Європа та криза демократії
Свою зіркову мить Європейський Союз переживав тоді, коли був оплотом демократії, закону і громадського суспільства та закликав країни Східної Європи поважати свободи
Як не прикро, але сьогодні у деяких частинах Європи від демократії позбавляються наче від непотрібних речей.
Сьогодні владу в Афінах та Римі захоплюють технократи, діти європейської бюрократії, а люди переходять на їхній бік, оскільки вже втомилися від політичних чвар. Мені й самому довелося стати свідком того, як під стінами грецького парламенту натовп вигукував «Крадії!» на адресу депутатів.
Елітарний статус
У Греції однією з переваг партії, що отримала парламентську більшість, було право робити призначення. Тисячі керівників у державному секторі були пов'язані з політичними партіями.
Італійські депутати теж просто купаються в привілеях, та й платять їм більше за усіх інших депутатів в Європі. Що вже й казати, якщо навіть перукар при нижній палаті тамтешнього парламенту заробляє 130 тисяч євро на рік.
«Згода керованих»?
У розпал європейської кризи лише кілька голосів лунають на підтримку демократії. Тоді як багато хто вважає, що вибори та демократія взагалі лише заважають у такій ситуації.
Мабуть, найбільш влучне визначення демократії подається у тексті Декларацій незалежності США 1776 року: «народ створює уряди, що черпають свої законні повноваження зі згоди керованих.»
У Європі ж сьогодні «згода керованих» під загрозою зникнення, адже, як часто кажуть, ЄС створювали не зі згоди людей, а навпаки - незважаючи на їхню думку.
А тих, хто сьогодні намагається відстоювати права людей у цьому аспекті, називають не інакше як «популістами».
Ставиш зайві питання про пільги єврокомісарів чи висловлюєш думку про нову імміграційну політику - одразу ризикуєш отримати популістське клеймо. Ось наприклад, за словами віце-прем'єр-міністр Великобританії Ніка Клегга, внесення змін до угод ЄС буде сприятливим лише для «популістів, шовіністів та демагогів».
Внутрішнє коло
З поглибленням європейської кризи коло борців із кризою значно звузилося. Це внутрішнє коло – це так звана «Франкфуртська група», до якої входять президент Єврокомісії, голова Європейської Ради, голова МВФ, голова Європейського центрального банку, Єврокомісар з фінансів, голова Єврогрупи, і, звісно, лідери Франції та Німеччини.
Рішення ця група приймає доволі важливі. Саме перед ними звітують технократи. В афінських міністерствах знаходяться і чиновники ЄС. Наразі Євросоюз вимагає, щоб лідери грецьких партій погодилися з умовами отримання пакету допомоги. Інспектори МВФ перевірятимуть рахунки країни кожні три місяці.
Як зазначає провідний економічний оглядач Financial Times Мартін Вольф, «монетарна та фінансова політика і регулювання ринку праці є ключовими засадами демократичної політики».
Рішення, що були прийняті на позачергових самітах, ставлять «згоду керованих» під великий сумнів. Зокрема, змінюються правила контролю уряду за оподаткуванням та витратами.
Зміни у Європі лише починаються
Канцлер Німеччини, Ангела Меркель, наразі передбачає ще більшу євроінтеграцію, що врешті-решт призведе до утворення політичного союзу. З огляду на це пані Меркель намагається підготувати своїх виборців до ще більших змін. Деякі представники її партії розуміють, що такі зміни вимагатимуть перегляду демократичних цінностей, і пропонують обирати президента Єврокомісії загальним голосуванням. Але чи спитає хтось згоди народів Європи?
Європарламент намагається перебрати владу на себе. Справа у тому, що у нього немає повноважень формувати уряд. Для ефективної роботи парламентів, мають існувати опозиції, які б змушували уряди відповідати за свої дії. Девід Мілібенд, колишній міністр закордонних справ Великої Британії вважає, що «кожна політична система становить собою баланс між ефективністю та легітимністю. Скептики жертвують ефективністю заради легітимності.... федералісти ж видають легітимність за ефективність».
Безумовно, федералісти керуються не лише бажаннями досягти ефективної роботи, а ще й мрією про об’єднану Європу. Пан Мілібенд стверджує, що в інтересах Британії зараз не триматись осторонь, а залишатись у центрі європейських подій. На його думку, спроби повернути втрачену владу у цей час буде лише нездійсненною мрією.
Все це може й так, проте розв'язання питання демократії не можна відкладати вічно.
Гевін Хьюїтт, Редактор BBC в Європі,Бі-бі-сі
Ілюстрація - http://www.eiu.com
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Гевін Хьюїтт, Бі-бі-сі
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
