Міжнародна газетна асоціація Проект Синдикат об'єднує 470 світових якісних видань. Газета «День» увіходить до асоціації вже 14 років. Співпрацюючи з Синдикатом, ми знайомимо наших читачів із поглядами світових лідерів - політиків та економістів, філософів та письменників - людей, яких поважають і до яких прислухаються.

Минулого тижня в редакції «Дня» відбулася зустріч головного редактора Лариси Івшиної з менеджером зі світових зв'язків Проекту Синдикат Джонатаном Гоффманном. Розмова, зокрема, стосувалася подальшої співпраці видання та Проекту. До слова, пан Гоффманн був дуже здивований кількістю проектів, які реалізовує «День», окрім роботи над щоденною газетою.

Незважаючи на напружений графік, Джонатан Гоффманн люб'язно погодився на інтерв'ю.

- Пане Джонатане, нещодавно ви замінили на посаді менеджера зі світових зв'язків Грега Іванова й тепер, зокрема, відповідальні за відносини Проекту Синдикат із Україною. Які завдання ви ставите перед собою на новій посаді?

- Найважливішою річчю для мене та Проекту Синдикат є те, що ми створюємо довготривалі та помітні відносини з країнами, де працюємо. Адже без цих відносин ми втрачаємо доступ до читачів. Зокрема, завдяки публікаціям наших матеріалів у місцевій пресі стає можливим проведення дебатів високого рівня за участю країн-партнерів. Наприклад, коли Вацлав Гавел пише про те, що коїться в українському політикумі, це також доходить і до норвезьких, колумбійських чи австралійських читачів. Погоджуються чи не погоджуються люди з цим - не є головним результатом. Для нас результат полягає в тому, що люди говорять на ці теми. Встановлення якісних зв'язків із газетами дає мені краще розуміння ринків, на яких ми працюємо. Це також дозволяє нам розповісти про нашу продукцію з вигодою для наших читачів.

- Які виклики сьогодні постають перед друкованими виданнями? Як ви гадаєте, що потрібно для того, щоб вирішити їх та постачати читачам якісну інформацію?

- Викликів дуже багато. Важливо те, що зі збільшенням кількості цифрових медіа, а також кількості контенту люди починають розуміти цінність газет та якісних журналістів, які порушують проблемні теми. Адже розуміти те, що коїться, стає дедалі складніше. Однак, з іншого боку, друкованим ЗМІ потрібно знаходити нові шляхи, щоб рухатися вперед і просувати свій продукт через цифрову парадигму, шукаючи шляхи монетизації. Звісно ж, кожен ринок має свої особливості. Якщо ви подивитеся на ринок преси Азії чи Південної Америки, то кількість друкованих видань там зростає. А от якщо, наприклад, подивитися на такий ринок у Сполучених Штатах - газети закриваються, журналісти залишаються без роботи... Думаю, найважливішою річчю для читачів є те, чого потребує увесь світ, - розуміння того, що за якісну журналістику дійсно потрібно платити. Вона не може бути безкоштовною. Я думаю, що люди надають перевагу саме якісному інформуванню, як це робить, наприклад, London Evening Standard, The New York Times чи Le Mond. Але завдання полягає в тому, щоб подолати розрив між читачами, їхніми очікуваннями безкоштовного контенту та можливістю газет продукувати високоякісні матеріали. Таким чином, ми живемо у дуже тривожний час, адже медійна індустрія надзвичайно швидко змінюється. Останнім часом було здійснено стільки новацій! Варто поглянути хоча б на зростання тиражів таблоїдів. А ще всього два роки тому це навіть не обговорювалося. І хто знає, де ми будемо через наступні два? Думаю, існує багато речей, яких мають боятися видавці, проте вони можуть обернути ситуацію, що склалася, на свою користь. Тим часом, мені здається, читачі вже починають цінувати якісну журналістику. Гадаю, що друковані медіа й надалі будуть підтримувати свої онлайн-версії. Хоча я не вважаю, що преса повністю вимре: вона набуватиме нових форм. І вже існує чимало цікавих рішень щодо цього. Зокрема, дуже цікаві процеси відбуваються у Словаччині, де введено національні платіжні відомості. Щось подібне є і в Данії. До того ж є дуже багато провайдерів, як-от Google, де можна почути багато думок, як зробити газетний контент прибутковим он-лайн, як змусити його працювати...

- Що думаєте щодо того, як журналістам в умовах збільшення кількості інформації та її вседоступності забезпечувати читачів якісним контентом?

- Новинний цикл у світі, в якому ми живемо, тепер дуже швидкий. Подивіться хоча б на зростання популярності соціальних медіа, наприклад Twitter, в якому люди публікують інформацію, використовуючи 140 символів. Для репортерів це відкриває великі можливості, адже такі платформи дозволяють їм робити анонси до своїх матеріалів. Але не можна втрачати пильність. Взяти до уваги хоча б Wikileaks - найбільшу світову мережу, яка стала причиною серйозних скандалів. Коли Джуліан Ассанж надіслав першу депешу секретних матеріалів чотирьом найбільшим газетам, вони витратили місяць, щоб урахувати всі можливі загрози життю простих людей, які може спричинити оприлюднення документів. А коли Wikileaks почали публікувати матеріали самостійно, не звертаючись до газет, - сотні людей були вимушені залишити свої домівки в Багдаді через небезпеку помсти. Думаю, сьогодні роль журналістики полягає в тому, щоб надавати новинам певного сенсу.

- Які з українських видань, на вашу думку, є якісними?

- Думаю, що більш упевнено відповім на це питання тоді, коли краще вивчу український ринок друкованої преси. З цією метою я і приїхав сюди. Тому під час спілкування з вами та головним редактором для мене так важливо, що я чую ваші думки, дізнаюся про те, як тут усе працює. Я зустрічався з президентом Української асоціації видавців періодичної преси, і ці кроки дають мені більше знань про ринок. Але, як я вже відзначав, мені подобається, що «День» також виходить англійською мовою. Це дає мені можливість отримувати новини від українських журналістів, інформацію, яка не проходить фільтри російських прес-агентств. І, зазначу, якість того, що я читаю в українській друкованій пресі чи на українських сайтах - хороша. Як і будь-який інший, ринок української преси стикається з цензурою, потребою налагодження бізнес-відносин із рекламодавцями. Але вважаю, що при цьому якість української журналістики залишається достатньо високою. Мені подобається, що українські читачі також зацікавлені в наших авторах. Звісно ж, їм не треба погоджуватися з тими матеріалами, які ми пропонуємо, але це генерує відповідний діалог. І мені дуже імпонує, що публікації Проекту Синдикат залучені в цей процес, маючи такі стосунки з читачами.

- Що скажете про роль соціальних медіа в сучасному інструментарії журналіста?

- Звісно, вони відіграють неймовірно велику роль сьогодні. Проте можна виокремити й негативні впливи від такого типу платформ. У Twitter, наприклад, ви обмежені лише 140 символами, тому висловити всі свої ідеї стає дуже складно. Звичайно ж, ця платформа використовується для того, щоб опублікувати посилання на якийсь матеріал, щоб привернути до нього читацьку увагу. Таким чином, соціальні медіа роблять газети трошки ближчими до своєї аудиторії. Якщо ви подивитеся на ті друковані видання, які представлені у Facebook і Twitter, - вони мають сучасний зворотний зв'язок із читачами. Це також дозволяє людям стежити за новинами у реальному часі. Окрім того, це - вікно у реальне життя інших країн, якого ми досі не знали. Якщо ви подивитеся на роль Twitter і Facebook в «арабській весні» чи навіть під час якихось катаклізмів, як, наприклад, землетрус і цунамі в Японії, то побачите, що вони дали решті світу дізнатися про те, що відчували місцеві мешканці, та про ті проблеми, які постали перед ними. Соціальні медіа змінили процес надходження новин у кращий бік.

Ігор Самокиш, «День»

Фото - «День»