Спонсором фестивалю «Журналістська весна», який щороку проходить в в Інституті журналістики КНУ ім. Т. Г. Шевченка, виступив Максим Луцький. Цей народний депутат від Партії регіонів є головою комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, членом української частини Комітету з парламентського співробітництва між Україною та Європейським Союзом й радник прем`єр-міністра України (на громадських засадах).

Також Максим Луцький відомий як автор законопроекту №6523 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав», що може обмежити діяльність інтернет-ресурсів. Проект передбачає можливість закриття файлообмінників та інших інтернет-ресурсів без обов’язкового судового рішення. 

Залучення Максима Луцького до спонсорства «Журналістської весни» викликало обурення у випускників Інституту журналістики. Чимало з них у Facebook заявили про свою незгоду відвідати захід через те, що його профінансував пан Луцький. Частина екс-студентів дізналася про генерального спонсора свята вже під час урочистостей. Так, журналіст Богдан Кутєпов вийшов на сцену і закликав присутніх залишити аудиторію на знак протесту проти Максима Луцького. За його словами, цей вчинок не був підготовленою акцією і присутні на встигли відреагувати: залу залишили окремі групки людей, а хтось із присутніх сказав: «Вийди сам». 

Максим Луцький, відповідаючи на запитання Богдана Кутєпова про те, чия соціальна ініціатива була підтримати фестиваль, сказав: «Ми підтримуємо абсолютно всі ініціативи молоді, які можемо зробити найбільш конкурентноспроможними».

 

Директор Інституту журналістики Володимир Різун у коментарі «Детектор медіа» сказав, що не поділяє обурення частини випускників. Він порадив їм розрізняти підтримку депутатами і політиками освітніх проектів Інституту і принципи у відстоюванні позицій і переконань, що передбачають критику спонсорів. Директор запропонував іншим депутатам і політикам долучитися до спонсорства, повідомивши, що для будівництва телестудії Інститут потребує мільйон гривень.

Подаємо коментарі Володимира Різуна у повному обсязі.

 

–Це була ініціатива Максима Луцького. 

–Максим Луцький надав техніку – музику, «світло»...

Інститут журналістики не має фінансових потужностей для технічного забезпечення свята. І вже років 10 ми в організації «Журналістської весни» ми розраховуємо лише на підтримку спонсорів: нам допомагали і екс-прем`єр-міністр Анатолій Кінах, і Валерій Пустовойтенко. Ми відкриті для всіх. Політика тут ні до чого. Якщо завтра потрібно буде вийти під Верховну раду на захист української мови, ми вийдемо. Ми розуміємо принципи журналістські, ми їх відстоювали і будемо відстоювати. 

Також вже 10 років цей фестиваль є дипломною роботою студентів-бакалаврів. І сьогодні державна екзаменаційна комісія заслуховує наступних 4-х студентів, для яких «Журналістська весна» була дипломною роботою, і оцінює їх. Наскільки мені відомо, «відмінно» там нікому не поставили за організацію. У цю дипломну роботу входить не тільки написання сценарного плану, а й весь комплекс організації фестивалю. Кожен розподіляє ролі й захищає свій шмат роботи. Наприклад, студенти шукають спонсорів: яких вони можуть знайти, таких вони і приводять. В даному випадку Максим Георгійович відповів на їхню пропозицію, що він не проти виступити генеральним спонсором «Журналістської весни». 

Чому ми маємо бути проти того, щоб він профінансував «Журналістську весну»? Для нас не має значення, чи це Партія регіонів, чи БЮТ, чи НУНС, чи комуністи, чи соціалісти. Максим Георгійович тут себе позиціонує не як політична сила, а як народний депутат. Тим більше, він очолює Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. 

− Також Максим Луцький також є одним з авторів законопроекту, який може стати інструментом для закриття файлообмінників та інших інтернет-ресурсів без обов’язково судового рішення. 

−Проти цього його вчинку ми можемо виступати і заявляти свої позиції. Сьогодні ж мова йде суто про «Журналістську весну», про зустріч випускників. Тут справа не в Максимі Луцькому й не в іншому спонсорові. Суть в тому, що це зустріч випускників. Не можна зраджувати дружбу зі своїми однокурсниками, якщо вони не погоджуються з окремими організаційними моментами. Вони мали прийти до своєї альма-матер і віддати їй шану. І тут не можна виправдовувати себе ніякими політичними мотивами. 

Якщо Луцький внесе якийсь законопроект, який шкодитиме журналістській діяльності, то Інститут журналістики може цілком виступити проти цього законопроекту: «Шановний Михайле Георгійовичу! Ми вам дякуємо за підтримку "Журналістської весни", але ми проти вашого законопроекту». І це чесна позиція. 

А от, скажімо, реакція Богдана Кутєпова – це не журналістський підхід. Він вибіг на сцену, вихопив мікрофон і закричав: «Я закликаю всіх вийти з зали, тому що тут Максим Луцький спонсор!». І з зали ніхто не вийшов, зал сказав: «Вийди сам!». А там були присутні випускники різних років…

Треба розрізняти біле і чорне. Журналістика – це не маніфестація на Майдані. Журналістика – це зважений підхід до ситуації і до події. І тут треба розуміти, що Інститут журналістики як підрозділ Київського університету є державною структурою, і держава з бюджету жодної копійки не дає ні на проведення «Журналістської весни», ні на технічне забезпечення. За 30 років моєї роботи мені відомі лише приклади, коли студентам віддавали списану техніку. 

Наша мета – забезпечити гідні умови для випускників, атмосферу, у якій їм буде приємно поспілкуватися. А щоб вони мали можливість вийти на сцену, ми маємо забезпечити техніку. До того ж, хочеться, щоб була і якась вистава, і концертні номери за участі Анатолія Матвійчука чи Лії Громової. 

Сьогодні ми відкрили меморіальну дошку патріоту України, декану 55-57 року Матвію Шестопалу. І у святковій залі у нас булі і Борис Олійник, і Микола Сом, й інші люд, люди, якій займають, можливо, інші політичні позиції. Але справа ж не в політичній позиції, а в нашій освітній науковій місії. І якщо хтось подає нам руку, то чому Інститут журналістики має виходити з позицій симпатії до певних політичних сил? Це нерозумно. Навпаки, Інститут журналістики, як освітній заклад, має виховувати ці політичні сили. Ми можемо приймати їхню допомогу у галузі освіти, але це не заважатиме нам вказувати на їхні помилки. Що, депутати Партії регіонів не є громадянами України? 

Ми не маємо розпікати ворожнечу між політичними силами. Інститут журналістики, університет має об’єднувати біля себе різні політичні сили і допомагати їм знайти спільну мову. Розумна політика – це політика підтримки, спрямування політичних сил на той шлях, який має бути. А вийти на сцену, схопити мікрофон – вчинок для колгоспу, а не для університету України. Недаремно ж аудиторія сказала Кутєпову: «Вийди сам». 

–Ні, ніхто нічого не підписував. Михайло Луцький про це говорив, але мені про це нічого не відомо. Можливо, йшлося про університет. Інституту журналістики це не стосується точно.

Щодо спонсорів, то я сьогодні під час урочистостей на всю аудиторію оголосив, що нам потрібні кошти і сказав: «Хто може допомогти – допомагайте». Ми відкрили кафедру кіно- і телемистецтва, для якої необхідно побудувати солідну телестудію. Для цього знадобиться близько 1 млн грн. 

Було б добре, якби з одного боку нам допомагав Максим Луцький, з іншого – БЮТ чи НУНС. Університети мають стати платформами для порозуміння. Наша справа – навчати.