Редактор издания заявил, что из-за нехватки финансирования из государственного бюджета газета прекращает существование. «Крым» - уже второе, после «Крымской светлицы», нерусскоязычное государственное издание, которое закрывается за последнее время. 

В начале недели стало известно, что группа правозащитников обратилась к руководству страны с просьбой помочь сохранить газету. Крымские власти, в свою очередь уверяют, что газета и вовсе не финансируется из  бюджета автономии, и помощи можно ждать только из Киева.

«Полiт.ua» опросил стороны конфликта, чтобы разобраться, что же именно там произошло.

И.о. главного бухгалтера Республиканского комитета Автономной Республики Крым по информации Инна Гайдук: 

Учредителем газеты является коллектив редакции, и финансирование с 2004 года осуществлялось по программе расселения и обустройства крымских татар из госбюджета Украины через Государственный комитет по делам национальностей. Бюджетный запрос редакции о финансировании издания в 2011 году был направлен в Госкомнацрелигий. Из бюджета АР Крым финансирования не планировалось. 

Финансирование зависло на уровне комитета по вопросам национальностей и религий, который подвергся изменениям в связи с административной реформой, которая сократила многие ведомства. Финансирование этой газеты из бюджета АР Крым не планировалось, так как они всегда получали финансирование из государственного бюджета напрямую. Но через нас проходит финансирование одной крымскотатарской газеты и журнала.

Редактор газеты «Къырым» Бекир Мазутов:

Проблема с финансированием существовала всегда. Только за последние 10-12 лет я собрал пухлую папку документов - писем и обращений редакции к людям, входившим в руководство страны, к высокопоставленным чиновникам. Один росчерк их «Паркера»  мог бы не только «осчастливить» такое этническое издание, как «Къырым», обеспечив ему безоблачное существование (как, например, у парламентской газеты «Крымские известия»), но и способствовать формированию достаточно современной системы масс-медиа целого народа - одного из автохтонов Украины. 

Газета «Къырым» на 95% эксклюзивна и распространяется по подписке. Ее получают почти четыре тысячи семей. Большинство публикаций в газете - не журналистские выступления, не информация и новости, а письма, точнее, размышления, предложения, воспоминания, политические и исторические оценки, фактические и эмоциональные мнения читателей, формирующих и этот жанровый калейдоскоп, и основную духовно-социальную направленность газеты.

В этом году на газету обрушился такой удар, что самые худшие прежние времена показались годами благоденствия. Если прежде проблему частично, через пень колоду пытались решать, сейчас ее просто отшвырнули: мол, время тяжелое, кризис. Тут, можно сказать, на хлеб не хватает, а они на какую-то газету просят... Хотя государство само продекларировало и законодательно оформило необходимость поддержки этнической прессы. Эта поддержка не ноу-хау или милость  украинской власти, а привычная европейская практика. В конце концов, у крымцев нет своей материнской страны, у которой можно было бы попросить помощь или же, если тебе совсем невмоготу, вернуться туда и там с утра до вечера читать свою прессу, смотреть свои передачи.

Использование бюджетных средств газетой за последние несколько лет проверялось неоднократно. Серьезных нарушений, скажем, из разряда нецелевого расходования, не было. Когда видишь, на что иногда расходуются деньги - в том же Симферополе, на то же, в кавычках, благоустройство -  принимать причины финансово-экономического порядка в качестве объективных не получается никак. И я не считаю, что в выходе газеты совсем нет выгоды.

Украина в правовом, географическом, отчасти, историческом и так далее плане такая же страна для крымцев, как и для украинцев. У нас, как и у украинцев, другого дома на планете, повторюсь, нет. Поэтому будем стучаться в родные двери до последнего.

Правозащитница Наталья Белицер:

Унеможливлення подальшого існування газети «Крим» кримськотатарською мовою є, насамперед, серйозним прорахунком влади при проведенні так званої адміністративної реформи. Одним з її наслідків стало зникнення того органу державної  влади - Держкомрелігії - до повноважень якого входили всі питання забезпечення прав національних меншин, а також вирішення проблем раніше депортованих за національною ознакою - насамперед, кримськотатарського народу.  (Див. Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010  »Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»). Відповідні функції були передані Міністерству соціальної політики; проте, відповідно до закону України про державний бюджет на 2011 рік, виділення та розподіл коштів на розселення та облаштування раніше депортованих покладено на Міністерство культури. І лише 9 червня 2011 року постановою Кабміну був затверджений порядок використання цих бюджетних грошей.  На превеликий жаль, цей порядок не передбачає фінансування друкованих ЗМІ кримськотатарською мовою - таких, як газети «Крим» та «Мааріф ішлері» або журнал «Тасиль». Ця  прикра ситуація додатково загострюється, оскільки Міністерством культури підтримка (хоча б часткова!) цих видань по статті «Підтримка національних культур» також не передбачена, тобто, саме цим виданням фактично відмовлено в фінансуванні з центрального бюджету.

Чи можна розраховувати на якісь дотації з республіканського бюджету? Це питання, в принципі, може бути вирішено за наявності політичної волі у керівництва АР Крим.  Проте, можна констатувати, що досі республіканська влада переймалася захистом інтересів переважно - чи виключно - лише російськомовного населення Криму. Про це свідчить, зокрема, ґрунтовне дослідження Центру Розумкова, опубліковане в журналі «Національна безпека і оборона» (№5, 2009). Проаналізувавши рішення Верховної Ради АРК, що стосувалися мовного питання, за 2004 - 2009 рр., дослідники показали, що з 15-ти таких документів на захист і розвиток російської мови було спрямовано 12, української - два, кримськотатарської -  лише один.  Оскільки мовне питання в Криму є ще більш політизованим, ніж в решті України, а нинішня влада наразі перебуває під помітним тиском звинувачень з боку радикально налаштованих проросійських політиків та певних шовіністичних угруповань на кшталт т. зв. «кримських нео-казаків»,  політична чутливість і, відповідно, «політична ціна» позитивного рішення може здаватися надто високою. 

Нелегкою може виявитися і «боротьба» республіканської виконавчої влади з Верховною Радою АРК, яка неодноразово засвідчила прагнення підтримувати в Криму «все російське» і нехтувати законними правами та інтересами кримських татар (так само, як і українців Криму, але ця тема заслуговує на окреме висвітлення, дослідження та коментарі). Достатньо згадати, що у квітні 2011 року ВР АРК ухвалила 76-ма голосами звернення до Європейської комісії «Демократія через право» («Венеціанська комісія») Ради Європи, закликавши цю високу авторитетну структуру «переглянути висновки» стосовно горезвісного законопроекту «Про мови в Україні» Гриневецького, Єфремова та Симоненка. (Згадаймо, що цей законопроект зазнав також серйозної критики з боку депутатів Європарламенту та офісу Верховного комісара ОБСЄ з питань національних меншин. Венеціанська ж комісія зазначила, зокрема, що він є не тільки незбалансованим - тобто таким, що надає переваги лише російській мові - а й ставить під знак запитання його сумісність з Ст. 10 Конституції України, а також ратифікованими міжнародними інструментами, такими, як європейська Мовна Хартія та Рамкова конвенція про захист національних меншин. Водночас зауважено, що недостатньо уваги приділено промоції слабкіших мов; див., наприклад, Пар. 113 документу Opinion № 650/2010, CDL-AD(2011)008 від 30 березня 2011 року). 

Хоча зазначені обставини можуть негативно вплинути на процес прийняття політичних рішень на користь кримськотатарської преси, мови та освіти, з іншого боку, кримський прем'єр-міністр Василь Джарти неодноразово заявляв, що «кримська влада сильна, як ніколи», і що закон має бути застосований однаково до всіх. 

В цьому контексті зауважимо, що російськомовні видання продовжують користуватися бюджетними дотаціями (за словами головного редактора газети «Крим» Бекіра Мамутова, він «заздрить колегам із кримських російськомовних видань, на підтримку яких цього року бюджет автономії виділив близько 4 мільйонів гривень, і фінансування уже розпочалося»). До того ж, лише для проведення в цьому році п'ятого щорічного  фестивалю «Великое русское слово», рішенням Верховної Ради АРК з республіканського бюджету  було виділено 1 мільйон 250 тисяч гривень. (За інформацією міністра культури Криму, ще 1 мільйон 300 тисяч гривень мали дати російські спонсори). 

В загальнонаціональному масштабі, низка тих національних меншин, чия мова, культура і преса надійно захищені існуванням відповідних національних держав, користується ще й фінансовою підтримкою за рахунок центрального бюджету України; кримські татари порівняно з ними опинилися в незрівнянно гіршому становищі. 

Беручи до уваги ці та подібні факти, легко дійти висновку, що дотримання принципу хоча б пропорційної підтримки етнічної кримськотатарської преси (а не тільки російськомовної), було б цілком виправданим з боку як кримського, так і центрального уряду. Зазначу також,  що в розвинених демократичних суспільствах, зокрема, в країнах - членах Європейського Союзу, інтеграція з яким проголошена пріоритетом зовнішньої політики України, цього було б недостатньо; влада цих країн проводить політику так званих «заходів посиленої підтримки» стосовно тих мов, які перебувають під загрозою зникнення. До таких мов, згідно зі списком ЮНеКО, віднесена і кримськотатарська. За наявної ж ситуації, і центральна, і республіканська влада ризикує - вже вкотре! - наразитися на гостру критику з боку тих європейських структур, які проводять моніторинг, серед іншого, дотримання демократичних принципів забезпечення етнокультурних прав меншин в Україні. 

До речі, 28 червня поточного року кримськотатарське питання розглядалося на круглому столі в Європейському Парламенті. На цьому заході пані Евеліна Шульц з Європейської служби зовнішніх дій пообіцяла, що фінансування з українського державного бюджету, спрямоване на подолання наслідків депортації кримських татар, буде супроводжуватися відповідними зусиллями Європейського Союзу, який вживатиме конкретних заходів для забезпечення подальших позитивних зрушень. Цей круглий стіл підтвердив значне зростання інтересу ЄС до Криму в цілому (доказом чого є Спільна ініціатива ЄС в Криму, започаткована у 2009 році),  і до розв'язання проблем кримськотатарського народу, зокрема. Як зауважив наостанок депутат Європарламенту від Литви проф. Леонідас Донскіс, «ніколи не пізно вершити справедливість, і ніколи не пізно її відновлювати».

Таким чином, очікувані конкретні кроки центрального та республіканського уряду для усунення явної дискримінації друкованих ЗМІ кримськотатарською мовою довели б наявність реальної політичної волі у виконанні Україною її міжнародних зобов'язань та здійснення задекларованих намірів стосовно євроінтеграції.

Політ.UA

Фото - http://polit.ua