Достатньо поінтригувавши музикантів та громадськість відсутністю інформації по майбутнє Євро­бачення, керівництво Націо­нальної телекомпанії нарешті дало старт подіям під загальною назвою «Пошук пісні для фіналу-2012 у Баку».

Тішить головне: заявлено, що це буде не закулісний, а національний відбір пісні, яка представить Україну в Азербайджані.

Керівництво НТКУ чітко поінформувало про початок цивілізованого, відкритого, зрозумілого й демократичного пошуку відповідного музичного матеріалу. Заявки на участь у першому етапі прийматимуть до кінця 2011 року. Потім у той або інший спосіб (в НТКУ вирішують) визначать 20 пісень-фіналістів.

І тут з’ясувалася перша весела цікавинка: фіналістів буде обрано лише 19. Одне місце, «за попередньою домовленістю», залишено за переможцем навколоспівочого відеоконкурсу на одному з навколоукраїнських комерційних телевізійних каналів. ЗМІ миттєво вчепилися в очевидну бульбашку: чому раптом саме «цей» канал, адже в Україні подібних чимало — з купою аналогічних проектів? Що то за «домовленості» і т.ін.?

Керівництво доволі мляво щось розповідало. Як для піару — очевидна знахідка. А як для наповнення атмосфери чергового відбору певним запахом — не дуже…

Інша проблема, яку розуміють учасники українського ринку шоу-бізнесу (продюсери, менеджери, саунд-продюсери, а надто музиканти), — склад так званого «національного журі».

Катастрофа з журі зразка 2011 року (не реготав лише лінивий) нічого не навчила. Журі зразка 2012-го керівництво НТКУ ще не визначило. Проте категорично відрубало: пропозиції не приймаються!

Що це означає? Те, що поза процесом лишаються професійні музичні українські організації, що активно працюють у шоу-бізі, поважні професіонали «неєвровізійного» віку (співаки, менеджери, продюсери...)

НТКУ обіцяє оприлюднити на своєму сайті вдосконалені правила відбору сезону 2012. Основна зміна: не передбачено інтернет-голосування. Саме така форма спричинила найбільше непорозумінь під час торішнього відбору: від вибуху технологічних знахідок («як обдурити») до сплеску бурхливих пристрастей («як дошкульніше вколоти»).

Інша важлива морально-технологічна зміна: з одного телефонного номера проголосувати за обрану пісню можна лише один раз.

Керівництво НТКУ запевняє: з реаліями підготовки до участі у фіналі в Баку будуть ознайомлені всі бажаючі. Одна з них, про яку весь час забувають, — НТКУ і Українська держава не фінансують присутності на європейському фіналі попередніх віт­чизняних переможців.

До слова, так роблять десятки країн — учасниць Євробачення.

 

Це означає, що перш ніж «засвітитися», претенденти мусять добряче порахувати. Хоча, як показує досвід участі вітчизняних артистів у Євробаченні, ніхто з них після появи на сотнях мільйонів телеекранів явно не бідує.

Отже, зі спонсорською або інвесторською підтримкою все гаразд. Українській національній телекомпанії і державі є чим перейматися і без цього… Адже витрати на якісне телевізійне забезпечення цього вкрай популярного видовища доволі чималенькі.

Коректно профінансувати теледійство фундаментально допомогло б віднесення євровізійних проектів до держзамовлення з відповідним бюджетним фінансуванням. Але поки що — тиша. А тим часом у цій сфері нам «допомагають» сусіди.

Російські телеканали багато років демонструють на територію України свою версію Євробачення. Керівництво НТКУ з перемінним успіхом намагається цьому завадити. Навіть програвало й вигравало суди.

Хоча, як на мене, предмет позовів був не в тій площині: намагалися заборонити розповсюдження програмного продукту — тобто показ фіналів Євроконкурсу в Україні зарубіжними мовленнєвими компаніями.

Такі підходи видаються непрофесійними, бо суперечать міжнародним угодам. Дивитися на своїй території супутникові сигнали, розповсюджені навіть через кабельні мережі, українці можуть спокійно. А от заробляти на розміщені реклами в ексклюзивно придбаному НТКУ телепродукті сусіди не можуть. Усі зусилля юристів НТКУ мають бути спрямовані на унеможливлення спроб заробити в такий спосіб грошенят на теренах нашої держави. Ексклюзивне розміщення реклами в євровізійних телепоказах виключно (!) в ефірі Першого національного каналу України має істотно поліпшити фінансове становище НТКУ. А інформувати про це тих, хто розміщує рекламу в українському ефірі в іноземних телепродуктах, потрібно заздалегідь.

Думки ці висловлюю давно, та результатів не видно. А зовсім скоро — «веселе» заробляння на значно дорожчій телеісторії під назвою «Євро-2012»... Позитивом на цьому тлі виглядають заяви представників НТКУ про те, що нарешті буде «запущено» супутникову версію Першого національного на Росію.

Отже — робота над відбором пісні ввійшла в активну фазу. Попереду — національні ефіри. Попереду — пісня. Дев’ята за ліком, яка представить Україну в Європі. Хочеться вірити — якісна українська пісня.