З нагоди 60-річчя українського телебачення, що святкується цього місяця, «Детектор медіа» розпочинає публікацію циклу матеріалів, присвячених історії українського та світового телебачення. В ньому буде подано відомості про факти і події, пов'язані зі становленням і розвитком телеіндустрії в різні роки, але протягом одного місяця. Читач не лише ознайомиться зі щомісячною хронікою українського ТБ, а й дізнається про передумови і світовий контекст, у якому формувався вітчизняний телепростір.

Ці матеріали було опубліковано в журналі «Детектор медіа» протягом 2008 року й нині вперше буде представлено аудиторії інтернет-проекту «Детектор медіа». Автор циклу - відомий дослідник історії вітчизняного і світового телебачення Іван Мащенко, заслужений працівник культури України, академік Української та Європейської телевізійних академій, автор понад двох десятків «телевізійних книг» (у тому числі «Телебачення України» у 2-х томах та двотомної «Енциклопедії електронних мас-медіа»).

(Читайте попередні матеріали циклу: Історія телебачення в січні, Історія телебачення в лютому, Історія телебачення в березні.)

1928. Акціонерна компанія піонера британського телебачення Джона Л. Берда почала випускати телеприймачі з чіткістю 30 рядків для продажу населенню. Апарат вперше одержав назву «телевізор».

1939, 30 квітня. У Нью-Йорку відкрився Всесвітній ярмарок під девізом «Світ завтрашнього дня». На ньому виступили президент США Франклін Рузвельт та король Великобританії Георг VІ. Був присутнім і керівник Radio Corporation of America (RCA) Давид Сарнофф (виходець із Росії). Підпорядкована йому телекомпанія транслювала цю подію в прямому ефірі через передавач, антену якого було встановлено на даху 102-го поверху найвищого тоді хмарочосу Empire State Building. Ця трансляція була по суті першою інформаційною телепрограмою американського ТБ. Відтоді пряма передача одержала в Америці, а потім і в Західній Європі колоритну назву «живої».

1959. Першою в Радянському Союзі Харківська студія телебачення почала вести ранкові передачі для тих глядачів, хто працював у вечірню чи в нічну зміни. У липні 1960 року на цій телестудії України запровадили ранкове телевізійне мовлення.

1960, 1 квітня. За даними Міністерства зв'язку СРСР (підпорядковані цьому відомству телеательє по всій країні реєстрували придбані населенням телевізори й отримували щорічну абонплату в розмірі 10 рублів), у Радянському Союзі налічувалося 3 млн 915 тисяч приймачів (із них в Україні - 575 тисяч). Загалом протягом року парк телевізорів зріс на чверть.

1961, 14 квітня. О 12-й годині Всесоюзне радіо і Центральне телебачення почали пряму передачу про зустріч космонавта Юрія Гагаріна у Внуковському аеропорті Москви. Для проведення репортажу з аеропорту, показу проїзду кортежу вулицями столиці та мітингу на Красній площі було задіяно 12 пересувних телевізійних станцій, вперше - встановлено на вертольоті телекамери, які давали дивовижну панораму святкових столичних вулиць і площ. Цього дня для показу визначної події в історії людства вперше об'єдналися міжнародні телемережі «Інтербачення» (соцкраїни) та «Євробачення» (Західна Європа). З Москви телесигнал надходив до Таллінна, далі йшов на Гельсінкі, Стокгольм, Копенгаген та Лондон. Репортаж із Москви, який вівся російською, англійською та французькою мовами, приймали столиці всіх європейських держав.

1962, 1 квітня. У ФРН почало функціонувати «Друге німецьке телебачення» - ZDF. На відміну від телевізійного співтовариства західнонімецьких земель - ARD (першого каналу ФРН), який працював на засадах «кооперації», ZDF став загальнонаціональним мовником зі студіями по всій країні. Так народилася система громадсько-правового телевізійного мовлення, основним джерелом фінансування якого став спеціальний телевізійний податок. У такому вигляді ARD і ZDF існували до середини 80-х, коли їм довелося зіткнутися з конкуренцією кабельно-супутникового і приватного ефірного мовлення.

1962, 6 квітня. Центральне телебачення показало передачу «Телевізійне кафе». Пізніше вона одержала назву «На вогник», потім - «На блакитний вогник» і, нарешті, «Блакитний вогник». Передача набула такої популярності, що вийшла «за межі екрану». «Вогники» стали проходитися на зводах і фабриках, у сільських клубах культури, в інститутах тощо. Для всесоюзного глядача «Блакитні вогники» готувало не лише ЦТ, а й республіканські студії та творчі колективи ТБ великих міст. «Вогник» і дотепер декорує новорічний ефір.

1967, 21 квітня. Центральне телебачення СРСР почало показ 50-серійного документального телефільму «Літопис піввіку», заключний випуск якого було показано 6 листопада того ж року. Це була найбільша на той час кіноробота для «домашнього екрану», творців якої було невдовзі відзначено високими урядовими нагородами.

1968, 14 квітня. Прем'єра телепередачі «У світі тварин». Її першим ведучим став кінорежисер-документаліст, народний артист СРСР Александр Згуріді. Естафету ведення програми пізніше перейняли Васілій Пєсков та Ніколай Дроздов.

1968, 26 квітня. У Білому домі за участю Президента США Л. Джонсона відбулося перше засідання правління телерадіомовної корпорації PBS, що означало створення загальнонаціональної мережі мовлення, яка об'єднала місцеві станції. Громадське телебачення мало на меті задоволення різноманітних культурно-освітніх запитів аудиторії. Джерелами фінансування PBS є пожертви приватних осіб, субсидії від урядів штатів, збори коштів корпорацій, фінансові внески коледжів та університетів штатів.

1969. Першою в Україні видала в ефір програму в кольорі реконструйована українськими і французькими фахівцями студія №2 Республіканського телецентру у Києві, на Хрещатику, 26.

1986, 28 квітня. По радіо й телебаченню Радянського Союзу передано коротке повідомлення ТАРС про аварію на Чорнобильській АЕС, яка сталася вночі 26 квітня. Наступна інформація пролунала лише 2 травня в рубриці «Хроніка подій». Це все, що вітчизняні електронні ЗМІ, підконтрольні комуністичній партії, подали в перші дні про найбільшу техногенну катастрофу сучасності. В той же час світовий телерадіоефір буквально зашкалювало повідомленнями й коментарями (а то й домислами) про подію на берегах Прип'яті.

1988, 17 квітня. Міністр закордонних справ СРСР Едуард Шеварднадзе підписав у Женеві угоду про припинення Радянським Союзом «глушіння передач зарубіжних радіостанцій». «Глушилки» в СРСР стали застосовуватися, аби перешкоджати прийому радянським населенням передач «ворожих голосів» (радіостанцій «Свобода - Вільна Європа», «Голос Америки», BBC та низки інших) ще з часів «холодної війни».

1989, 27 квітня. Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендацію № R(89)-7 «Про принципи поширення відеозаписів насильницького, жорстокого чи порнографічного змісту». Документ передбачає систему саморегулювання, контролю і класифікації подібних творів, шляхи обмеження поширення вищеозначеної відеопродукції.

1989. У Європі почала мовлення компанія Discovery. Її передачі, ретрансльовані по шести телеканалах, можна було приймати у 20 мільйонах домівок жителів континенту. А загалом американський всесвітній телеканал Discovery одержують понад 150 мільйонів сімей у 170 країнах світу.

1991, 25-26 квітня. На УТ проведено перший в Україні благодійний телемарафон «Дзвони Чорнобиля», приурочений до п'ятої річниці катастрофи на ЧАЕС. Загалом він тривав у прямому ефірі 22 години. Було зібрано 22 мільйони рублів і 280 тисяч у валюті. За рахунок одержаних коштів фінансувалися заходи, пов'язані з лікуванням постраждалих під час ліквідації наслідків аварії. Надалі благодійні телемарафони стали регулярно проводитися різними телеканалами (як загальнонаціональними, так і місцевими).

Ілюстрація - www.celebchefs.net