На початку лютого 2011 року якомусь розумнику з радіостудії «The Rock FM», що у Окленді, Нова Зеландія (www.therock.net.nz), прийшла в голову «конгеніальна» ідея: оголосити серед слухачів своєї радіостанції конкурс, за результатами якого вручити переможцю спеціальний приз. Усе б нічого, якби нагородою звитяжцеві не стала поїздка в Україну нібито за дружиною. Конкурс назвали «Win a Ukrainian Wife».

Поспішимо розчарувати всіх, хто повірив, що новозеландець відправлятиметься до нас за дружиною. На радіо, як і в будь-якій медійній організації, існує юридичний відділ, котрий пильно слідкує за тим, що діється, говориться та пишеться в ефірі. Тож формулювання «Виграй собі дружину» стало лише юридично виваженим прикриттям. Насправді ж «The Rock FM» зобов'язалась оплатити «щасливчику» переліт та двотижневе перебування в Україні, а також надати необхідні кошти для того, щоб... порозважатися з нашими красунями (обіцяли нову дівчину щовечора).

По суті, Україну публічно, при всьому світі обізвали борделем, і українці це мовчки проковтнули. Причому таке паскудство розкручувалось на загальнонаціональному новозеландському радіо та ТБ не один місяць. На превеликий жаль, єдиною офіційною особою, котра відреагувала цілком адекватно і жорстко, став посол України в Австралії та Новій Зеландії пан Валентин Адомайтіс. Згодом до нього приєднались представники Асоціації українців Нової Зеландії (www.nzukrainians.org).

Виграв конкурс оклендський винороб - тлустий хлопець на ім'я Грег Морган (Greg Morgan), котрий у анкеті на сайті «The Rock FM» з гордістю зазначив, що «випиває не частіше, ніж два рази день».

Достеменно не відомо, чи пан Морган, який випиває не частіше ніж двічі на день і, можна сказати, слугує взірцем тверезості для новозеландців, відвідував Україну. Подробиці його візиту зі зрозумілих причин трималися в таємниці. Проте через певний час, коли пристрасті довкола цього ганебного проекту трохи вляглися, в новозеландських ЗМІ з'явилися інтерв'ю з Грегом, в яких цей чолов'яга повідує землякам про те, що «жінки в Україні дуже гарні, але тупі - з ними нема про що говорити».

А на запитання, які там чоловіки, відповідає: «Жодної конкуренції. Всі чоловіки в Україні - пиятики та алкоголіки»...

Враховуючи все наведене вище два місяці тому ведучий ранкового шоу «Підйом» на «Новому каналі» Сергій Притула задумав акцію у відповідь, котра отримала назву «На Зеландію!». В ефірі «Підйому» було анонсовано початок конкурсу на пошук молодого авантюрного українця, котрого буде доправлено до Нової Зеландії зі спеціальним дорученням: передати новозеландцям «привіт!» (читаємо вище про роботу юридичного відділу), популярно роз'яснити їм, що Україна - не бордель, а також зробити все, що в його силах, аби подібні вихватки у майбутньому не повторювалися. Переможцем цього відбору став ваш скромний слуга, письменник і мандрівник Макс Кідрук.

Розроблений план дій у Новій Зеландії складався з двох частин: офіційної та неофіційної.

Офіційна частина включала в себе подачу листа-скарги до контролюючого органу - Broadcasting Standards Authority (www.bsa.govt.nz), спробу потрапити на ефір до радіо «The Rock FM» з метою влаштувати дискусію, а також проголошення тосту за дружбу між Україною та Новою Зеландією в одному з оклендських барів.

Завдяки сприянню Асоціації українців Нової Зеландії, зокрема її голови Наталії Пошивайло-Таулер, була проведена зустріч з Кейті Міллс (Kati Mills), менеджером та ведучою програм на новозеландському радіо. Після нетривалих переговорів вона погодилася влаштувати для мене ефір, поставивши єдину умову, - бесіда повинна бути «friendly».

Одначе за день до призначеного ефіру представники радіостудії відмовились від свого попереднього рішення. Як виявилося, за той час у Broadcasting Standards Authority надійшов мій лист-скарга. Схоже, у них просто урвався терпець, через що вони вирішили вжити певних заходів.

Після того я особисто пере телефонував до Крісті Крейг (Kristy Craig), що входить до керівної ради «The Rock FM», намагаючись вияснити причину відмови в ефірі.

Жіночка певний час намагалася говорити чемно, але зрештою не втрималася і почала кричати про те, що через наші дії (посла України, мене, Наталі Пошивайло-Таулер та ін.) їхній радіостанції заборонили проводити будь-які ігрові конкурси. Фактично, мій лист став останньою краплею, що переповнила чашу терпіння Broadcasting Standards Authority.

Зрозуміло, на ефір я так і не потрапив. Зате акція в барі пройшла на відмінно, зібравши дуже багато прихильників.

В останню ніч поїздки відбулася неофіційна (так би мовити, просвітницька) частина програми, що полягала у розклеюванні плакатів по всій центральній частині Окленда. Ці постери були створені за участі організації «Фемен». На них зображена оголена жінка, що тримає в одній руці закривавлений серп, а в іншій - відірвані чоловічі гонади. А також підпис: «Greg! We are waiting! Try to win a wife again». Цей плакат мав на меті показати, чого слід очікувати всім, хто раптом знову надумає податися до України у пошуках сексуальних розваг.

Максим Кідрук, журнал «Мандри»

Фото -  журнал «Мандри»