апередодні Різдва або Великодня студенти та вик­ладачі Інституту журналістики точно знають, що на них очікує справжнє свято в національному автентичному стилі — у приміщеннях кафедр, а чи просто в холі інс­титуту можна буде послухати українські колядки та щедрівки у виконанні інститутського фольклорно-етнографічного ансамблю. Кілька років він узагалі не мав назви, потім студенти почали між собою називати його «Катрусею», аж доки ця назва не стала загальновизнаною та офіційною. Чому саме «Катруся», а не, скажімо, «Олен­ка» чи «Тетянка»? Бо на честь професора кафедри видавничої справи та редагування Інституту жур­налістики Катерини Степанівни Серажим. Саме вона, прийшовши працювати до ІЖу півтора деся­тиліття тому, створила цей студентський ансамбль і досі є, без перебільшення, його душею.

«Ми приймаємо до „Катрусі“ всіх бажаючих, — розповідає пані Катерина. — Єдина умова — знати бодай одну колядку, щедрівку, веснянку чи гаївку з того регіону, звідки походиш, та мати народний одяг».

І як же ті хлопці й дівчата, переважна більшість яких народилися і прожили все своє таке ще коротке життя у зрусифікованих містах, співають! Може, не так досконало, як професійні виконавці, але так щиро, самою своєю душею, як співали їхні діди та прадіди.

Окрім «Катрусі», Катерина Степанівна створила студентський літературно-мистецький гурт «Калина». Там можуть реалізуватися молоді письменники, поети та режисери. Гурт інсценізує п’єси, прозові твори.

Творчість викладачка навчила студентів поєднувати із благодійністю. Останні сім років вони на зіб­рані гроші купують подарунки для кожного з вихованців дитячого будинку «Обе­ріг», що в місті Богуслав на Київщині. І треба бачити, якою радістю загораються очі дітей-сиріт, коли до них у гості приїздять їхні старші друзі-студенти. «Це треба не лише сиротам, — стверджує пані Катерина. — Ці поїздки, спілкування дуже потрібні й самим студентам. Адже багато хто з них походить з елітних сімей, ніколи в житті не відчував жодних матеріальних проблем, дефіциту любові та уваги. І в наш жорстокий час для цих студентів дуже важливо усвідомити, яке це велике щастя — безкорисливо творити доб­ро, дарувати тепло тим, кому воно так потрібне».

Проте діяльність пані Кате­рини, звичайно ж, не зводиться лише до виховання студентів у позанав­чальний час. Професор Серажим — один з провідних в Україні фахівців у галузі текстознавства та дискурсознавства. Вона є автором понад 150 наукових праць. Цікаво, що науковою діяльністю пані Катерина зайнялася порівняно пізно — після закінчення 1974 року філологічного факультету Київського університету вона 11 років працювала вчителькою у середній школі. «Мабуть потрібен був час, щоб моє покликання до наукової роботи дозріло», — усміхається Катерина Степа­нівна. Дізнав­шись зі львівської газети про конкурс на посаду асистента кафедри видавничої справи та редагування в Укра­їнсь­кому поліграфічному інституті імені Івана Федорова (нині — Українська академія друкарства), подала документи. Без підготовки провела два практичні заняття для студентів другого кур­су на тему «Стилістичне навантаження прийменників і сполучників в українській мові». Відтак 1986 року успішно пройшла конкурс і отримала омріяну посаду.

1991 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Поетика соціальної драми 20—30-х років ХХ століття», 2003-го — докторську дисертацію «Дис­курс як соціолінгвальний феномен сучасного комунікативного простору (методологічний, прагматико-семантичний і жанрово-лінгвістичний аспекти (на матеріалі політичного різновиду українського масово-інформаційного дискурсу)».

З 1995 року пані Катерина працює доцентом, з 2005 року — професором Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Намагатися в короткій газетній статті проаналізувати всі наукові здобутки професора Серажим — марна справа. Проте про одну її роботу, яка стала справжнім науковим проривом, таки хотілося б згадати.

2009 року вона видала перший в Україні підручник з текстознавства, за який нагороджена премією КНУ імені Тараса Шевченка. Концепція світу як тексту є головною ідеєю навчальної праці Катерини Серажим. Журналіст у цьому сенсі виступає текстотворцем, професійним комунікатором, який мусить знати текстознавство і як теоретичну, і як прагматичну, ужиткову дисципліну. Професор Серажим пропонує універсальний підручник, ґрунтований на вертикальній оптиці бачення предмета викладу, що охоплює практично всі можливі аспекти підготовки майбутнього журналіста і редактора. Характерною особливістю цієї праці є те, що вона дає необхідні професійні знання для журналіста, редактора, видавця і формує у майбутніх працівників мас-медійної сфери відповідальність перед читачем за кожне написане слово. У глибокому педагогічному сенсі підручник виховує не ретранслятора готової інформаційної продукції, а громадянина, для якого текст — це спосіб реалізувати свою життєву позицію.

«Найпекучіша проблема сучасної освіти в Україні — у несистемності підходу до формування сучасної ментальної моделі молодого українця, — переконана Катерина Степанівна. — Така модель повинна засновуватися на особистісній та громадянсь­кій гідності. Йдеться про те, що середня та вища школи покликані формувати не тільки ерудита, знав­ця англійської та інших іноземних мов, фахівця, готового працювати в ринкових умовах, а й Людину, Патріота.

Головним викликом, що постає перед сучасною молоддю, є необхідність уже сьогодні писати, за словами Ліни Костенко, «велику книгу нашого народу»… І, либонь, найбільшою мірою це стосується студентів, які опановують професії, пов’язані з масовою комунікацією».