За п'ятнадцять років, з моменту виходу першого номера, «День» чимало зусиль та енергії присвятив історичній роботі. А до свого ювілею видання готує для читачів невеликий сюрприз. Це історія про історію.

Невдовзі буде завершена робота над документальним фільмом під поки що робочою назвою «15 років «День» за «Днем». Хроніка подій, пов'язаних із газетою, - це значною мірою історія всієї країни. Адже з двадцяти років незалежності редакція «Дня» звертається зі сторінок газети до своїх читачів упродовж п'ятнадцяти. За цей час всі разом ми щодня переосмислювали події сьогодення та явища минулого. Ця спільна історія, феномен колективного мислення заслуговують на увагу і на свого роду синтез та підбиття підсумків.

Режисер фільму - Василь Хмелівський. Він відомий своїми роботами на тему авіації, зокрема, стрічкою про військово-повітряні сили України «Українські соколи». Крім цього, Василь Хмелівський - постійний читач і автор «Дня». Ми запитали у пана Василя, що нового дізнався він про Україну, працюючи над фільмом про газету «День».

- Я читаю «День» з перших днів виходу газети, тому нове про Україну дізнавався впродовж усіх 15-ти років. А от працюючи над фільмом про це видання, я, скоріше, дізнався дещо нове про українців. Люди, з якими я спілкувався під час зйомок, навели мене на думку, що в Україні вже існує, так би мовити, партія «Дня»: ті, хто створює «День» і читає його, позаштатні автори видання, всі ті, хто вболіває за газету. І ось ця партія (можливо, це дещо претензійно прозвучить), як на мене, зробила для України більше, ніж усі інші партії, разом взяті.

- «День» чимало уваги приділяє складним або й взагалі невідомим широкому загалу епізодам української історії. Які моменти з нашого минулого особисто для вас стали абсолютним відкриттям?

- Я не можу говорити про окремі події, тому що відкривав для себе цілі пласти української історії. До цього зі ще радянської шкільної програми були відомі лише певні фрагменти, та й ті часто подавалися у викривленому світлі. Коли почав читати «День», то з окремих статей стала складатися повна картина того нашого минулого, яке у Радянському Союзі приховували. І так почало з'являтися розуміння, якою насправді була історія нашої країни.

- Наскільки відомо, ви - документаліст. Для документаліста особливо важливо правильно розуміти суспільний, політичний, історичний контекст у країні, в якій і для якої він працює. Чи змінилося у чомусь бачення вами українських реалій за цей період?

- Це динамічний процес. Змінюється картина, з'являється інформація - отже, змінюється й розуміння та ставлення. Багато в чому аналізувати процеси, які відбуваються, допомагає «День». Це для мене своєрідний світоглядний маяк.

- Які теми вам особисто найбільш цікаві?

- Мені подобається вдале поєднання політики, культури, суспільного життя, історії, яке виробила газета на своїх шпальтах, подобається добір фото, карикатури Казанського, які досі актуальні. Це оптимальна формула, завдяки якій «Дню» вдається створювати повний зріз нашого суспільного та політичного життя. Під час книжкового форуму у Львові один знайомий мені сказав: «Через брак часу хотів почитати тільки те, що подобається, а розгортаю газету - і зупинитися не можу, тому що подобається все».

- Які теми з української історії вам як документалісту видається необхідним розкрити після роботи над фільмом про «День»? Що у вас далі на порядку денному?

- Мені хочеться більше заглибитися в дослідження історії української журналістики. Відразу після здобуття незалежності було створено багато видань, чимало з них на початках були популярними, але надалі одні стали явищем у житті країни, а інші зникли з медійного простору. Чому так сталося? Також хотілося б продовжити свою улюблену тему про авіацію. Це теж величезний пласт малодослідженої історії. Світовій авіації вже більше ста років. Чималий внесок у її розвиток здійснили українці. Але фактично історія авіації приватизована Росією. Тому хочеться показати, що у цій сфері роль українців теж величезна. Нам є чим пишатися.

Вікторія Скуба, «День»

Фото -  «День»