Польщі - 1,5% з кінотеатрів та 1,5% із дистриб'юторів. Проте, на відміну від європейських країн, в українській ситуації виникає одне важливе «але». Наскільки чесними та однаковими для всіх будуть нові правила гри (згадаймо нещодавні необѓрунтовані перевірки у дистриб'юторській компанії B&H та студії дубляжу Le Doyen. «День», №66-67 від 13 квітня 2012)? І чи справді зібрані кошти підуть на розвиток саме національного за змістом кіно?

Але якщо дві попередні законодавчі ініціативи, за умови дотримання правил усіма учасниками кіноринку, за словами експертів, можуть піти на користь українському кінематографу, то третя абсолютно їм суперечить. Плануючи встановити штраф за недотримання квот на демонстрацію національного кіно, Віктор Янукович одночасно хоче ці квоти зменшити. Тобто якщо сьогодні українського продукту в кінотеатрах має бути 30%, то в наступному році - лише 5%, а на попередні 30% вдасться вийти лише 2016 року.

- Одним з найбільш небезпечних пунктів цих законопроектів є скасування діючої 30-відсоткової частки квотування національних фільмів, обов'язкових для всіх кінотеатрів і телеканалів України. Сьогодні й так національних стрічок упродовж дня на телеканалах не побачиш, а після відміни квотування наше кіно перестануть канали транслювати навіть уночі, - вважає екс-голова Держкіно Ганна Чміль. - Згодна, що сприятливі умови для розвитку українського кінематографа необхідно створювати, в тому числі й за рахунок запропонованих Януковичем 5% та 2% зборів. Ми знаємо, що провайдери телекомунікаційних послуг мають шалені прибутки, тому справедливо буде, якщо вони допоможуть національному кінематографу. Інша справа - хто контролюватиме зібрані кошти? Без громадського контролю над зібраними коштами, які за нинішнього законодавства перебуватимуть у розпорядженні Держкіно, вони невідомо куди підуть. Натомість кошти повинна розподіляти незалежна громадська рада з числа експертів та представників влади, а не та кишенькова рада, яка сьогодні існує при Держкіно.

За словами Ганни Чміль, для реальної підтримки кінематографа потрібно залучати до нього серйозних інвесторів, а це можливо зробити за рахунок пільгового оподаткування бізнесу, який вкладає кошти в кіно.

- Сьогодні 30% квота в Україні декларується, але виконати її неможливо. У середньому впродовж року в прокат виходить близько 300 фільмів, з яких 30% - це 100 стрічок. Останній раз стільки картин Україна знімала ще за радянських часів. Тому ми пропонуємо не скасувати діючу 30% квоту, а вводити її поступово: в 2012 - 2013 рр. - 5%, в 2014 році - 10%, в 2015 - 20%, з 2016 - 30%. Таким чином, до 2016 року ми реально зможемо заповнити 30% прокату якісним українським кіно, - коментує свою позицію Віктор Янукович. - Також із 2010 року ми робимо все, щоб послабити податкове навантаження на український кінематограф і надати йому можливість розвиватися. До 2016 року національний фільм звільнено від ПДВ на всіх етапах його виробництва і демонстрації в кінотеатрах. Щодо адміністрування податку, воно прописано в чинному Законі «Про кінематографію». Кабінет Міністрів створить спеціальний рахунок, на який надходитимуть кошти. Розподіляти їх буде спеціальна рада, до якої увійдуть представники КМУ і громадських організацій.

Утім, проблема з відсутністю українського продукту в кінотеатрах полягає не тільки в його недостатній кількості, а й у відсутності налагодженої схеми, за якою український продукт міг би безперешкодно потрапляти до глядача. Яскравий приклад - фільм Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» не міг пробитися до українського глядача через зобов'язання кінотеатрів перед Голівудом. Навряд чи зменшення квот сприятиме покращенню ситуації. Швидше - навпаки, потягне за собою нові довгострокові контракти з іноземними дистриб'юторами.

Водночас Віктор Янукович згоден з експертами, що сьогодні існує гостра необхідність залучення в кіновиробництво серйозних інвестицій, які разом із державною підтримкою вже через кілька років стабілізують ринок кіновиробництва та кінопрокату. «Для того, щоб залучити нові інвестиції, потрібно показати на що здатен український кіноринок: випускати якісний продукт, який буде цікавий глядачу. Також необхідно розвивати інфраструктуру. Сьогодні в Україні лише 380 екранів, а цього, зрозуміло, недостатньо, щоб українське кіно, яке виходить у прокат, було прибутковим. Ми спрямували всі свої зусилля на те, щоб зробити українське кіно інвестиційно привабливим», - говорить син Президента.

Натомість продюсер Володимир Хорунжий, який має досвід роботи в Голівуді, переконаний, що метод роботи, коли керівники роздають кошти режисерам і продюсерам на кіно, заведе нас в нікуди. «Нам потрібно обрати шлях Румунії, Польщі, Німеччини: ці держави в межах своїх повноважень лише стимулюють розвиток національного комерційного кіновиробництва», - говорить він. Утім, у законопроектах Януковича Хорунжий вбачає й чимало корисних ініціатив. Наприклад, скасування сплати мита на кіноматеріали. «Коли ми їхали знімати фільми до Польщі та Чехії, нас обкладали таким митом, ніби ми веземо щось продавати, - розповів продюсер. - Плівки, камери, проектори та решта спеціального обладнання вже давно потрібно було звільнити від сплати мита».

На думку Богдана Батруха, головного виконавчого директора B&H Film Distribution, збільшення бюджетів на виробництво кіно проблеми не вирішить:

- Влада чимало ініціатив пропонує щодо покращання ситуації, а українського кіно як не було, так і немає. Найголовніше питання: хто розподілятиме зібрані кошти? Бо в нас, припускаю, чималі гроші від зборів просто підуть в нікуди. Все залежить від керівників, які відповідають за розвиток кіно. Якщо чесно, не бачу зацікавленості нашої влади робити добрі фільми, бачу лише зацікавленість заробити на кіно. Подивіться на бюджети українських фільмів, що зняті за державні кошти, та оцініть якість цих стрічок - ви зрозумієте, куди йдуть гроші, виділені на кіно. Всі знають, що колись потрібно було платити 20% бюджету фільму на «відкат» за його просування в Україні, а сьогодні - мало не 40%. Так кіно не розвиватиметься. Ці законопроекти - ще одна теоретична спроба оживити кінематограф. На папері ініціативи нормальні, але, повторюю, все залежатиме від совісті людей, які розподілятимуть кошти.

Вадим Лубчак, Вікторія Скуба,  «День»

Фото - «День»