Директор дослідних програм Freedom House Кристофер Вокер керує групою аналітиків і дослідників, які визначають загальну стратегію аналітичних проектів цієї міжнародної організації. Він брав участь у міжнародній конференції M100 Sanssouci Colloquium 2011 під назвою «Глобальна демократія - тріумф соціальних мереж?». «День» попросив пана Вокера поділитися своїми думками щодо наслідків «арабської весни», а також розповісти про те, як у Freedom House оцінюють розвиток ситуації в Україні довкола судових процесів над лідерами опозиції і чи може через це виникнути український варіант «чорних списків» як це було зроблено щодо російських чиновників, причетних до загибелі Магнітського.

- Пане Вокер, чи можна зараз говорити про наслідки арабської революції для Близького Сходу, Китаю та деяких країн Східної Європи?

- На мою думку, розвиток подій на Близькому Сході нагадав нам, що зміни можливі в складному довкіллі. А саме в тому сенсі, що політичний авторитаризм - це глухий кут. Водночас це нам також нагадує про те, що виклики щодо поліпшення стану демократії в цьому регіоні залишаються дуже складними. Тому наразі цей головний урок арабської революції на Близькому Сході та арабському світі є цілком очевидним.

- Як ви гадаєте, який вплив ця революція може мати на Китай та Білорусь, де влада повністю контролює мас-медіа?

- Я гадаю, що в Китаї влада глибоко стурбована таким розвитком подій на Близькому Сході. Адже в цих країнах було кинуто виклик владі, яка не дозволяла політичної конкуренції і не надавала можливості громадянам брати участь у політичній боротьбі. А тепер, після революції, ці перепони усунено. Тому це справді турбує китайську владу. Тому ми бачимо, що рівень втручання і цензури з боку китайського уряду зріс. Я вважаю, що у багатьох таких країнах, ураховуючи Білорусь, відбуваються спроби лідерів цих країни вжити заходів, щоб ще більше віддалитися від власного народу. І одним із прикладів є повідомлення про те, що зараз Китай витрачає більше коштів на внутрішню безпеку, ніж на зовнішні військові заходи. І це неймовірно, якщо уважно подивитися на це.

- А як щодо впливу «арабської весни» на Білорусь?

- До певної міри це вплинуло на ландшафт у такій країні, як Білорусь, де немає поля діяльності для політичної опозиції, а також заперечують роль громадянського суспільства, свободи преси. Під цим оглядом білоруська система має багато спільного із системою арабських країн на Близькому Сході. Однак білоруський народ має знайти засоби, які допоможуть йому здійснити зміни в країні, упоратися з лідером, який щодо власного народу вдається до застосування насильства і величезних репресії, щоб запобігти змінам.

- Зараз багато говорять про вплив соціальних ЗМІ, більше відомих у нашій країні, як соціальні мережі, на революції на Близькому Сході та Північній Африці, а також важливу їх роль у створенні громадянського суспільства в цих країнах. Що, на вашу думку, має зробити Захід, щоб підтримати розвиток здорового громадянського суспільства у країнах, що тільки звільнилися чи намагаються звільнитися від авторитарних режимів?

- Я вважаю, що демократичні країни, США і ЄС, мають використати всі доступні засоби впливу, щоб підтримати розвиток демократичних інститутів у таких країнах. І це може мати форму дипломатії, роботу з активістами, надання їм підтримки, якщо вони цього просять. Зрештою, самі країни мають знайти способи для мобілізації і здійснення реформ. На цій конференції обговорювали цікаву ідею, яка полягає в тому, що Китай та інші авторитарні режими зосереджують увагу на тому, щоб не допустити розвиток громадянського суспільства. І якщо в нас є соціальні мережі, які дозволяють індивідуумам ділитися інформацією і постійно спілкуватися, то усунення громадянського суспільства з цього рівняння є руйнівним для будівництва демократичних інститутів. І це справді є однією зі стратегій, яку застосовують авторитарні уряди. У цьому аспекті я можу згадати Україну. Як вже зазначала організація Freedom House, тут помічено збільшення тиску на громадянське суспільство на відміну від попередніх доповідей. Звісно, свобода преси є іншою сферою, яка викликає в нас глибоку стурбованість. Ці дві речі, разом узяті, можуть свідчити про те, що діяльність демократичних інституцій в Україні перебуває під величезним тиском.

- Ви вже бачили реакцію української влади на цьогорічну доповідь Freedom House. А чи були з боку Києва намагання поговорити з вашою організацією на цю тему, бо, як ми чули, з боку деяких українських урядовців лунали слова, що Freedom House не володіє ситуацією щодо справжнього стану справ в Україні?

- Ми впродовж багатьох років без упередження готуємо щорічні доповіді і робимо оцінку стану свободи. На мою думку, підготовлену Freedom House доповідь, яку весною цього року презентував Девід Крамер, широко обговорювали в Україні. Ми сподіваємося, що українська влада застосує рекомендації нашої доповіді і серйозно ставитиметься до розвитку демократичних інституцій у країні, а не лише говоритиме про це.

- Пане Вокер, хотілося б почути вашу оцінку останніх події в Україні, судових процесів проти лідерів опозиції, арешту екс-прем'єра Тимошенко і реакції європейських лідерів, які називають ці процеси вибірковим правосуддям?

- На мою думку, той факт, що ціла низка відомих фігур з Європи та інших країн вважає за потрібне говорити так, як вони вважали за потрібне, означає, що Україна має серйозні проблеми. Важливо, що європейські країни, а також США чітко говорять про розвиток подій в Україні. Водночас важливо, щоб українське суспільство відігравало провідну роль у захисті своїх прав, свого громадянського суспільства і політичної опозиції, а також уживало додаткових заходів для захисту своїх прав, своєї позиції. Ці обидві речі мають реалізувати.

- А що ви думаєте про заяву колишнього американського посла Стівена Пайфера, який уважає, що зараз ніхто в Америці не чекає на Януковича? Чи є це свого роду тиском на українську владу?

- Я вважаю, що це є одним із свідчень стурбованості високопосадовців у Білому домі та в американському уряді через події в Україні. І той факт, що американські офіційні особи і, зокрема, колишній посол Пайфер порушують це питання, це підтверджує.

- Сьогодні (інтерв'ю записано 8 вересня. - Авт.) Янукович зустрічався із заступником міністра оборони США Вершбоу і заявив, що Україна очікує від Америки підтримки на шляху інтеграції в ЄС. Як на це прохання має, на вашу думку, реагувати адміністрація Обами?

- На мою думку, головною проблемою України є те, чи в практичному вимірі суспільство та нинішній уряд рухаються у спосіб, який є сумісним із цінностями. Якщо це так, то шлях до ЄС буде набагато простішим. Якщо будуть більше обмежувати мас-медіа, громадянське суспільство, політичну опозицію, використовувати правосуддя з політичною метою, тоді інтеграція до ЄС буде набагато складнішою.

- Деякі політики й експерти пропонують застосувати проти українських урядовців, причетних до переслідування опозиції, «чорні списки», як це вже зробив американський уряд щодо російських чиновників, причетних до загибелі російського юриста Магнітського. Чи можливий, на вашу думку, з боку США український варіант «чорних списків»?

- Я вважаю, що зараз ще рано про це говорити. На мою думку, наразі рівень стурбованості й галасу щодо цих очевидних прикладів зловживання судовою системою з політичною метою все ще перебуває на початковому етапі.

- В Україні багато експертів уважає, що адміністрація Обами приділяє менше уваги Україні, ніж попередня адміністрація... Чи поділяєте ви цю думку?

- Для США і ЄС критичним і стратегічно важливим є захист цілісності й підтримання міцних відносин із групою країн, які знаходяться між Росією і Німеччиною. Ідеться про нові країни-члени ЄС і країни, які прагнуть вступити до євроспільноти. Якщо країни відчувають, що вони не є частиною трансатлантичної спільноти або належать до країн із другорядним статусом, то в довгостроковому вимірі це тільки зашкодить перспективі демократичного розвитку й процвітання в широкому регіоні. Тому надзвичайно важливо, щоб Брюссель, Вашингтон, провідні європейські столиці приділяли більше уваги розвитку подій в Україні. Сподіваюся, що так і буде наступними роками.

Микола Сірук, «День»

Ілюстрація - «День»