На сайті «Главред» відбувся чат із популярною телеведучою каналу «1+1» Марічкою Падалко. Спілкуючись із читачами, вона розповіла про боротьбу між українськими телеканалами за кожен пункт рейтингу, про причини «засилля трупів» у випусках ТСН, про вміння протистояти цензурі та прибутковість професії телеведучого, а також про те, чому вона вже десять років працює саме на каналі «1+1». Крім того, Марічка розповіла, як їй вдається успішно працювати на телебаченні і при цьому ростити трьох дітей.

Подаємо стенограму чату з Марічкою Падалко.

novoross: В мире много высокоразвитых, успешных стран с федеративным устройством: США, Германия, Швейцария, Канада и т.д. Своего высокого экономического успеха эти страны добились благодаря и тому, что были федеративны. Ваше отношение к скорейшей федерализации Украины, для того, чтобы каждый регион страны в достижении экономического успеха надеялся на себя, а не на соседа, или страну?

Марічка Падалко: К федерализации Украины я отношусь очень настороженно. Даже такие понятия, как Западная Украина и Восточная Украина, стараюсь употреблять как можно реже. Считаю, что федерализация на сегодняшний день может поставить под угрозу целостность страны.

vasyld: Вітаю Вас, Марічко! Ви виглядаєте інтелектуалкою, дуже життєрадісною та позитивною людиною. Чи можете підсказати, якої риси не вистачає українському телебаченню, щоб перестати транслювати тугу і приреченність? Щиро дякую.

Марічка Падалко: Ми досі не змогли позбутися комплексу меншовартості, а відтого - і те, про що Ви написали.

chyk: Маєте ви відношення до українського бомонду чи еліти? Якою, по-вашому, має бути сучасна українка? Чи бували в гостях у Яна Табачника? На вашу думку, що там робив лідер опозиції Кожем'якін?

Марічка Падалко: Ні, не маю жодного стосунку. І за тим, хто до кого ходить, не слідкую.

Оленка: Марічко, поділіться Вашим секретом: як Ви встигаєте приділяти увагу трьом дітям та успішно вибудовувати кар'єру?

Марічка Падалко: Я завжди все планую наперед. У мене все розписано: з ким куди і коли я йду (йдеться про дитячі секції). Все це розведено по різних днях, щоб я встигала з кожною дитиною кудись ходити. Багато працюю вдома. Завжди маю з собою комп'ютер, працюю, коли чекаю на дітей, поки вони плавають чи займаються гімнастикою. І, на жаль, я пізно лягаю та рано встаю.

Оленка: Що, на Ваш погляд, для жінки головне - сім'я чи кар'єра?

Марічка Падалко: Я вважаю, що кожна жінка - індивідуальність, і кожна визначає самостійно, що потрібно саме їй. Мені особисто здається найкращим поєднувати це. На якомусь етапі більшу частину життя займає сім'я, на якомусь - кар'єра. Я не зустрічала жінок, які абсолютно щасливі, займаючись лише кар'єрою, або ті, які нібито щасливі, бо мають гарну родину, не працюють, бо виховують дітей, але ближче до 40 відчувають себе дуже нереалізованими.

journ_: Доброго дня, пані Марічко! Маю до Вас кілька запитань:
1) Скільки років Ви вже в журналістиці? І чи мріяли Ви з дитинства працювати у ЗМІ?
2) Що було найскладнішим на самому початку Вашого шляху журналіста?
3) Як людина, яка знає журналістську «кухню» зсередини, поділіться, будь ласка, Вашою оцінкою: як змінилася якість української журналістики за роки незалежності? Українська журналістика розвивається чи, навпаки, деградує?
Дякую за відповіді. Успіхів Вам!

Марічка Падалко: 1) З 1999-го року. Я мріяла стати перекладачем президента України.
2) Найскладнішим було відрізняти якісну журналістику від неякісної.
3) Вважаю, що наша журналістика - одна з найбільш розвинутих у країнах СНД, і з професійної, і з етичної точки зору.

Мій чоловік іноді потрапляє на журналістські міжнародні конференції, зокрема, з розслідувальної журналістики: українських журналістів там завжди наводять як приклад.

kina: Вітаю вас, Марічко! Які враження у вас залишилися після проекту «Танцюю для тебе»? Це був цінний досвід? Що було найскладнішим тоді?
Чи надходять зараз пропозиції взяти участь у подібних танцювальних (або вокальних) проектах? Наперед дякую за відповіді.

Марічка Падалко: Я з великою радістю згадую участь у цьому проекті. Іноді, коли дивлюся запис, мені здається, що це було не зі мною. Найскладніше було продовжувати годувати дитину, на той момент другу, якій тоді було всього три місяці.

Пропозиції ще раз взяти участь у танцювальному проекті не надходили, а співати я не вмію.

Ільф: Доброго дня! Марічко, чому, на ваш погляд, в новинах на українському ТБ засилля негативних новин, адже життя складається не тільки з катастроф, війн, страшних та трагічних подій? Як такий відбір телеканалів, по-вашому, впливає на психіку аудиторії?
За останній час найпопулярнішою і найзатребуванішою інформацією було все, що пов'язано із миколаївським згвалтуванням. Вибачте, але це - жах. Невже авдиторія потребує саме «чорних новин»? Дуже дякую за вашу думку і увагу.

Марічка Падалко: Я не буду оригінальною, якщо скажу, що зараз, на відміну від того, як це було десять років тому, канали дуже конкурують між собою і борються за кожен пункт рейтингу. Як би розумні глядачі не критикували засилля трупів у новинах, коли ТСН намагався показувати їх менше (робив такий експеримент), рейтинги падали також, на жаль. Але погоджуюся, що «чорнухи» в новинах забагато, але вважаю, що історія, про яку Ви кажете, на жаль, заслужила своє місце в новинах.

tv-fan: Ви вже стільки років залишаєтеся вірною одному телеканалу - «1+1», не «дрейфуєте», як це робить чимало інших ведучих, з каналу на канал. Розкажіть, чим пояснюється така стабільність і ваша прихильність саме цьому телеканалу? Чи завжди вдається знайти спільну мову з керівництвом?

Марічка Падалко: Це Ви дуже добре помітили. Цього року я святкую десять років на «1+1». По-перше, я вважаю, що попри різні етапи розвитку «1+1» залишається найбільш професійним каналом із найбільш впізнаваним брендом. По-друге, цей канал дав мені можливість народити трьох дітей, при цьому не втратити свою професію. А, по-третє, я відчуваю, що зараз саме на цьому каналі я можу отримати друге професійне дихання.

tv-fan: Чи пропонують (як часто) вам роботу канали-конкуренти? Якщо так - в які проекти кличуть?

Марічка Падалко: Так, пропонують. Але говорити про це більше - некоректно.

Спудей: Пані Марічко, доброго дня. Ваша думка: чи потрібно вчитися саме на журналіста, аби працювати у журналістиці, або ж краще здобути певний фах, отримати спеціалізацію і добре розбиратися в одній темі (ну, і, звичайно, мати хоча б мінімальні здібності логічно висловлювати свої думки), а вже потім ставати журналістом?

Марічка Падалко: Мені це питання дуже подобається, бо я вважаю, що зараз на телебаченні стають успішними не ті люди, які вчилися на журналіста, а ті, які стають зірками у своїх професіях (зокрема, доктор Комаровський), а потім вже розкривають свій талант на телебаченні.

Мої колеги розповідали мені про кастинг на проект, який виходив на каналі 1+1 - «Суперняня». Кандидатів шукали в двох напрямках: серед телевізійників і серед професійних психологів. Після перших же проб телевізійників відмели, бо, крім того, що красиво говорити на камеру, нічого більше вони робити не могли.

джин: Наскільки прибутково бути журналістом в Україні сьогодні?

Марічка Падалко: Професія журналіста зараз, навіть за оцінками журналу «Форбс», є однією з найменш перспективних професій. Великою мірою через те, що люди перевантажені інформацією, самі стають джерелами інформації і обмінюються нею без допомоги журналістів. Але не треба плутати журналістів і телеведучих. А професія телеведучого на сьогодні в Україні є прибутковою.

Киянин__: Марічко, що Ви думаєте з приводу руйнування Андріївського узвозу?

Марічка Падалко: Це найбільш болюче питання для мене особисто протягом останніх двох тижнів. Через нього я останні два тижні не бачу вдома свого чоловіка Єгора Соболєва, який з того моменту, як стало відомо про руйнацію трьох історичних будинків, тільки тим і займається, що намагається привернути увагу суспільства і об'єднати навколо цього людей.

Я - киянка, я його дуже розумію і підтримую, але як дружина переживаю це дуже важко, бо все навантаження в родині лягає на мене.

prokop1: Шановна Маричко! Не зовсім звичне до Вас прохання: будь ласка, допоможіть отримати будь яку відповідь від екс-міністра юстиції, президента Інституту правової політики М. В. Онищука. Багато підприємців дрібного бізнесу звернулось до нього за допомогою ще 22 лютого 2012 року, отримали відповідь, що відправлений депутатський запит до голови комітету ВР Хомутинику, але ми так і не отримали ніякої відповіді. Останні два тижні секретарка М. В. Онищука взагалі не бере слухавку. Знаючи Ваш вплив, сподіваємось на Вашу допомогу. Дякуємо.

Марічка Падалко: Ви дуже перебільшуєте мій вплив.

prokop1: «Ви дуже перебільшуєте мій вплив» - це відмова?

Марічка Падалко: Ні, це не відмова. Я не маю ніякого виходу на пана колишнього міністра. Але я сподіваюся, що він у рамках закону таки відповість на Ваш запит.

лора: Чи хотіли б ви, аби ваші діти теж були журналістами? Чи проявляється в когось вже схильнсть до цього?

Марічка Падалко: Я зараз зовсім не думаю про їхні професії, а лише про те, щоб вони виросли розумними та порядними людьми.

лора: Марічко, коли і чому ви востаннє сміялися до сліз?

Марічка Падалко: Останнім часом сміюся я через те, що говорять діти. Днями з'ясовували, звідки береться молоко. На моє пряме питання до дітей про те, хто нам дає молоко, замість корови, вони сказали: «Катерина Іванівна» (так звати няню в садочку).

лора: Чи часто ви самі дивитеся телевізор? Яким передачам надаєте перевагу?

Марічка Падалко: Намагаюся дивитися менше, інакше зовсім не залишається часу на спілкування з чоловіком. Намагаюся не пропускати телепрем'єри, щоб розуміти, які зараз на телебаченні тренди.

лора: Чи бувають під час ефірів такі ситуації, коли дуже хочеться розсміятися, і вкрай складно стриматися? Що робите в таких випадках? Дякую!

Марічка Падалко: Так, такі ситуації бувають. І як будь-яка нормальна людина я просто сміюся, а потім вибачаюся.

гаврилів с.: Скажіть, а в чому полягає успіх телеведучого? Ви вважаєете себе успішною ведучою?

Марічка Падалко: Успіх ведучого полягає в тому, щоб знайти контакт із глядачем. В кожного свій секрет. Останні п'ять років я вважаю себе дуже успішною мамою, і своє активне повернення в ефір планую саме на травень цього року. Збираюся робити нову щоденну програму, а також вести ранкові випуски новин.

Нина: Маричка, здравствуйте. Как Вы отпраздновали Пасху и как планируете провести майские?

Марічка Падалко: Отпраздновали Пасху в компании друзей, которые живут за городом. На майские буду работать, так как возвращаюсь в прямой эфир.

Нина: Какой из последних фильмов, увиденных Вами, Вас больше всего впечатлил?

Марічка Падалко: В последнее время не было возможности посмотреть что-то взрослое.

Нина: Кем были Ваши родители? У Вас в семье были журналисты?

Марічка Падалко: Оба родителя связаны с английским языком: мама - преподаватель вуза и сейчас. А папа по-прежнему работает переводчиком.

Нина: И последний более глобальный вопрос. На Ваш взгляд, какие основные проблемы украинского ТВ?

Марічка Падалко: Телевидение отражает то, что происходит в обществе. Раньше оно пыталось чему-то учить, поднимать планку людей. Сейчас оно работает по принципу «мы никого не напрягаем». Телевидение стало очень коммерциализированным и в погоне за рейтингом часто теряет свое лицо. Но, мне кажется, что мы сейчас выходим на новый виток спирали, когда откровенно «желтые» и «чернушные» программы уходят из эфира не потому, что так решают продюсеры, а потому что на них никакого спроса, они дают очень низкие рейтинги. А программы, которые заставляют задуматься, снова возвращаются в эфир.

klepa: Як реагують ваші діти, коли бачать маму по телевізору?

Марічка Падалко: Ніяк не реагують, тому що вони не вважають це чимось особливим. Багато наших друзів працюють на телебаченні, тому діти вважають, що всі там періодично з'являються. В садочку одного разу був кумедний випадок: мій син втішав дівчинку, яка плакала за мамою, каже: «Не плач, по телевізору подивишся!» Бо він так ведучих і знає: мама Василини - Ліда Таран, Богданчика мама - Іванна Коберник.

Два тижні тому залишився біля телевізору без нагляду, прийшов до кухні, плаче і каже: «Я не хочу, щоб в Україні вбивали людей». Питаю: «Звідки ти це взяв?» Він мені каже: «Тьомина мама сказала». Це - Алла Мазур.

opera: Марічко, вітаю. Якось в одному зі своїх інтерв"ю Ви згадували Зеланда (зокрема, його термін «здавати себе в оренду»)... Як Ви ставитеся взагалі до його робіт, застосовуєте його поради на практиці? Діють? Чи захоплюєтеся Ви читання психологічної та езотеричної літератури? Дякую за відповіді і за той позитив, який Ви даруєте телеглядачам. Успіхів Вам.

Марічка Падалко:  Зеланда якраз нещодавно згадувала. Останні півроку разом із колегами я працювала над розробкою програми, яка має вийти в ефір у травні в ранковий час з 10 до 11 ранку. І тут на каналі виникає критична ситуація, коли не можуть знайти заміну ведучій, яка йде в декретну відпустку, і оскільки кому, як не мені, відомо, що мам треба підтримувати, то тимчасово ранковий ТСН довірили мені. Це для мене фактично означатиме безперервну роботу в ранковомпу ефірі з 7 до 11 ранку. Тому я зразу згадала Зеланда, що мені, напевно, доведеться працювати над своєю програмою, а ТСН - «здавати себе в оренду». Але, на жаль, з моїм характером працювати і не перейматися роботою поки не виходить.

А психологічну літературу я активно читаю після того, як у нашій родині з'явилися діти.

zapytannya: Як суміщати кар'єру на ТБ з особистим життям?

Марічка Падалко: Чітким плануванням. Зрозуміла зі свого досвіду: чим більше у мене дітей і справ, тим більше всього я встигаю. Таке буває, коли у мене запланована одна справа на день, є шанси, що я й її не зроблю. А коли графік щільний, встигаю все.

Андрусь: Марічко, 1) ніколи не виникало у вас бажання спробувати себе в якості ведучої випусків новин? 2) без яких рис характеру на телебаченні ну ніяк не вижити?

Марічка Падалко: 1) Ведучою новин «Проспорт» я працювала з 2000 по 2005 рік, у 2006 році я працювала ведучою денних випусків ТСН, а з травня вестиму ранкові новини також.
2) Дуже важлива риса для всіх, хто працює на телебаченні - пунктуальність і відповідальність.

drogan: Доброго дня! Які у Вас захоплення, Марічко? Чи взагалі залишається на них час, зважаючи на роботу на ТБ та, як казала героїня одного з радянських фільмів, «роботу мамою»?

Марічка Падалко: Колись я любила ходити на ковзанку, вже другий рік ми з чоловіком це робимо тільки на наш день народження, тобто раз на рік. Колись я вишивала. Зараз вже другий рік не можу закінчити для сина картину із «Бременськими музикантами». Не знаю, чи можна назвати це захлопленням, але я дуже наполегливо займаюся фітнесом, і на це я знаходжу час не менше чотирьох разів на тиждень. Але спорт-клуб, куди я ходжу, знаходиться на сусідній вулиці. Це моя найбільша розвага за останні півтора роки.

До речі, був кумедний коментар моїх дітей з приводу моїх розваг. О 9 годині, коли діти пішли в свої ліжка (а з режимом у нас строго), вони почали кликати маму, на переговори пішов батько і сказав їм дослівно: «Ваша мама, крім того, що вона мама, ще людина і жінка, і теж потребує відпочинку і власних розваг». На що діти йому обурено відповіли: «Вона і так сьогодні вже в цирку була».

Sonechka: Чи доводилося вам ставати жертвою журналістської непрофесійності, непорядності, викривлення інформації про вас?

Марічка Падалко: Була неточна інформація, але так, щоб, наприклад, написали, що я втопилася чи розлучилася, чи про когось сказала те, чого не говорила - таких неприємностей ще, на щастя, не траплялося.

Загородня: Марічко, доброго дня. Розкажіть, які враження у вас залишилися від читання дитячої поезії віршолюбикам? Хотіли б повторити такий досвід? Дякую за відповідь.

Марічка Падалко: Дуже хотіла б. Тому що в перший раз я дуже хвилювалася і переживала, побоялася навіть взяти з собою дітей. Думаю, наступного разу мені сподобається ще більше.

Ганна Ульман: Вітаю Вас, пані Марічко! Маю до Вас кілька запитань:
- у Вас коли-небудь виникало бажання податися в політику? Так/ні - чому?
- яких проектів, передач не вистачає українському ТБ, на Ваш погляд?
- називатися «vip-мамою» чи «зірковою мамою» - це почесно?
- (перепрошую за цікавість, але...) А Ви по паспорту теж саме Марічка? Чи це псевдонім?
Наперед дякую за відповіді. Успіхів Вам!

Марічка Падалко: - Ні. Мені політики вдома вистачає. Мій чоловік Єгор Соболєв зі мною постійно веде дискусії на тем, що треба або щось змінювати в країні, або звідси їхати. Оскільки їхати я не хочу, то я, таким чином, погоджуюся на те, що він багато часу витрачає на те, щоб змінити щось хоча б у нашому кварталі. Ми вже кілька місяців відстоюємо дитячий майданчик по вул. Гоголівській, де хочуть збудувати багатоповерхівку. Зараз Єгор зайнятий об'єднанням людей навколо Андріївського. На це йде стільки часу і зусиль, що я розумію, що навріяд чи зможу колись на це знайти особистий час. Політика - це не просто бути народним депутатом, їздити на машині з водієм і отримувати високу зарплату. Для цього треба бути трошки божевільним.
- Я вважаю, що дитячих. Але це найскладніше, що може бути на телебаченні. Бо телебачення роблять дорослі, яким дуже важко влізти в дитячий мозок і зрозуміти, що дітей буде захоплювати, а що - ні. Коли нормальна людина дивиться телепузиків, їй здається, що це якась маячня, але діти дивляться їх, не відриваючись. До речі, кілька років тому на ВВС виник скандал, коли стало відомо, що продюсери телепузиків робили цю передачю під наркотичним кайфом. А ще пізніше їх звинуватили у пропаганді гомосексуалізму, бо один із телепузиків, який явно позиціонує себе, як хлопець, ходить із дівочою сумочкою.
- Завжди, коли мене питають про «зіркову маму», від цього відхрещуюся, бо справді зірковими мамами я вважаю тих жінок, які виховують дітей із особливими потребами і дають їм достойне життя, які дбають про хворих дітей, і які виховують дітей самостійно.
- Теж цікава історія. Марічкою мене назвали 36 років тому. І моє ім'я є даниною моді на українськість. Народилася я в Києві, в столиці мене так не зареєстрували, бо сказали, що «имя не советское». Хоча в школі в усіх зошитах та журналах мене писали саме як Марічку, і прізвища я не потребувала, бо була така одна. В паспорті я записана Марією. На Машу ніколи не обертаюся, хоча це ім'я мені дуже подобається. Тому свою доньку саме ним і назвала. Так вона якраз не реагує на Марічку, бо так звати її маму, а не її.
Маленькою дитиною я дуже комплексувала і не любила знайомитися, бо на мою відповідь на питання «як тебе звати», мене завжди запитували «що це за ім'я?».

Надія Майна, «Главред»

Фото - «Главред»