Російський «Перший канал» різко розкритикував заяву президента України Віктора Януковича про якнайшвидший вступ України до Зони вільної торгівлі з ЄС. «Експерти вважають, що Віктор Янукович ризикує одночасно зіпсувати відносини з Росією і не домогтися порозуміння в Євросоюзі», – ішлося в російському телесюжеті. Докори Януковичу – це не просто редакційна політика ОРТ, це, по суті, – оголошена позиція керівництва Російської Федерації. І не випадково вона лунає напередодні газових переговорів між Україною і Росією... На що спрямована інформаційна атака на Януковича на державних російських телеканалах і яку мету вона переслідує?

 

 

 

 

Тарас Чорновіл, народний депутат (позафракційний): «Це диверсія проти діючої влади в Україні»

Розмовляючи з російськими політиками, ми маємо справу з людьми, які розуміють тільки одне: або я тобі дам по морді, або ти мені даси по морді. Будь-які поступки, які робляться росіянам, автоматично викликають у неї розуміння того, що треба душити далі. Тому єдиний спосіб розмовляти з російською владою – розмовляти з позиції сили. Має бути одна державна позиція, якої чітко дотримуються і від якої ніколи не відступають.

 

Харківські домовленості були страшними не тому, що ми поступилися Севастополем, а тому, що це дало можливість Росії розраховувати на подальші поступки. Ми гарантували собі найвищу ціну на газ у Європу, бо поступилися Росії.

 

Тих, хто Росії поступається, вона автоматично починає рахувати мало не своїми васалами. І коли ці «васали» раптом починають сперечатися, це викликає в неї психологічний шок: «Як вони можуть ще чогось вимагати і бути незадоволеними?!»

Чому Естонія, яка веде політику відверто антиросійську (пригадайте події з перепохованням радянських воїнів, обмеженням мовлення для російських телеканалів на території Естонії тощо) може спокійно вести діалог з Росією? Більше того, вона отримала одну з найбільших у Європі знижок на газ! Сьогодні в Естонії повторно державу очолив представник Республіканської партії, яка є відверто антиросійською. І в російських ЗМІ тільки епізодично після якогось жорсткого кроку з боку Естонії з’являється антиестонська істерія, яка буквально за кілька днів заглухає, і на цьому все закінчується. Тому що Естонія ніколи нічого особливого Росії не обіцяла і завжди розмовляла з Росією, проти якої вона незрівнянно слабша, з позиції сили.

 

Коли Азаров зараз спробував проявити твердість і зробив кілька жорсткіших заяв, це могло мати добрий ефект і змусити росіян домовлятися, можливо, йти на знижки. Але хтось натиснув на Азарова, і він дав задній хід. Це дало Росії розуміння, що можна давити далі. І як наслідок починається інформаційний пресинг, розрахований на виборців ПР, Януковича насамперед. Бо не так багато людей з Центральної та Західної України, які голосували за Тимошенко, Ющенка чи інші політичні сили, дивляться російські телеканали.

 

Це диверсійна робота проти діючої влади в Україні. Плюс подальша розробка внутрішньої російської концепції – демонстрація імперських поглядів, на якій більше намагається спекулювати прем’єр-міністр Росії Путін напередодні президентських виборів.

Українська влада трішки поогризається, але проковтне.

А продовження буде досить погане. Нам влаштовуватимуть постійні провокації щодо ціни на газ, вимагатимуть все більших і більших поступок. Митний союз – це повна безвихідь для України. Будуть вимоги щодо майна Нафтогазу, газотранспортної системи і т. д.

 

Апетити зростають під час їди. І для забезпечення цих апетитів постійно йтиме пресинг щодо ціни на газ.

Думаю, базові переговори з боку Росії вестимуться від ціни у 500 доларів за тисячу кубометрів газу.

 

 

 

Іван Попеску, народний депутат від Партії регіонів, голова постійної делегації в ПАРЄ: «У нас є вагомий документ – угода 2004 року»

 

Почалася інформаційна гра, спрямована на послаблення позицій сторін напередодні підписання газових угод. Але великого продовження вона не матиме. І закінчиться одразу після того, як будуть досягнуті домовленості в газовій сфері.

У 2004 році і Верховна Рада України, і Держдума РФ ратифікували міжурядову угоду щодо газових домовленостей, яка практично була проігнорована колишнім прем’єр-міністром Юлією Тимошенко під час підписання угоди у 2009 році. А в цій угоді, 2004 року, чітко було написано, що щорічно сторони переглядають обсяги газу, ціну на транзит та інші моменти.

 

Відповідно до нашого законодавства й міжнародних договорів міжурядова угода, ратифікована парламентами у 2004 році, має вищу юридичну силу відносно всіх внутрішніх законів, якщо вони суперечать угоді. Отже, для України угода 2004 року є чинною, а всі підзаконні акти, у тому числі господарські договори, мають бути підписані на підставі цієї угоди.

 

Пролунала інформація, що Україна на наступний рік хоче замовити в Газпрому 27 мільярдів кубів газу. Але в угоді, яку підписала Тимошенко, чітко прописані обсяги, і ми повинні обов’язково забирати не менше 33 мільярдів кубів на рік. Якщо не беремо – то маємо платити штрафи, навіть за той обсяг, який не добрали. Україна не хоче цього робити і має відповідні документи.

 

Це звичайна практика, коли дві країни починають домовлятися, але є розбіжності. Це тяжко, але кожна сторона шукає свої економічні зиск. Це не тільки газу стосується. Це і питання делімітації кордонів. І не лише з Росією. Це було і з Польщею, і з Угорщиною, і з Румунією, і з іншими країнами.

Коли є питання, які не влаштовують сторін, тоді починаються якісь інформаційні артпідготовки. Це просто підготовка до якогось наступного етапу переговорів. Але в даному разі в України є вагомий документ – угода 2004 року.

 

 

 

 

Герман Греф, президент «Сбербанка России», екс-міністр економічного розвитку і торгівлі Російської Федерації (2000-2007): «Сьоголнішні відносини України та Росії наче сімейні»

Я б сьогоднішні відносини України та Росії назвав сімейними. Тобто у нас, як і в будь-якій сім’ї бувають емоційні сплески та вирівнювання відносин.

 

Зараз справді емоційно непроста ситуація, але я б не переоцінював її глибину і силу цих конфліктів… Узагалі ми живемо у взаємозалежному світі. Чим далі, тим менші будуть конфлікти. Гадаю, буде знайдено рішення щодо питань сьогодення. Їх не так багато.

Знаєте, у війні переможців не буває. Але, на мою думку, це явне перебільшення, що між Україною і Росією війна.

 

У нас не склалися відносини, бо ми дуже близькі, у нас дуже високі очікування одне від одного, і не завжди ці очікування можуть бути реалізовані. Звідси й виникають такі емоційні перепади. Нічого страшного не відбувається.

 

 

 

 

 

Василь Кисельов, народний депутат (ПР): «Як тільки дамо слабинку, вони ще більше наїжджатимуть»

 

Переконаний, що на це треба реагувати спокійно: у Росії свої інтереси, в України – свої. І Янукович відстоює інтереси України. Те, що Росія відстоюватиме свої, ми вже переконалися. Ми, скажімо, погодилися на продовження терміну базування Чорноморського флоту, а очікуваних кроків назустріч ми, на жаль, не отримали. А те, що Росія критикує українське керівництво, цього треба було очікувати. Вони б хотіли забрати нашу ГТС і прямо про це кажуть. Вони б хотіли, аби ми йшли в руслі російської політики. Але я ще раз повторю, в України свої пріоритети і своя зовнішня політика. А їхня критика лише свідчить про те, що вони нас поважають. Це як: «Зевсе, ти сердишся? Значить, ти неправий».

 

А те, що Янукович прийшов до влади на обіцянках російської мови і на проросійських настроях, – абсолютно нормально. І зараз внесено проект закону до ВР про регіональні мови й мови меншин – і це зніме проблеми. Тому все нормально, це еволюційний процес.

 

Які переслідує Росія цілі? Абсолютно зрозуміло, що насамперед вона хотіла б, аби Україна не виходила з-під впливу Росії. По-друге, вона б хотіла, аби Україна передала свою ГТС, частково чи повністю. Ось що вони хочуть. Вони розуміють, що нам потрібно дати знижку на газ, але не хочуть цього робити, тому й викручують нам руки. Тобто в них свої завдання, у нас – свої. І не треба на це зважати.

Нас ніхто не принизить, бо ми є сьогодні народ, нація, держава! І Росія це розуміє, тому й випробовує. Як тільки дамо слабинку, вони ще більше наїжджатимуть і бажатимуть досягнути бажаних цілей. Але я переконаний, що з ними треба послідовно домовлятися, показувати, що в нас є свої інтереси, й робити все, аби нас поважали.

 

Я б не хотів, аби це переходило у фазу війни, тому що це, у першу чергу, закінчиться погано для українців. Якщо зараз Росія вводитиме заборони на експорт наших продуктів, то Україна дуже багато втратить. Втратить і Росія, але я б не хотів, аби до цього дійшло.

 

 

 

 

Ганна Герман, радник президента України: «Ядро очорнення Януковича знаходиться в БЮТ»

 

Є дуже багато бажаючих зіпсувати відносини України і Росії. І ядро цих бажаючих серед крайніх радикалів. Зараз є намагання очорнити все, що робить Янукович, і ядро цього очорнення знаходиться в Блоці Юлії Тимошенко. Це намагання і зіпсувати відносини з Росією і намагання припинити впевнену ходу України в бік євроінтеграції. Та, гадаю, внутрішні вороги України будуть гірко розчаровані. Нікому не вдасться зіпсувати взаємини добросусідства й взаємовигідної співпраці України з Росією і України з Європейським Союзом.

 

Безперечно, коли президент хоче відстояти інтереси своєї держави, знаходяться сили, які б хотіли мати слабшого президента, якогось маріонеткового. Так було в усі часи.

Ми не допустимо, аби відносини з Росією були зіпсована на догоду антидержавним силам, які перебувають, повторюю, всередині Української держави, і центр цієї деструкції – в БЮТ.

 

Я не знаю, що там на російському телебаченні… І взагалі вважаю некоректним з мого боку коментувати закордонне телебачення. Можу судити про українське, там достатньо велика присутність свободи, і українська влада не керує сюжетами на українському телебаченні.

Той, хто дає визначення російсько-українським відносинам як відносинам війни, видає бажане за дійсне. Такі заяви є провокаціями. Кожна країна відстоює свої інтереси всіма методами, які вона вважає прийнятними.

 

 

 

Михайло Погребинський, політолог: «Росію дратує риторика Януковича про європейський вибір»

 

Росіяни, мабуть, хочуть сказати, що перейдено межу, за якою, як вони вважають, якщо не буде зроблено якихось кроків назустріч, вони вважатимуть нинішнє українське керівництво таким, що налаштоване, м’яко кажучи, на неконструктивні відносини з Росією.

 

Мені здається, це виглядає як попередження. Це результат певного роздратування неможливістю знайти нормальний режим відносин.

На мою думку, тут справа не в сьогоднішніх питаннях: суді над Тимошенко чи невдоволенні ціною на газ, а в риториці, яка виглядає образливою для Росії і такою, що демонструє відмову від своїх зобов’язань. Ідеться про риторику європейського вибору, а з Росією ми будемо «економічно дружити», як сказано у виступі президента.