Особливість нинішнього конкурсу -численні екранізації. Так, повість Василя Бикова «У тумані» втілив на плівці Сергій Лозниця, який 2010 року дуже гідно представив Україну з драмою «Щастя моє». Новий фільм відзнято в російсько-німецько-латисько-білорусько-нідерландській копродукції. Час і місце - окупована німцями Білорусія, 1942 рік. Головного героя, шляхового обхідника, помилково звинувачують у співпраці з окупантами, і до нього на хутір приїдять двоє партизанів, аби вчинити розправу, проте події розвиваються непередбачувано. Це не так військова історія, як історія про людей на війні. Тут немає однозначно правих і винуватих, а героїзм полягає в тому, аби залишитися людиною за зовсім нелюдських обставин.

Ще одна гучна екранізація - «У дорозі» за однойменним романом відомого американського письменника-бітника 1960-х Джека Керуака. Взявся за складний проект бразилець Вальтер Саллес, відомий за «Щоденниками мотоцикліста» (про молодість Че Гевари) та «Центральним вокзалом» («Золотий глобус», «Золотий ведмідь» Берлінале, дві номінації на «Оскар»). «У дорозі» обіцяє бути серйозним претендентом на каннську «Пальму», адже грають тут Кірстен Данст, Віґґо Мортенсен, Стів Бушемі та Сеґм Райлі, а продюсером виступив Френсіс Форд Коппола.

Оповідання канадського письменника Крейга Девідса склали основу сценарію французького трилера «Іржа та кістка». Режисер Жак Одіар 2009-го здобув у Каннах Гран-прі за «Пророка». В одній зі сцен дресирована касатка відкушує ногу дресирувальниці у виконанні Маріон Котійяр.

У «Космополісі» канадський провокатор Девід Кроненберг екранізує однойменний роман Дона Деліло. Тут Роберт Паттінсон грає мільйонера, який нескінченно довго їде Нью-Йорком у своєму лімузині до перукарні, по дорозі втрачаючи все своє багатство, сім'ю і відчуття реальності як такої.

П'єсу «Евридика» - парадоксальну інтерпретація міфу про Орфея та Евридику, що належить перу видатного французького драматурга Жана Ануя, екранізував 89-річний класик Ален Рене. Режисерська версія має назву «Ви ще нічого не бачили». Окрім улюблених акторів Рене - Сабін Азема та П'єра Ардітті, - тут також беруть участь Мішель Пікколі і Матье Амальрік.

Рене увійшов в історію кіно 1959 року геніальним дебютом «Хіросіма, любов моя». Головну жіночу роль там виконала Емманюель Ріва. Нині 84-річна актриса після довгих років напівзабуття знову грає у фільмі про кохання (він так і зветься - Amour), проте у режисера набагато жорсткішого - Міхаеля Ханеке. Ханеке уміє дивувати і навіть шокувати Канни, звичні до всього. 1997 року його сповнені насильства «Потішні ігри» спричинили справжній скандал, 2001-го «Піаністка» здобула Гран-прі, а виконавець головної ролі Ізабель Юппер - приз як найкраща актриса; нарешті, 2009-го австрійський мізантроп зійшов на вершину: історичній драмі «Біла стрічка» дісталася «Золота пальмова гілка». У Amour, як і в інших фільмах Ханеке, створюється нестерпна для персонажів ситуація: подружжя дуже літніх людей живе усамітнено, і раптом дружину розбиває інсульт і параліч. Ріва грає паралізовану вчительки музики Анну; чоловіка Анни, Жоржа, - легендарний Жан-Луї Трентіньян (який став зіркою завдяки «Чоловікові та жінці» Роже Вадима). Нарешті, роль доньки Анни і Жоржа дісталася вже згадуваній Ізабель Юппер.

Ще один каннський лауреат, класик британського соціального кіна Кен Лоуч («Пальма» 2006 року за «Вітер, що колише верес»), виступив із «Часткою ангелів». Сюжет обертається довкола долі молодого шотландського гультіпаки, який дивом уникнув тривалого ув'язнення і одночасно став батьком. Він вирішує змінити життя, у зв'язку з чим виникає безліч комічних ситуацій. Фільм відзнятий у Глазго з непрофесійними акторами.

Резонанс може викликати «Реаліті-шоу» (Reality) - нова робота італійця Маттео Гарроне. Гарроне уславився після того, як його фільм про неаполітанську мафію «Гоморра» здобув у Каннах 2008 року Гран-прі журі. Цього разу режисер розворушив ще один мурашник: «Реаліті-шоу» - недобра сатира на звичаї сучасного телебачення.

Є в конкурсі й інші лауреати, не лише Канн: румун Крістіан Мунджу («золото» 2007 року за «4 місяці, 3 тижні і 2 дні») із драмою «По той бік пагорбів»; іранський класик Аббас К'яростамі привіз продовження позаторішньої стрічки «Копія правильна» (приз Жюльет Бінош як кращій актрисі) під назвою «Фінал»; нагороджений Гран-прі у Венеції 2001 року австрієць Ульріх Зайдль покаже «Рай: Любов»; у володаря призу програми «Особливий погляд» корейця Хон Сан Су Ізабель Юппер зіграє одразу трьох жінок («В іншій країні»). Утім, Канни непередбачувані, і практично всі учасники конкурсу мають однакові шанси на перемогу незалежно від авторитету та рівня заслуг.

Фестиваль завершиться 27 травня. Фільмом закриття стане «Тереза Дескейру» французького режисера Клода Міллера, який помер на початку квітня. Головну роль у стрічці, яка також є екранізацією (роману Франсуа Моріака), виконала Одрі Тату.

Дмитро Десятерик, «День» 

Фото - «День»