З нагоди 60-річчя українського телебачення, що святкувалося в листопаді 2011 року, «Детектор медіа» продовжує публікацію циклу матеріалів, присвячених історії українського та світового телебачення. В ньому подано відомості про факти і події, пов'язані зі становленням і розвитком телеіндустрії в різні роки, але протягом одного місяця. Читач не лише ознайомиться зі щомісячною хронікою українського ТБ, а й дізнається про передумови і світовий контекст, у якому формувався вітчизняний телепростір.

Ці матеріали було опубліковано в журналі «Детектор медіа» протягом 2008 року й нині вперше представлено аудиторії інтернет-проекту «Детектор медіа». Автор циклу - відомий дослідник історії вітчизняного і світового телебачення Іван Мащенко, заслужений працівник культури України, академік Української та Європейської телевізійних академій, автор понад двох десятків «телевізійних книг» (у тому числі «Телебачення України» у 2-х томах та двотомної «Енциклопедії електронних мас-медіа»).

(Читайте попередні матеріали циклу: Історія телебачення в січні, Історія телебачення в лютому, Історія телебачення в березні, Історія телебачення у квітні, Історія телебачення у травні, Історія телебачення в червні, Історія телебачення в липні, Історія телебачення в серпні, Історія телебачення у вересні)

1932, 20 жовтня. Московське телебачення показало кінорепортаж про відкриття Запорізького Дніпрогесу. Документальний фільм створювали три знімальні групи. Одну очолював відомий режисер-новатор Дзиґа Вертов, на чолі другої (від Всесоюзного радіокомітету) був кінорежисер Олександр Розумний, у третій – оператори «Союз кінохроніки». Спочатку було знято окремі епізоди до фільму – робота у котловині майбутньої ГЕС, бетонування греблі тощо. Протягом кількох днів фільм змонтували та із закадровим текстом показали по ТБ.

1950. Харківські радіоаматори під керівництвом інженера Віктора Вовченка почали розробку і монтаж першого у СРСР «малого» (аматорського) телецентру. Роботи тривали майже рік.

1951, 15 жовтня. У США відбулася прем’єра телесеріалу «Я люблю Люсі», головну роль у якому зіграла королева американської кінокомедії Люсіль Дезіре Болл. Цей щотижневий серіал ішов протягом 1951–57 років. Далі, у 1962–68 роках – під назвою «Шоу Люсі», у 1968–74 роках – «А ось і Люсі». Загалом було показано понад тисячу серій. Ці телефільми стали класикою американського ТБ і демонструвалися на домашніх екранах у 78 країнах, збираючи щотижня півмільярда телеглядачів.

1952, 31 жовтня. Рада Міністрів Української РСР прийняла постанову, якою було затверджено ряд заходів щодо завершення оснащення зданого в експлуатацію рік тому Київського телецентру й указано шляхи формування його телевізійної програми. У листопаді 1952 року Київський телецентр офіційно почав діяти.

1956. У прямому ефірі відбулися перші теледебати щодо обрання на пост президента США. Потім із 1960-го, протягом 16 років, публічні дискусії кандидатів не проводилися, і трансляції було поновлено лише напередодні президентських виборів 1976 року.

1958, 1 жовтня. У день чергової річниці проголошення КНР у Пекіні відкрито перший у Китаї телецентр. Але тоді у зубожілого населення Піднебесної майже не було приймальних телеапаратів. Навіть у 1980 році на 1 млрд жителів КНР нараховувалося лише 5 млн телевізорів, тобто один телеапарат на 200 китайців. Лише у середині 1990-х років телебачення в цій країні стало масовим, коли вже 200 млн китайських родин мали домашні екрани.

1959, 7 жовтня. Народження космічного телебачення. Цього дня о 06.30 за московським часом фототелевізійна апаратура «Єнісей», установлена на борту радянської автоматичної міжпланетної станції (АМС) «Луна-3», почала фотографувати зворотний бік Місяця. Потім системою космічного зв’язку кадри зйомки було передано на Землю. Їх приймали у наземних пунктах спостереження за польотами у Криму (Євпаторія) та на Камчатці. Так уперше людина побачила зворотний бік єдиного природного супутника Землі, і було випробувано у дії майже 400 000-кілометрову телетрасу.

1962, 2 жовтня. Міністерство зв’язку УРСР затвердило новий проект будівництва Республіканського телецентру в Києві. Відповідно документу, 380-метрова вежа призначалася для передачі в ефір п’яти телевізійних і чотирьох радіомовних програм. На відстані одного кілометра від неї на дільниці (15 га) колишнього єврейського цвинтаря по вулиці Мельникова, 42 мав бути споруджений апаратно-студійний комплекс ТБ із п’ятьма павільйонами загальною площею 2,5 тисячі квадратних метрів. Цей був так званий суміщений проект. Почалася тривала багатолітня епопея будівництва у столиці України нового телецентру, яка у повній мірі не завершилася й дотепер.

1967, 1 жовтня. Цього дня ЦТ СРСР розпочало кольорові передачі за спільним радянсько-французьким стандартом СЕКАМ, випередивши на кілька днів колег із Паризького телецентру.

1967. Телестанція міста Дейтон (штат Огайо, США) транслювала прем’єру «Шоу Філа Донахью». Вперше у практиці світового телебачення ведучий показав зразок активної роботи із численною аудиторією у студії. Філ Донахью став широко відомим радянським телеглядачам у середині 1980-х, коли разом із Володимиром Познером (ЦТ СРСР) вів радянсько-американські телемости.

1974. Система Українського телебачення, до якої разом із Республіканською телестудією тоді входили й 14 обласних, дозволяла розвивати й удосконалювати творчий потенціал не лише столичних телевізійників, а і їхніх колег із периферії, які готували для республіканського екрану вагомі творчі роботи. Так, Запорізька обласна студія телебачення започаткувала цикл багатосерійних документально-публіцистичних програм «Соціальний портрет колективу» (по п’ять 30-хвилинних випусків присвячувалося окремому трудовому колективу). З 1975 року цей цикл стає загальнореспубліканським, і до його підготовки долучалися всі провідні студії України, створивши протягом п’яти років майже півсотні багатосерійних програм.

1976. У Москві показано перший голографічний об’ємний фільм, що був створений у Всесоюзному науково-дослідному кінофотоінституті.

1984. На Українському ТБ почала виходити в ефір програма молодіжної студії «Гарт», яка поступово переросла у щотижневий відеоканал. Одним із засновників «Гарту» був талановитий журналіст Вадим Бойко, якій на перших демократичних виборах до Верховної Ради переміг у своєму окрузі й став наймолодшим депутатом українського парламенту, але невдовзі трагічно загинув за нез’ясованих обставин. Тривалий час молодіжним відеоканалом керував Віктор Павлюк. Український «Гарт» був творчим попередником широко відомої у 1980-х московської телепрограми «Взгляд».

1985, 21 жовтня. У комплексі Дефанс (східна околиця Парижу) президент Франції Франсуа Міттеран відкрив Всесвітній центр телепрограм. Окрім французьких передач, у паризькій «телевізійній обсерваторії», як охрестили центр журналісти, були представлені екранні твори ще 105 організацій із різних регіонів планети. Тож під одним дахом зібралося телебачення з усього світу.

1985, 22 жовтня. На Всесвітній виставці «Експо-85» у японському місті Аукуба демонструвався найбільший на той час у світі телевізор «Джамботро» з екраном шириною 40 метрів, висотою 25 метрів. Площа його зображення дорівнювала 10 тисячам екранів звичайних телевізорів.

1985, 23 жовтня. Почалося мовлення супутникового каналу «Європа-ТБ» – продукт кооперації телекомпаній Нідерландів, Португалії, Ірландії, Італії та ФРН. Транслювалися, головним чином, інформаційні та документальні програми. Передавалися вони із голландського телецентру міста Хільверсум. Проте через брак коштів і незгоди у програмній політиці ТВ консорціум через рік розпався.

1985. Американським ТБ на комерційних засадах було надано телевізійний ефір програмі для продажу товарів – так званому телешопінгу. У США із 1990 року цим видом бізнесу займалися вже 25 регіональних і національних ефірно-кабельних мереж, причому чотири з них вели передачі цілодобово. З екрану пропонувався товар, а глядачі могли замовляти його по телефону. В Україні телемагазин упроваджується з кінця 1990-х деякими регіональними телеканалами.

1989. На фестивалі телебачення високої чіткості (ТВЧ) у Монтрьо (Швейцарія) японська фірма «Ікігамі» вперше представила передачу стереоскопічного (об’ємного) ТБ.

1994, 7–13 жовтня. В Амстердамі на виставці телетехніки ІВС-94 вперше експоновано працюючі «віртуальні студії» ТБ, у яких зображення вибудовується за допомогою комп’ютера. А вже у вересні наступного року в місті Санта-Моніка (штат Каліфорнія, США) у віртуальній студії почалося регулярне виробництво програм для інтерактивного телебачення й у запису, й у режимі прямого ефіру.

На фото - один із засновників «Гарту» Вадим Бойко

Фото - http://rkr.in.ua