Щойно країна з великими емоціями таки перекрутила стрілки годинників на зимовий час, як Верховна Рада знову подарувала своїм громадянам привід для прист­расних ідеологічних дискусій — нашого національного виду спорту, після футболу, та найулюбленішого — після алкоголю — способу проведення дозвілля. На порядку денному полеміка, в якій захочуть засвітитися всі, — про скасування квот на українську музику в радіоефірі. Опозиція вже сказала, що це зачистка українсь­ких артистів, послідовна українофобія і знищення всього українського, а народний депутат В’ячес­лав Кириленко навіть вбачає у цьому загрозу національній безпеці.

Хоча безпека тут начебто й ні до чого. Ідеться про те, що в протистоянні двох індустрій — радійної та шоу-бізнесової — свої інтереси вдалося краще довести радійникам. 1:0.

А тепер дайте собі відповідь на запитання: ви за кого? За українське радіо — таке, як воно є? З одноманітними ФМ-ками, на яких грає досить одноманітний мейнстрим? Чи ви за український шоу-бізнес, із його переважно російськомовною попсою, співочою білизною, а в кращому разі — Меладзе? От якщо ви чітко знаєте, за кого ви в цій супе­речці і, головне, чому, — тоді прапор вам у руки: вам і підписувати петиції про захист знедолених українських музикантів від зажерливих радіомагнатів, вам і сперечатися до хрипоти з телевізором.

А ось я з цих двох ні за кого. І, більше того, гадаю, що ці зміни, принаймні в частині скасування квот на музику, стосуються не так ефіру, як того складного переговорного процесу, який ведуть менеджери станцій із регуляторним органом — Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення, підраховуючи «український процент». А зменшення регуляторного тиску на будь-який бізнес я вітаю як чергову перемогу здорового глузду, бо абсолютно переконана, що коли скасувати пожежні перевірки, то це приведе тільки до зменшення корупції, а не до збільшення пожеж.

А ще — скасування квот позбавляє музичних продюсерів засобів тиску на станції. І, повірте, йдеться зовсім не про молоді таланти, які тепер — о Боже! — не потраплять на радіо. Вони й раніше туди не потрапляли. Ідеться про те, що тепер коханка українського олігарха Z не матиме преференцій перед коханками інших олігархів світу, Ларису Доліну не називатимуть українською співачкою (ви не знали? Так вона ж в Одесі народилася), і пісні з радянських фільмів перестануть зараховувати до українських (а це тому, що все, вироблене до 1991 року, — спільне й неподільне, а отже — і українське). Практика квоти є саме такою. І саме тому в її скасуванні я не бачу загрози ані для української культури, ані, тим паче, нацбезпеки. Це не означає, що в нас усе гаразд і з культурою, і з безпекою. Але негаразд настільки, що лікувати цю хворобу квотою — те ж саме що боротися з раком уринотерапією.

Визнаймо: експеримент із запровадженням квоти у 2006 році, як і прогнозували ще тоді експерти, провалився. Тієї музики, заради якої її прописували, більше не стало — ні на радіо, ніде. І знову додам: як і прогнозували експерти ще тоді, наполягаючи, що від квоти музика не росте, що протекціоністські акценти треба переносити на продакшн, на гранти і стипендії митцям. Якщо держава хоче підтримувати українське, то вона має підтримати створення продукту, а не квотувати один приватний бізнес за рахунок іншого приватного бізнесу.

Особисто для мене підсумок історії з квотами особливо неприємний ще й тому, що це чи не єдине, що спромоглася зробити для підтримки своєї культури попередня влада, така проукраїнська, але така не мудра. Могла зробити все — а зробила квоти.

Власне, все вищевикладене є лише моєю приватною думкою. А тепер кілька фактів, важливих для тих, хто все-таки вирішить присвятити свій законний уїк-енд дискусії на тему музики і мови.

Законопроект №6342 про внесення змін до Закону «Про телебачення і радіомовлення» щодо приведення у відповідність із вимогами Європейської конвенції про транскордонне телебачення подала Олена Бондаренко (Партія регіонів). Проект готували індустріальні громадські організації, а не ворожі проросійські сили. Подавали через Олену Бондаренко за всім відомою логікою: якби такий проект подав депутат від опозиції, то його міг би не підтримати зал.

Статті закону мають такий вигляд:

1) частину першу статті 9 викласти в такій редакції:

У загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 25% має становити націо­нальний аудіовізуальний продукт» (було: «1. У загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити національний

аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців»);

2) абзац третій частини четвертої статті 28 виключити (вик­лючається така норма: «у радіо­програмах музичні твори укра­їнських авторів і виконавців повин­ні становити не менше 50 відсот­ків загального щотижневого обсягу мовлення»).

Це означає, що 25% на радіо охоплюватимуть і українську музику, і теревені діджеїв. Але ще кардинальніші зміни це викличе на телебаченні: до російських фільмів та серіалів можуть перестати дописувати українські титри.

Коли ви чуєте аргумент про те, що в Європі протекціоністська квота на рівні, як каже народний депутат Андрій Шевченко (БЮТ), 30 — 40%, — то майте на увазі: в європейських країнах квотується не національний продукт, а європейський, якого не бракує. Відчуйте різницю: 40% європейської музики і 50% — української.

Тому в Україні один із голов­них аргументів радійників, які відстояли скасування квоти, — відсутність форматної української музики на рівні 50% ефіру. Форматної — означає, приміром, музики лаунж чи джазу. Що, своєю чергою, гальмує розвиток нішевих станцій, а саме це і є світовим трендом розвитку радіо. Ось ці аргументи самі по собі і хороші, і правильні. Тільки свою думку про українське радіо я вже висловлювала вище, і в його намірі відкрити замість шансону або роспопу джазову станцію відверто сумніваюся. Але якщо я помилюся, то буду тільки рада.

* * *

У Партії регіонів заявляють, що існує законопроект про податкові канікули для україномовних радіостанцій. Про це заявила «регіоналка» Олена Бондаренко, коментуючи прийнятий у четвер закон про зменшення квот на україномовний контент в ефірах, повідомляє «Українська правда». «Якщо ми хочемо мотивувати українську музику та українські радіостанції, то ми не повинні це робити за рахунок чогось іншого», — сказала вона. «Ще півроку тому ми з моїми колегами, незважаючи на різну політичну приналежність, внесли законопроект, яким передбачено податкові канікули терміном на п’ять років для радіостанцій зі стовідсотково українським мовленням та трансляцією україномовної музики», — сказала вона. «Податкова ставка — нуль», — додала Бондаренко і висловила подив, що цей проект закону досі не надійшов у комітет із питань свободи слова, «хоча вже давно мав би там бути, а також уже давно мав би бути в сесійній залі для першого читання.

* * *

Голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко (фракція «БЮТ—Батьківщина») закликає президента України Віктора Януковича ветувати зміни до Закону «Про телебачення і радіомовлення». Як передає кореспондент УНІАН, про це він заявив на засіданні парламенту. За словами А.Шевченка, ухвалені зміни — «це спроба віддати український ринок до рук російського шоу-бізнесу, російського медіабізнесу». Він підкреслив, що «цього не вдавалося зробити за минуле століття, десятиліття й останні роки, і цього не вдасться зробити в майбутньому».

А.Шевченко закликав В.Януко­вича скористатися правом вето. Він зазначив, що потрібно «зберегти статус-кво». «Ми повинні піклуватися про українського виконавця, українського продюсера, українського режисера, українського журналіста», — заявив депутат.