«Життя завжди цікавіше, ніж будь-яка фантазія людини», - так розповідав Михайло Василевський про особисте джерело цікавості до життя журналістам газети «День» (до речі, власкором нашої газети М.Василевський був із першого її номера). Це був січень 2007 року, йому щойно минуло 55 і ми зателефонували привітати та розпитати його про секрети професії для рубрики «Дзвінок імениннику». «Незважаючи ні на що, життя прекрасне», - як завжди випромінював оптимізм Михайло Йосипович. А через два роки - в лютому 2009 - його не стало...

Минуло майже три роки, а українська журналістика, а головне - читач, і досі відчувають втрату справжнього професіонала, а з ним і втрату якісного «життєвого» репортажу, людських історій, розказаних з непідробним інтересом та делікатністю талановитої публіцистики. Варто згадати хоча б кілька його матеріалів, які стали хрестоматійними та є зразком справжньої журналістики, наприклад, про Химу Хтомівну, яка пережила криваве ХХ століття. Саме цей сюжет ліг в основу двотомника «Екстракт 150», що вийшов у 2009 році в рамках «Бібліотеки «Дня». Михайло Василевський зумів побачити в історії цієї жінки трагедію цілого покоління. «За кого я мала вийти заміж, - запитує зі шпальт нашого видання Хима Хтомівна - за тих, хто розкуркулював моїх батьків і топтався по святинях?». І це не єдиний приклад з журналістської творчості Михайла Йосиповича, в якому він «цементує» тезу, що її не раз озвучувала головний редактор нашої газети Лариса Івшина: «Для «Дня» немає «маленької» людини». Саме тому журналістам-початківцям, які беруть участь у «Літній школі «Дня», в першу чергу дають прочитати саме цю статтю. «Михайло Василевський - посол «Літньої школи «Дня» на Хмельниччині», - так називала його Лариса Івшина. Якби треба було окреслити професійну діяльність Михайла Йосиповича кількома словами, то це - Майстер незвичайних історій. Друзі та колеги згадують, що він умів бачити цікаве та неординарне у буденному, вмів побачити за кожною людиною Історію.

Може здатися, що Михайлові Йосиповичу просто щастило на цікаві історії, сенсації та ексклюзивні сюжети, і лише рідні, друзі та колеги знають, скільки праці та сил вкладено в кожну з них. «Михайло був людиною дуже творчою, «горів» на роботі, не міг жити ні хвилини без інформації. Якщо була цікава інформація з глибинки, Михайло міг зразу приїхати туди. Він не зважав на час, міг їхати будь-коли будь-куди і навіть у вихідні побачити його на роботі було звичним явищем», - згадує Ян Козельський, головний редактор Старосинявської районної газети «Колос», друг Михайла Василевського.

«Батько робив справді сенсаційні матеріали, - розповідає донька Михайла Йосиповича Ольга Василевська, теж журналістка, яка починала в «Дні». - Коли він опублікував статтю про чоловіка, що 57 років прожив на горищі, до нас приїжджали кореспонденти з усього світу, жили у нас - і з Японії, і з Франції... Багато ЗМІ, зокрема й українські, без посилання на матеріал батька робили і свої репортажі, так, наче це вони відкрили цю людину. Дехто просто озвучував цілі фрагменти репортажів мого тата під своїм прізвищем. Це завжди дивувало нас, але тато ніколи на них не ображався, він навіть пишався, що його тексти такі помітні», - згадує вона.

Сьогодні рідні та друзі Михайла Василевського працюють над збірником його публіцистики - данина пам'яті та пошана талановитому журналістові. «Ми хочемо видати книжку, в яку насамперед увійдуть публікації Михайла у «Дні». Кістяк цієї книжки - його публіцистика, майже все, що Михайло писав, а написав він насправді багато вартісного. Це буде по суті сегмент «Бібліотеки «Дня», адже Михайло відбувся як публіцист загальноукраїнського рівняв саме у вашому виданні. Михайло Василевський справді помітна постать серед подільських журналістів і лишався журналістом до останнього дня», - розповідає Богдан Теленько, письменник, журналіст і громадський діяч, редактор хмельницької газети «Проскурів», друг Михайла Василевського.

Ольга Василевська розповідає, що «робота триває дуже повільно, потрібно зібрати татові тексти, багато з яких є лише у рукописних варіантах і ніколи не були видані, деякі знаходяться в інших книжках, які батько видавав ще до незалежності України. Він багато уваги приділяв селу і темі вимирання сіл. Він вбачав у цьому велику проблему».

Сьогодні у Хмельницькому на будівлі видавництва «Поділля», в якому все життя працював Михайло Василевський, його рідні, друзі та колеги відкривають меморіальну дошку. Згадуємо в ці дні непересічного журналіста та надзвичайно світлу, щиру та життєрадісну людину - Михайла Йосиповича - й ми.

Марія Семенченко, «День»

Фото - «День»