Його назва - «СЮРПРИЗ» - символічна, адже для більшості з нас наявність на пострадянському просторі анімації, тим більше дитячої, є справжнім сюрпризом.

Це єдиний фестиваль мультфільмів, створений дітьми і для дітей. Він заснований Луганською державною академією культури і мистецтв і проходить за сприяння Луганського обласного центру підтримки молодіжних ініціатив і соціальних досліджень управління у справах сім'ї, молоді та спорту Луганської облдержадміністрації.

Програма включала і відкриті покази в кінотеатрах Луганська, і унікальні майстер-класи, і навіть виставу в стилі анімації з піску від харківської студії «Перший промінь». У фестивалі брали участь представники шкіл анімації з усіх куточків України, а також вихованці студій із Казані, Новосибірської області, Мінська і Вітебська - всього 17 студій. У журі - професіонали: випускник Луганської державної академії культури і мистецтв, а нині відомий московський художник-аніматор Олексій Медведєв, режисер Олександр Шмигун і творець мультфільмів про домовичка Кузьку, керівник майстерні анімації в московському ВГІКу Аїда Зябликова. А наймолодшому учасникові фестивалю, Ігорю Тіткову, ледве виповнилося п'ять років.

Але справжнім сюрпризом стали самі мультфільми. І справа навіть не в їхній дитячій зворушливості, а в якійсь незвичній глибині та мудрості. А ще - в повному запереченні голлівудських лекал і поставлених на конвеєр виробів: кожен мультфільм ексклюзивний, у кожного є своя душа. Саме тому глядачі плакали під час показів: дорослі вже забули про те, що головне в мистецтві, а ось діти - ні. Сюрпризом стала і спадкоємність між дитячою анімацією і традиціями радянської мультиплікаційної школи, на чому наголосила і голова журі Аїда Зябликова: «На радянських мультфільмах виросло не одне покоління, і ця мультиплікація недаремно вважається унікальною. Але зараз з'явилося багато нового, наприклад, комп'ютерні технології дозволяють одній людині за короткий час створити повноцінний фільм. Але головною, як і раніше, залишається ідея та майстерність художника, а в якій формі і за допомогою якого стилю він її втілить - питання другорядне. Мультфільм можна створити з чого завгодно, одна моя студентка створює роботу в техніці кави. Саме тому, оцінюючи мультфільми, ми звертали увагу саме на дитячий погляд на життя, адже до звичних для нас речей вони ставляться дуже трепетно».

Протягом двох днів фестивалю глядачі зрозуміли, що номінації і переможці умовні: до авторського мистецтва їх застосовувати безглуздо, а придумати окрему номінацію для кожної з 50 представлених на фестивалі робіт неможливо. Але призерів однак довелося виділити.

Не можна було не відзначити пластиліновий мультфільм мінської студії «Мы есть!» «Заєць в чавунці»: ця історія змусила глядачів і поплакати, і посміятися. А ось пластиліновий «Ежкин Кот и Бабка Ежка» (Школа сучасних театрально-сценічних напрямів, м. Харків) нагадав своєю атмосферою і настроєм легендарний «Падав торішній сніг». «Заєць у чавунці» став переможцем у номінації «Веселий пластилін».

Таким же зворушливим був і фільм «Легенда про Аю-Даг» (КЦ «Веснянка», м. Дніпропетровськ), який переміг у номінації «Казка». Шквал емоцій викликав і коротенький мультфільм «Метелик і Змія» від студії «Фенікс» (м. Казань), що отримав винагороду в номінації «Краще художнє оформлення». У номінації «Золота миша» переміг фільм «Справа в шапці» від луганської студії «Фантазери», створений лише за допомогою комп'ютерних технологій. Треба зауважити, що останніми роками «Фантазери» переживають серйозну кризу, але не творчу, а фінансову. Проте навіть на межі закриття студія продовжує працювати.

Ще один переможець, уже згадана студія «Перший Промінь», підкорила глядачів історією Христа, намальованою за допомогою піску: тут є і нерв, що йде від серця до рук, і крихкість матеріалу, і творчий пошук, властивий будь-якому молодому мистецтву. «Різдво і Воскресіння» - переможець у номінації «Кращий мультфільм на святкову тему». А гран-прі дістався пластиліновому шедевру «Ежкин Кот и Бабка Ежка». Секрет його успіху, мабуть, у тому, що юні глядачі зуміли дохідливо пояснити, що вони хочуть бачити в кінотеатрах і по телевізору. А їхню думку не можна не враховувати.

Поки діти знайомилися з творчістю одне одного, а також зі своїми однодумцями з інших міст і країн, дорослі обговорювали майбутнє української і російської анімації. У розмові взяла участь колишня луганчанка - голова журі Аїда ЗЯБЛИКОВА.

- Якими ви бачите перспективи сучасної анімації?

Аїда Зябликова: - Вони є. Упродовж багатьох років і російська, й українська мультиплікація переживали тяжку кризу, але зараз є певні зрушення: російський уряд пообіцяв виділити на це кошти. Тому зараз на «Союзмультфільмі» пожвавлення, поки що всі працюють безплатно, але сподіваються на те, що комусь трохи грошей перепаде. Проте є нові проекти, нові ідеї. Адже у нас традиційно робиться ставка на талановиту роботу художників, а їх нині багато. Певні ознаки відродження я бачу і в тому, що зараз з'явилося так багато дитячих студій анімації. Адже я часто буваю у США, і там такого майже немає. А сюди, самі бачите, приїхали діти з усієї України, з Росії, з Мінська, з Бреста... Діти хочуть працювати, виявляють недитяче терпіння, а це чи не найголовніша риса для аніматора: чи не жарт - просидіти цілісінький день у студії, працюючи над кількома хвилинами фільму! До того ж для відродження мультиплікації фестивалі просто необхідні: адже завдяки їм молоді автори мають більше шансів знайти роботу після школи чи інституту. Після одного фестивалю запам'ятають фільм, після двох - ім'я автора, а потім він може стати запитаним.

- Але чому ж тоді дитячі студії існують лише на кошти батьків і меценатів? Адже їх робота дуже витратна. І нещодавно луганська студія «Фантазери» була на межі закриття: їм не вистачало грошей ні на що. Невже це нікому не потрібно?

- Так, ви маєте рацію, робота студії дитячої анімації обходиться дорожче, ніж робота будь-якого іншого дитячого гуртка: матеріали дорогі, виїзди на фестивалі, як я вже казала, необхідні. Певно, уряд повинен хоч якось допомагати, та, на жаль... Найприкріше те, що «Фантазери» не одні такі: багато студій Росії теж перебувають у депресії і працюють лише завдяки батькам учнів. Але найдивніше те, що, наприклад, ті ж «Фантазери» презентували сьогодні чудові мультфільми, та й на інших фестивалях вони відначилися. Вочевидь, творчий порив зупинити неможливо, і залишається сподіватися лише на це.

- А чи є надія на те, що українська мультиплікація знов займе свою нішу?

- Ви роботи дітей з Дніпропетровська, Харкова, Луганська на фестивалі бачили? Вони чудові! Це і є ваша надія. А взагалі, ми з великою цікавістю переглядаємо роботи своїх київських колег: у вас дуже сильна школа мультиплікації, ваші майстри свою справу знають. Є свої традиції, свій стиль, і за радянських часів українська анімація була одним з лідерів у світі. Але внаслідок того, що, повторюся, криза жанру охопила і вас, і нас, московські автори часто-густо кооперуються з київськими, і співпраця виходить вельми плідною.

Ганна Гречаник,  «День»

Фото - «День»