Вже з перших реплік учасників стало зрозуміло, що попри позитивні зміни в суспільcтві, існує ціла низка проблем у взаємодії між владою, громадськістю та ЗМІ. Після урочистого привітання Олексія Шеховцева, директора департаменту комунікацій влади та громадськості Секретаріату Кабінету Міністрів, до слова були запрошені медійники, які й почали «кидати каміння» в бік представників Кабміну.

Найперше, про що зауважив Сергій Квіт, президент Центру медіа-реформ, - це загальна тенденція, яку можна означити так: «відкритість як форма закритості». Тобто, реальна мета влади сьогодні - створити імідж, а не надати повну інформацію ЗМІ про свою діяльность. Алі Сафаров, юрист Української Асоціації Видавців Періодичної Преси, уточнив, що «влада надає ту інформацію, яка їй потрібна». Незалежний журналіст Олександр Тертичний наголосив на недостатності якісних своєчасних і адресних прес-релізів на місцевому рівні, внаслідок чого виникає дві інші проблеми: «По-перше, реакція громадськості на «владне мовчання» така – раз мовчить, отже, неправа. По-друге, бездієвість влади на порушені журналістами проблеми викликає професійну індиферентність до цих проблем і з боку журналістів», - сказав він. Вікторія Сюмар, виконавчий директор Інституту масової інформації, вказала на те, що влада ще й досі вважає місцеві ЗМІ «кишеньковими», такими, які ні на що не впливають, і тому, мовляв, звертати увагу на журналістів не варто. Влада також не хоче реагувати на проблеми, давати прямі відповіді на «незручні» запитання преси, нехтує неформальним спілкуванням із ЗМІ.

Власне, про закритість влади свідчить дослідження, проведене громадською організацією «Центр стратегічного аналізу економічних перетворень». За результатами дослідження, найнепрозорішими темами є корупція, політика формування кадрів та фінансові витрати. Серед усіх владних структур, на думку опитаних журналістів, пальма першості в цьому належить Міністерству фінансів, СБУ та Міністерству внутрішніх справ. Вікторію Сюмар підтримала голова Полтавського медіа-клубу Людмила Кучеренко, яка повідомила, що за останній рік було задоволено лише 36% інформаційних запитів полтавських ЗМІ від судових інстанцій та прокуратури. Щодо слушності зауважень своїх колег висловився і голова Національної спілки журналістів України Ігор Лубченко, який пригадав випадок з власного досвіду за часів «помаранчевої» влади, коли на запит до тодішнього віце-прем’єра з гуманітарних питань Миколи Томенка ніхто не відповів.

Ще одна проблема, яку порушив Валентин Халецький, Голова Громадської ради при Кабміні - це розмежованість влади і суспільства через невисвітлення найважливіших питань для громадськості. Зокрема таких, як проблеми освіти, охорони здоров’я, транспорту тощо. Халецький вважає, що Громадська рада не має реального впливу на прийняття державних рішень, тому що «її відповіді мають лише рекомендаційний характер». Саме тому, на його думку, слід запровадити механізми надання владою обґрунтованої відповіді в разі відхилення рекомендацій громадськості. Цю ініціативу підтримала і Тетяна Тимочко, перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги, яка сказала, що «і влада, і ЗМІ – це обслуговуючі інститути. А тому ЗМІ мають бути модераторами спілкування між владою і громадськістю, під час якого фахівці могли б самостійно ставити питання до представників влади. Тобто журналісти мають не формувати проблему, а висвітлювати ситуацію».

Серед недоліків роботи мас-медіа називалося також превалювання інфотейменту над інформаційними повідомленнями. Досить яскраву подієву ілюстрацію до останнього твердження навела Євгенія Луценко, директор громадської організації « Центр соціальних і тендерних досліджень «Нове життя». Торішня спільна з Британською Радою в Україні акція по приверненню уваги суспільства до проблеми торгівлі людьми не зацікавила журналістів, в той час як привабливішою стала «вулична акція з ліхтариками під Кабміном».

Ігор Когут, представник Лабораторії законодавчих ініціатив, сказав, що слід шукати формати і форми спілкування, які б «могли залучити громадськість до найширшого кола проблем, з одного боку, а з іншого - суспільство потребує роз’яснення дій, прогнозів і можливих результатів діяльності влади через ЗМІ». На думку Сергія Дацюка, консультанта корпорації стратегічного колсалтингу «Гардарика», дієвість «третього сектору», зокрема експертів з різних питань, можлива лише за умов стратегічної комунікації, коли «громадськість не просто інформують, а залучають до етапів розробки рішень, вибору альтернатив та прийняття рішень».

Представники ЗМІ говорили про те, що проблема недоінформування має кілька підвалин: це низький рівень професійної освіти журналістів - з одного боку і незначна активність громадськості - з іншого, а також фільтрація владою інформації - з третього. Саме через це Україна часто програє в інформаційних війнах тим же росіянам. Ще одна причина недоінформування - це брак кадрів в органах влади, які б відповідали на інформаційні запити швидко і якісно. Наразі, як повідомила Наталія Дніпренко, заступник головиДепартаменту комунікацій влади та громадськості Секретаріату Кабінету Міністрів, готується довідник індивідуальних запитань громадян з компетентними відповідями влади. У той же час вона наголосила, що й ЗМІ мають спрямовувати владу, допомагати громадськості долати правову неграмотність.

У підсумку учасники «трикутного столу» вирішили, що зазначені проблеми можуть бути вирішені, якщо влада, журналісти і громадськість будуть разом рухатися у таких напрямках: аналіз звернень громадян та висвітлення у ЗМІ важливих для суспільства проблем, адресність та повнота інформації, зменшення ступеня заангажованості ЗМІ, залучення громадськості до прийняття рішень, оперативне задоволення інформаційних запитів тощо.

Своєрідною «ложкою меду» в діжці проблем стало нагородження переможців конкурсу «Люди і влада – хто кому служить?», проведеного Центром медіа-реформ.