Інтерв'ю заступника голови Національної ради Лариси Мудрак «Українському радіо», 06.04.2012

УР-1: В Україні до кінця цього року планується розробити нову систему позначок для захисту дітей від шкідливої інформації з екрану телевізора. Докладніше про це ми поговоримо із заступником голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ларисою Мудрак.

Л.М.: Вітаю всіх слухачів Українського радіо. Зичу їм найкращого й найбільшого добра і щастя.

Для нас це надзвичайно важливо. Національна рада і безпосередньо члени Національної ради стали ініціаторами процесу, руху. Нас підтримує в цьому Уповноважений з прав захисту дітей при Президенті України пан Юрій Павленко. Ми маємо вже підтримку Президента на цей шлях. Насправді, логіка і наша мотивація дуже проста: в телебаченні на сьогоднішній день дуже важко іноді розібратися, так само як іноді дуже важко розібратися в тому, як рухатися українськими дорогами, українськими шляхами.

Якщо брати загальні політичні цивілізаційні виклики, то Україна ще в 2008 році приєдналася до Європейської директиви транскордонного телебачення, а такого роду вимоги і підходи там прописані. Крім того, це є обов'язковою умовою на шляху до вступу до Європейського Союзу. Україна не встигала розвиватися і займатися цими питаннями попередньо.

Я дуже вдячна долі, що так власне склалося, що ми мали можливість і в 2010, і в 2011 році за підтримки Проекту Ради Європи «Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі» познайомитися з найкращими європейськими практиками. Одна з найкращих, і найдавніших (зараз може згадати хтось, хто слухає нас) - позначки на відеоіграх, якщо ви купуєте дітям, там обов'язково є вікова позначка: 8, 10, 12 років - вони дуже розмежовані. Такого роду підходи маркування ігор розробив голландський інститут NICAM. Він, власне, розробив і телевізійні позначки, які існують в багатьох європейських країнах, в тому числі вже 10 років існують в Нідерландах.  Дуже багато країн Європейського Союзу їх впроваджують. Однією з останніх їх впровадила Туреччина на шляху до Європейського Союзу.

Кожна країна пробує розробити, власне, свої позначки, маючи досвід і логістику впровадження голландської інституції. Насправді Україна зобов'язана адаптувати під свою культуру, під свою ментальність, під свої традиції, принципи виховання. Наприклад, у Туреччині існує позначка «7+» - це означає, що до семи років заборонено, а після семи років можна дивитися. У Голландії існує натомість позначка 6 років (7 років не існує), це означає, що після 6 років цю програму можна вже дивитися. Тому є відмінність.

Міжвідомча робоча група, яка створена при Національній раді, вже провела своє перше засідання, 26 квітня буде чергове засідання. Ми будемо дискутувати, обговорювати. Я сподіваюся, що в таких публічних дискусіях ми все-таки дійдемо істини, яким шляхом рухатися Україні. Власне, Міжвідомча робоча група представляє і громадські, й індустріальні телевізійні об'єднання, і, звичайно, державних чиновників, які відповідатимуть у різних міністерствах і відомствах за цей процес.  Ми взяли на себе зобов'язання, що до кінця року зробимо пілотний проект українських позначок, отримали добро і підтримку від Державного комітету телебачення і радіомовлення, від пана Курдіновича, його керівника, про те, що обласні державні телерадіоорганізації готові будуть адаптувати як пілотний такого роду проект. Ми навіть не сподівалися на таку підтримку, ми шукали одну компанію, але попередньо маємо підтримку від обласних телерадіокомпаній, які будуть впроваджувати перший пілотний проект. Сподіваюся, що за наступний рік пілотного проекту ми зможемо вирівняти якісь особливості і вже готувати базу для впровадження його в законодавство, тому що інакше думати про загальнонаціональний масштаб ми не зможемо.

УР-1: Позначки створюються якраз для того, щоб батьки контролювали, могли бачити, що дивиться їхня дитина. Але знову ж таки, батьки не завжди можуть бути поряд. Чи означає це, що якщо будуть запроваджені ці позначки, то  зміниться і сітка мовлення на телебаченні?

Л.М.: Ви абсолютно праві. Сутність в тому, щоб їх сприймали не лише батьки і діти. Сутність позначок якраз в такому чіткому унормуванні й врегулюванні, яке буде зрозуміле, відкрите й прозоре для всіх. Тому, однозначно, на цьому етапі (Ви, власне, з цього прикладу почали), червоний квадрат - фільм, непридатний для глядачів до 16-ти років, а це значить, що він не може з'являтися в ефірі раніше 23.00. Якщо ви бачили, що таке десь з'явилося, то це однозначно порушення, можете маякувати, сигналізувати Національній раді про такого роду порушення. Звичайно, ми відфіксовуємо, на даному етапі це торкається тільки кінопоказу, фільмопоказу. Але в позначках так само закладається методологія часових вимірів. Коли і як має з'являтися та чи інша дитяча програма, коли має з'являтися сімейне кіно, а однозначно, що сім'ї на даному етапі можуть зібратися або на вихідні, або лише ввечері перед телевізором, і певно, що не до третьої години ночі, а, певно, що до дванадцятої, для того, щоб родина була разом, а діти відпочивали вчасно.

Чому не просто розробити? Легко намалювати позначки і визначити психологами, який вік дітей придатний в Україні до сприйняття тих чи інших жанрів, а питання якраз в тому, щоб розробити і знайти такий підхід поширення цих програм і позначок, щоб насправді в першу чергу задовольнити підхід соціальний - підхід захисту дитини, підхід збереження родини, «розуміння батьками». Величезний обсяг роботи нас чекає з школами, безпосередньо з освітнім розумінням, що це за позначки, як ними користуватися. Тому що навіть зараз можна вже забути, що означає червоний квадратик, деякі батьки вже не пам'ятають. Тому такі хвилі повинні бути постійно. Має бути розуміння, як інформувати про це батьків: через інтернет чи інші засоби комунікації.

Власне, якраз питання в тому, щоб знайти компроміс і порозуміння з індустрією, яким чином вони це бачать, тому що, звичайно, у них свої пріоритети, своє бачення, яким чином розвивати і програмувати сітку мовлення. Тому ми вже пройшли досить довгий шлях, майже два роки. Минулого року Національна рада працювала разом з індустрією, і Незалежною асоціацією мовників, і з Індустріальним телевізійним комітетом на різного роду міжнародних проектах, якраз з приводу саморегулювання і співрегулювання цієї складової, цієї потреби. І наведу вам приклад: у нас на одному з проектів було десять різних тем, наприклад, ліцензування провайдерів, ліцензування і підхід з приводу нових медіа, або яким чином скоротити шлях від санкцій до скасування санкцій, і дитяче мовлення, захист дітей, неповнолітніх. І власне дві теми: дитяче мовлення і захист дітей від негативного контенту знайшли підтримку 50 на 50, це дві теми, на яких ми зійшлися.  У нас немає суперечок, в нас однозначно є розуміння, що це треба робити.

УР-1: А ті канали, які кодуються? Щоб їх дивитися, платять гроші додатково, чи вони так само будуть позначатися і мати відповідне маркування?

Л.М.: За досвідом європейських країн, за досвідом Туреччини, і положення Європейської директиви передбачає, що однозначно процес має торкатися безпосередньо всіх каналів, які виходять в ефірі, які з'являються в телевізорі як пристрої для приймання. Але крім того, можу знову ж таки послатися на зарубіжний досвід, всі країни-члени Європейського Союзу мають забезпечити трансляцію програм, які здійснюються в некодованому вигляді, в першу чергу, потім - в кодованому, це другий, третій, четвертий етап. Мова спочатку йде про програми некодованого вигляду. І паралельно країни Європейського Союзу зверталися з проханнями до провайдерів, які транслюють платні програми, про те, що однозначно принаймні потрібно працювати над тим, щоб спочатку з'являлися відповідні звукові повідомлення, а потім йшла мова про якісь графічні символи надалі.

Це такі великі етапні масштабні кроки, які однозначно треба впроваджувати step by step. Майже всі країни почали з пілотного мовлення. Це означає, що на одному, на двох, на трьох каналах апробування триває  рік-півтора, уже тоді можна говорити про поширення досвіду. Якщо все добре, поширення досвіду далі. Сподіваюся, в нас все буде добре, тому що це справді тема, якої потребує однозначно суспільство і країна.

Повернуся до найпростішого прикладу. Позначки на дорогах і позначки на продуктах. Ми вже звикли. Однозначно, телевізійний продукт потрібно так само маркувати, щоб можна було легко впізнавати, що ми дивимося.

УР-1: Виходячи з того, що телебачення нині має чи не найбільший вплив на дітей. Але якщо проаналізувати сітку мовлення різних каналів, то інколи стає дивно, що вночі можна побачити фільм, який цікавий буде дивитися дітям, а вдень фільми не дуже добрі для дітей, з елементами насильства. Який нині стан з дитячим мовленням в Україні? Чому комерційні проекти, серіали, ну зовсім не потрібні дітям, чому вони в такий час, коли діти мають до цього доступ, а вночі можна подивитися старий добрий фільм, який був би цікавий дітям? Чому так?

Л.М.: Ви абсолютно праві. Мені прикро й шкода, а іноді соромно за себе і за свою улюблену індустрію телевізійну і радійну за те, що на шляху виживання, в період економічної кризи, на шляху побудови бізнесових структур - це дорівнює, що ми дбаємо про прибуток, заробітки, приміщення, платню своїм співробітникам і так далі. Ми, на жаль, розгубили, дуже багато правильних принципів і цінностей. Ви прекрасні приклади назвали, і ця ситуація триває вже далеко не перший рік, вона загострилася з часу економічної кризи, це правда.

І повірте мені, коли я говорю, і коли Національна рада проводить свої засідання щотижневі, ми кожного разу, кожного тижня спілкуємося з представниками телерадіоорганізацій на цю тему. У нас немає іншого механізму, ніж звертатися і просити, тому що Національна рада не має права втручатися в редакційну політику, ми можемо тільки в діалозі спілкуватися і принаймні переконувати, говорити про те, що все ж таки є якась соціальна відповідальність, є національна і духовна відповідальність. Повірте мені, що дуже багато менеджерів, шанованих і авторитетних, говорять: «Ви зрозумійте нас, тому що в нас є своя соціальна відповідальність, за нами колективи. Якщо в нас не буде прибутку... А це значить, іти на поталу популізму, іти безпосередньо на те, що у нас в програмі будуть тільки екшн, тільки шоу, тому що це дійсно приваблює більшість і дійсно це видовища, які споконвіків вважаються найактивнішими, найбільш популярними».

Знаходити цей баланс повинна кожна людина на своєму робочому місці. Знаходити  цей баланс (і звичайно, необхідно, щоб держава про це дбала) потрібно персонально завжди кожному. Поки не буде такої персональної відповідальності внутрішньої, мені здається, що ми цю глибу ніколи не зрушимо з місця і тільки будемо скочуватися, скочуватися до нижніх рівнів світової цивілізації. Цього не те, щоб не хотілося, а криком хочеться кричати, як цього не можна допустити.

З дитячими програмами, на жаль, ситуація неймовірно прикра. Ще в минулому році, на День захисту дітей, 1 червня, ми проводили свій ініціативний експертний круглий стіл. У Національної ради, крім наших обов'язкових вимог і функцій, є ще функція експертного обговорення і стратегічного вибудовування тих тем, які будуть важливі в майбутньому. От власне, ми провели моніторинг і зафіксували таку кількість жахливих тенденцій, що деякі члени Національної ради, зокрема Ірина Опілат, яка маючи свій викладацький досвід (вона до приходу в Національну раду викладала в Інституті кінематографії, спілкувалася зі студентами і знала зі свого боку цю ситуацію з продакшном дитячих програм), вона з такими сльозами на очах приходила на засідання і казала: «Ну подивіться, що ж ми робимо?» Ми скотилися до 8% загальнонаціонального відсотку дитячого мовлення. Це якщо взяти до купи всі-всі-всі...

УР-1: ...і телебачення, і радіо?

Л.М.: Телебачення. Якщо говорити про телебачення, то насправді катастрофічно низька кількість дитячих програм, і ми майже втратили власне виробництво. У нас власне виробництво дитячих програм залишається лише в регіонах. І їх я можу на пальцях однієї руки перерахувати. А там, де була давня хороша традиція дитячих фестивалів, або гарних династій мовників, є такі, наприклад, на Полтавщині, на полтавському радіо, є в Чернівцях, є на Львівщині - не багато, там, де вони дитяче мовлення унікально зберегли, примножили, попри все вони його все-таки розвивають і роблять.

Тенденція.. На загальнонаціональних каналах дитяче мовлення є, але, на жаль, багато дитячих програм і передач транслюється в час з 24.00 до 6.00 ранку. Це тенденція, з якою ми боремося другий рік, і, на щастя, вона поступово виправляється. Зараз, коли ми почали бити у дзвони, тенденція трішечки змінилася, і я не можу сказати, що багатовідсотково. Крім того, багато закупівельних програм, але, на жаль, вітчизняних, якісних, а особливо з національних підходом - їх дуже мало.

Крім того, у нас є така дискусія серйозна з індустрією. Коли, наприклад, наші працівники, перевіряючи, приходять на канали, і в каналу в ліцензії записано, наприклад, дитячих програм - 3 години. Фахівці перевіряють і кажуть: так, ось дивіться, у нас там було таке документальне кіно, таке документальне кіно і таке документальне... І це вважається дитячою програмою. Чому? Тому що це дуже давня і складна суперечка, вона торкається не лише України: жанрові дефініції. Ми вже другий рік поспіль пробуємо хоча б описово скласти формат, що таке дитяче мовлення, що таке мовлення за участі дітей і що таке мовлення для дітей. Для того, щоб цю дефініцію укласти, нам потрібно обов'язково узгодити це з індустріальними організаціями, із загальнонаціональними мовниками. Минулого року нам не вдалося, хоча ми виписали в самостійному режимі, виходячи знову ж таки з наших потреб, за підтримки експертів ЮНІСЕФ, використовуючи досвід і напрацювання інших країн і працюючи в рамках різного роду проектах Європейського Союзу, в яких Національна рада задіяна. Ми написали, вивісили на публічне обговорення, і отримали негативну оцінку громадських організацій індустріальних, по суті лобістських, які захищають індустрію, виконують свою функцію в такому роді, в такому напрямку. В цьому році взялися заново. Будемо писати наново, будемо шукати різного роду компроміси, узгодження, тому що без цього зрушити з місця неможливо. Мовник буде доповідати, що в нього «дитяча квота» виконана. Ми будемо говорити: це що було дитяче? - Ні, це не дитяче. Ну от, власне, цей вічний діалог, ще триває.

Повернусь до персональної відповідальності. Мені здається, час зараз ми переживаємо настільки цікавий, настільки складний, що правильні чіткі дефініції, в середині професіоналів, всередині їхньої внутрішньої відповідальності, персонально мають відбутися. І от такого роду суперечки принаймні мають зменшитися, і ми повинні знаходити  компроміс із приводу соціально і суспільно важливих тем.

УР-1: Висновок може скластися один: роботи багато, позначки - це потреба часу, в першу чергу, і потреба самих дітей для того, щоб вони мали якісний продукт, щоб вони могли дивитися і щось черпати звідти для себе.

Л.М.: Я сподіваюся, що спільними зусиллями ми дійсно зможемо зробити ще один невеличкий, але достатньо суттєвий крок до розумного телебачення.

З аудіофайлом можна ознайомитись тут: /ua/videohall/14906.html

nrada.gov.ua

Фото - «Радіо свобода»