Зачем заводить мяч в политику?

28 Липня 2011
23443
28 Липня 2011
14:00

Зачем заводить мяч в политику?

23443
Зачем заводить мяч в политику?

Репліка у відповідь на статтю Андрія Кокотюхи «Чи може Перший національний показати фільм "Інший Челсі"?»

 

Действительно, зачем? Это что: борьба поколений и предпочтений? Мы с юных лет бежали на стадион в желании игры, кумиров и свободы. И, несмотря на то, что футбол считался не только игрой миллионов, но и «партийным видом спорта» - искали и находили на зеленом поле непредсказуемость ситуаций (мяч всегда круглый и куда он устремится?!), красоту вдохновенных комбинаций (совсем не по указке ЦК) и громоподобность забитого или пропущенного мяча. Кроме всевышнего, этого никто не мог предвидеть. Даже советская власть.

 

Излишне говорить о восхищении на всю жизнь финтами Лобановского, рывками Базилевича, прорывами Бышовца, порывами Эдика Стрельцова или скоростными маневрами Олега Блохина. Красавцы-голы в чужие ворота, громкие победы становились радостными мгновениями жизни, несмотря ни на что и при любых начальниках страны.

 

І раптом - заява в «Детектор медіа» відомого письменника та сценариста Андрія Кокотюхи: «За це я футболу й не люблю».

 

Имеете право. Лев Толстой, например, не любил балет и Шекспира. Но за что именно вы, многоуважаемый Андрей Кокотюха, не любите футбол - вот в чем вопрос.

 

«В нашій країні це не спортивне змагання, а підміна цінностей... Крім спортивних досягнень, радянська влада нічого не могла протиставити світові». Дві бомби - атомна і воднева - не мають значення, тому що йдеться про спорт і досягнення наших чемпіонів не на місяці, а за тих часів на світовій арені нашої планети. Шахлін, Латиніна, Бондарчук, Жаботинський... Багацько чемпіонів з України, на відміну від теперішніх незалежних часів. Криза.

 

Неужели трудно догадаться: редкостные таланты, невероятные чемпионы рождались в трудные времена часто не благодаря, а вопреки системе. Хотя по количеству детско-юношеских школ, массовости занимающихся физкультурой и спортом, по квалификации тренеров мы значительно отстаем сегодня.

 

Но еще один анекдот в мировом масштабе сочиняет Кокотюха: «На відміну від більшості країн, де спортивні змагання - видовище для ситих (?), у нас це допінг для голодних (??)».

 

Грандиозное оскорбление и чужих, и своих. Достаточно посмотреть на их переполненные стадионы, куда приходят исключительно для сытости, и вспомнить горьковское определение джаза как «музыку толстых», а потом и посмотреть на наши арены, где подают допинг для голодных в виде футбольного матча...

 

Мяч после такой подачи совсем выпадает в полуобморочный аут. С изрядной долей изничтожающего юмора вместе с сатирой. И мне уже не хочется, как старому болельщику (но не фанату), любящему футбол, комментировать: «Про злиття спорту з політикою»...

 

Ибо сие считаю извращением, не совместимым со здоровым образом жизни и футбола, как, например, слияние интересов политика и бизнесмена, проститутки и монахини, вегетарианца и мясоеда. Кроме того, это отдельная тема. В которой вижу нарастающий процесс коммерциализации футбола и его интернационализации, как ни странно, о вреде чего я неоднократно писал. Футболисты становятся весьма продажными. Сами по себе, без политики.

 

Но! Футбол, настоящий футбол, отличается от политики, как колумнист Кокотюха от коммуниста Левченко. И здесь я останавливаю мяч, ибо еще не смотрел фильм «Другой Челси». Но если в нем показан, по другим пристрастиям, портрет тирана и погубителя миллионов Сталина в кабинете нынешнего правителя Донецка, - то я бы в эту усатую рожу изо всех сил залепил бы мячом и плюнул, несмотря на наличие в нашем парламенте народных депутатов от преступной организации.

 

В этом отношении я полностью солидаризуюсь с тобой, Андрей. Но, как сценарист и режиссер, я обращаюсь к сценаристу и писателю Андрею Кокотюхе. Если не любишь футбол, то и не пиши о нем.

 

Готов к дальнейшей перепасовке.

 

Юрий Иванов, болельщик со стажем

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
23443
Читайте також
12.07.2011 11:32
Андрій Кокотюха
для «Детектор медіа»
39 551
Коментарі
3
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
кокотюха
4894 дн. тому
По-перше, фанат футболу, просто вболівальник і шанувальник усього так званого спортивного, крім шахів, уже відрізняється тим, що навіть заочно звертається до незнайомої людини та "ти". Футбольні фанати - вони взагалі, як би це пом`якше... не надто добре виховані. Але це - набуде :) По-друге, більше скажу: наприкінці серпня виходить антологія, де українські письменники пишуть оповідання про футбол. Я там теж включений - з усією своєю нелюбов`ю до футболу. Дочекайтеся, прочитайте і зрозумійте - ось він, сценарій короткометражки про те, як футбол знизує особистість того, хто не є його фанатом, бо в тоталітарній країні не-фанат футболу - ворог народу, який з пивом кричить перед телевізором: "Гол, блядь!" По-третє, футбол у нас і в них - різні футболи. У них він, як і церква, відділений від держави, а нас - є його частиною. Батько мого знайомого так ненавидів радянську владу, що завжди радів, коли програвала радянська збірна з футболу. А я хочу, аби хтось тепер взув Шахтар. Нарешті, я ще зрозумію молодих людей чи навіть дорослих, котрі доводять свою любов до футболу здоровим способом життя та грають у нього регулярно по суботах. Але пузаті дядьки з пивом, теоретики футболу - увольтє... Ось електорат партії регіонів. Про це фільм.
Мячман
4895 дн. тому
действительно,почему о моем любимом футболе должен писать человек,котоый в нем ничего не понимает.Ведь это просто унижает чуства всех болельщиков.не любишь футбол0пиши о котах,Кокотюха
))))))))
4895 дн. тому
........И здесь я останавливаю мяч, ибо еще не смотрел фильм «Другой Челси»........
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду