Цукерберг: найбагатший приматолог світу
Цукерберг осідлав величезну кількість клієнтів, яка колись була мрією лише виробників зубної пасти та прохолоджувальних напоїв
Люди хочуть знати про це та про інше місто. Така вже їхня природа.
Коли перша телефонна лінія з’єднала два міста Нової Англії, одразу знайшовся зарозумілий буркотун, що запитав, а чи людям з міста Х є що сказати людям з міста Y. Його запитання натякало на те, що їм немає чого сказати. Для чого спілкуватись з чужими людьми більше, ніж це потрібно? Чому технології повинні заохочувати до дружніх відносин?
Буркотун помилявся. Одним з найуспішніших журналів, створених за останні десятиліття, був журнал People («Люди»), котрий безперестанку, тиждень за тижнем, рік за роком тільки про це й пише. Європа може похвалитися дивною компанією схожих видань, що безперервно задокументовують розпусні події у житті нащадків скандинавських королівських родин, купівлю та продаж будинків футбольними зірками до та після їхніх розлучень. Журнали купують перші фото дітей сертифікованих зірок за ціною вживаних літаків-винищувачів.
Люди хочуть знати як про це місто, так і про інше. Така вже їхня природа.
Примати завжди хочуть знати, що відбувається. Якщо це відбувається за пагорбом, де ви не можете побачити, що ж там коїться, то це навіть ще важливіше для забезпечення довгострокового виживання. Примати дуже зацікавлені один в одному та в інших групах. У 1960-х роках виявили, що у деяких видів, які живуть на суші, члени групи кидають погляд на головного примата кожні 20 чи 30 секунд. Згадайте про Короля Сонце чи Міка Джагера. Дивіться, дивіться, дивіться - люди постійно спостерігають.
Людиною, яка найбільш хвацько (спочатку безневинно, а у наступні тижні з найбільшою вигодою) нажила на цьому капітал, є засновник Facebook Марк Цукерберг.
«Facebook» [«Книга облич»]. Розумієте? Не FootBook [«книга ніг»] чи ElbowBook [«книга ліктів»]. Обличчя. Завдяки ньому ви отримуєте водійські права, і зірки роздають його своїм фанам. Ми знаємо, що першим і класичним імпульсом багатьох користувачів було завести приємне знайомство з молодими жінками. Facebook об’єднав цю давню дарвіністську нагальну потребу з дешевою, чудово зрозумілою та нескінченно відтворюваною технологією.
Результат практично неможливо обчислити, і йдеться не лише про статки Цукерберга. Майже одна шоста частина усіх людей має профілі на Facebook. Половина американців, старших за 12 років, вже є там. Facebook поширився на увесь світ і до нього приєдналися інші інструменти для підтримки комунікабельності, такі як Twitter. Майже 15% американців вже належать до цього нового племені. Є й інші.
Цукерберг знову перетворив у приматів групу людей, безпрецедентну за чисельністю, поширенням та активністю. Його продукт не коштує йому практично нічого у виробництві - ми самі є цим продуктом. Ми входимо на його територію, презентуємо себе настільки привабливо і цікаво, наскільки можемо, оновлюємо себе щогодини чи щодня чи навіть щохвилини, і робимо це задарма. Це не коштує йому ані цента.
І чому? Просто тому, що ми примати з безкінечно глибоким інтересом один до одного, зі звичкою і потребою доглядати один одного - або фізично, як це роблять мавпи, або фразами «О, яка чудова зачіска/сукня/розлучення/акція», як це роблять постійні користувачі Facebook. Міста та люди мають чим обмінюватись.
Цукерберг осідлав величезну кількість клієнтів, яка колись була мрією лише виробників зубної пасти та прохолоджувальних напоїв. Цей факт відображає нову комерційну демографію, у якій споживач є не тим, хто хоче отримати щось необхідне, а радше тим, хто шукає способу довести, ким він є. І інструментом, який він використовує для того, щоб стати просто ефективним, цікавим і соціально успішним приматом, є сторінка на Facebook.
Новою є технологія, але не прагнення до зв’язку. 100 років тому у Парижі пневматичні труби пролягали через усі райони міста, що могли собі це дозволити, що давало змогу писати і відправляти повідомлення так само швидко, як з кур’єром. Коли я був студентом у Лондоні, пошту доставляли двічі на день, а у деяких околицях - і тричі. Гомо сапієнс хоче знати один одного, обмінюватись, показувати своє обличчя.
І коли бухгалтерії працюватимуть у три зміни, щоб підрахувати багатства, зароблені на цьому, буде цікаво згадати, що Цукерберг став найбагатшим приматологом у світі, оскільки він не дав своїм клієнтам нічого нового, окрім можливості побути тими давніми мавпами.
Лайонел Тайгер, професор-емерит антропології Університету Ратгерса, є автором книжок «Занепад самців» (St. Martins, 2000), та «Мозок Бога» у співавторстві з Майклом Макгвайром (Prometheus Books, 2010).
Автор: Лайонел Тайгер [Lionel Tiger]
Назва оригіналу: Zuckerberg: The World’s Richest Primatologist
Джерело: The Wall Street Journal Europe, 07.02.2012
Зреферував Омелян Радимський, Zахідна аналітична група
Ілюстрація - http://www.3dnews.ru
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Лайонел Тайгер, The Wall Street Journal Europe
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
2
Сергій Русаков
4829 дн. тому
Дивний матеріал. Не сподобався.
Павлов
4830 дн. тому
Звучить досить образливо: значить, люди - примати, а хитрий Марко - багатий приматолог? Щось у мене такі "приматологи" особливої симпатії не викликають... До того ж, є свідчення, що він просто спритно використав чужі розробки, як переважна більшість успішних бізнесменівJ
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
