Рішення судді Денні Чина відхилити мирову угоду між Google та авторами і видавцями, які подали до суду на компанію за порушення їх авторських прав, можна вважати картою неправильних маршрутів, обраних в минулому, і пропозицією створити кращий маршрут у цифрове майбутнє. Витягуючи висновки з насиченого інформацією 48-сторінкового тексту, який супроводжував рішення судді, винесене 23 березня, можна виділити 6 критичних точок, де все пішло не так, як треба:

Перше, Google відмовилась від свого первісного плану оцифрування книжок для онлайн-пошуку. Згідно з цим планом можна було б використати Google для пошуку у книжки певного слова чи короткого уривка, але це не давало б можливості подивитись чи стягнути довгий витяг чи навіть цілу книжку. Таким чином, Google могла б виправдати своє зображення уривків тексту у результатах пошуку, скориставшись доктриною сумлінного використання. В цей спосіб вона могла б виграти свою справу проти позивачів, Гільдії авторів і Асоціації американських видавців, і в той же час, це могло б допомогти відродити сумлінне використання, як законний засіб поширення знань - наприклад, роблячи оцифровані матеріали доступними для навчальних цілей.

Замість цього Google вирішила зробити своїх опонентів партнерами в новій гігантській бібліотеці і книжковому бізнесі Google Book Search. Бізнес-план, через те що він включав сумнівний пункт про потребу для авторів відмовитися від участі у проекті, привів до другого неправильного кроку. Автори книжок, яких вже немає у продажу, що не змогли повідомити Google про свою відмову від участі в її проекті, вважалися б такими, що погодилися з її умовами. (Якби могла бути знайдена достатня кількість цих авторів чи достатньо авторів вирішили добровільно погодитись на мирову угоду, Google Book Search могла б збудувати велику базу даних книжок, опублікованих починаючи з 1923 року. Але логістика і операційні витрати могли б зробити це бажання нездійсненним і без прийняття законодавства Конгресу проблема книжок-сиріт залишалася б нерозв'язаною).

Третє, у встановленні умов для оцифрування книжок-сиріт - книжок, які захищені авторським правом, але невідомо кому воно належать - мирова угода усунула можливість для конкуренції. Вона давала Google виключний захист від будь-яких судових позовів з боку власників прав, які можуть бути визначені - немала кількість, оскільки можливо є декілька мільйонів книжок-сиріт (останні оцінки свідчать аж про 5 мільйонів), і відшкодування за порушення авторських прав могли б починатись з суми $100000 за книжку. Це положення угоди робило Google та її партнерів реальними власниками творів, яких вони не створили. Згідно з первісною версією угоди вони повинні були отримати дохід від продажу книжок-сиріт відповідно до стандартної формули поділу пирога: 37% Google, 63% позивачам. Це положення було скореговане у зміненій мировій угоді, але вона і надалі надавала Google правовий захист, якого були б позбавлені її потенційні конкуренти. Це дорівнювало б зміні законодавства про авторське право шляхом судового позову замість рішення законодавців.

Четверте, права, які належали авторам і видавцям за межами США, підіймали подібні проблеми. Закордонні власники прав заперечували, що оцифровування їх книжок суперечитиме міжнародному авторському праву, особливо у випадку книжок, яких вже немає у продажу і які Google запропонувала виставити на продаж, якщо не отримає повідомлення про відмову від авторів або власників їх прав. Змінена версія мирової угоди задовольнила більшість цих заперечень, усунувши опубліковані за кордоном книжки, захищені авторським правом, за винятком тих, які опубліковані у Великобританії, Канаді і Австралії. Але іноземці продовжували протестувати щодо потенційного порушення їх прав і зауважили, що вони також мають проблему з книжками-сиротами.

П'яте, угода була спробою владнати класовий судовий позов, але позивачі адекватно не представляли клас, до якого належали. Гільдія авторів нараховує 8000 членів, але число живих зараз авторів, які опублікували свої праці протягом другої половини минулого століття, ймовірно, перевищує сотню тисяч авторів. Як зауважив суддя Чин, 6800 живих зараз авторів - майже стільки, скільки є членів Гільдії - заявили про свою відмову від участі у Google Book Search, і у своєму меморандумі, поданому в суд, багато з них заперечували проти угоди, вважаючи, що Гільдія не представляє їх інтереси. Дехто, особливо вчені, які не живуть зі своїх авторських гонорарів, сказали, що їх більше цікавить поширення їх праць, ніж ті невеликі суми грошей, які вони можуть отримати від їх продажу.

Шосте, у процесі управління всіма цими продажами, як окремих книжок, так і доступу до бази даних за допомогою інституційної передплати, Google, акумулюючи інформацію про поведінку читачів, може зловживати таємницею особистої інформації. Google могла б знати ким є її читачі, що власне вони читають і коли вони читають. Змінена версія мирової угоди надала певні запевнення, щодо цієї небезпеки, але якщо угоду буде ще раз переглянуто і ще раз подано на розгляд суду, суддя Чин рекомендував надати більше запевнень щодо безпеки читачів.

Кумулятивний ефект цих заперечень, детально викладений у 500 меморандумах, переданих до суду і схвалених у значній мірі рішенням судді Чина, міг створити враження, що мирова угода, навіть у її виправленій версії, має стільки вад, що заслуговує на те, щоб її поховали і забули. Втім, вона має багато позитивних рис. Перш за все, вона може надати мільйонам людей доступ до мільйонів книжок. Якби ціна була помірною, користь була б надзвичайною і в результаті старі книжки, якими рідко користуються, виходячи з їх теперішніх місць перебування на віддалених полицях чи далеких книгосховищах наукових бібліотек, отримали б нове життя. Google взяла також на себе зобов'язання надавати свою послугу безкоштовно на принаймні одному терміналі у всіх публічних бібліотеках, адаптувати оцифровані тексти до потреб людей з проблемами зору і зробити свої дані доступними для великомасштабних, кількісних досліджень "некомерційної" природи.

Як ці переваги можуть бути збережені без супроводжуючих їх вад? Створивши Цифрову американську публічну бібліотеку [Digital Public Library of America (DPLA)] - тобто зібрання творів у всіх форматах, які зроблять нашу культурну спадщину доступною безкоштовно онлайн для всіх і будь-де.

Так часто виступаючи за альтернативу до Google Book Search, я можу стати жертвою синдрому, відомого у Франції, як «проповідування заради свого власного святого». Замість повторення аргументів я хотів би продемонструвати, як виглядатиме аргумент на користь DPLA, якщо поглянути на нього з перспективи подібних спроб в інших країнах.

Найбільш вражаючі спроби створити національні цифрові бібліотеки матеріалізуються в Норвегії і Нідерландах. Вони мають державну підтримку, і вони включають плани перевести в цифровий формат книжки, на які поширюються авторське право, навіть ті, які є у продажу зараз, за допомогою колективних угод - не легалістичними засобами, такими як класовий судовий позов, яким скористалися Google і її партнери, а добровільними угодами, які примирять інтереси авторів та видавців, які є власниками прав, з тими читачами, які хочуть мати доступ до всього на своїх національних мовах. Звичайно, число книжок норвезькою чи голландською мовою є малим у порівнянні з тими, які написані англійською. Для того щоб уявити собі, що може бути зроблено в Сполучених Штатах, краще вивчити інший приклад, пан'європейську цифрову бібліотеку відому, як Europeana.

Europeana все ще у стадії формування, але її основна структура добре розвинута. Замість накопичення власних збірок, вона функціонуватиме, як агрегатор агрегаторів - тобто, вона стандартизуватиме дані, які стікатимуться від провайдерів у централізовані місця, які самі матимуть інтегровані дані, що походять з багатьох окремих джерел. Таким чином, інформація буде накопичуватися та координуватися на трьох рівнях: певні бібліотеки переведуть оцифрують свої збірки; національні чи регіональні центри інтегруватимуть їх у центральні бази даних; і Europeana трансформуватиме ці бази даних з 27 країн-учасників в одну монолітну мережу. Для користувачів всі ці потоки інформації залишатимуться невидимими. Вони просто шукатимуть певну одиницю - книжку, зображення, звуковий чи відеозапис - і система направлятиме їх до її цифрової версії, де б вона не була, роблячи її доступною для стягнення на персональний комп'ютер чи портативний пристрій.

Щоб надати таку послугу, система потребуватиме не тільки ефективної технологічної архітектури, але й способу координації інформації, яка необхідна для визначення місця розташування оцифрованих одиниць -"метаданих," як називають його бібліотекарі. Працівники Europeana в Гаазі удосконалили код для гармонізації метаданих, які стікатимуться до неї зі всього континенту. На відміну від Google, вона не зберігатиме цифрові файли у єдиній базі даних або серверній фермі. Вона працюватиме як нервовий центр "розподіленої мережі", залишаючи бібліотекам, архівам і музеям оцифрування та збереження своїх власних збірок у капілярній системі органічного цілого.

Цифрова бібліотека Америки може наслідувати цю модель, хоча європейці все ще повинні довести її життєздатність. Коли 20 листопада 2008 року запустили її прототип, він був переповнений такою великою кількістю спроб пошуку, що система не витримала. Але невдача може бути сприйнята, як свідчення попиту на таку мегабібліотеку. З того часу Europeana збільшила свій потенціал. Вона відновить функціонування на повну потужність у недалекому майбутньому; і очікується, що до 2015 року вона матиме 30 мільйонів одиниць творів, третина з них буде книжками, доступними без будь-якої оплати.

Хто платитиме за це? ЄУ, збираючи внески зі своїх країн-членів. (Станом на нині бюджет Europeana складає 4923000 євро, але більшість витрат нестимуть інституції, які створюватимуть і зберігатимуть цифрові файли.) Фінансова модель може не підійти для Сполучених Штатів, але ми американці скористаємось тим, що бракує Європі, багатим розмаїттям незалежних фундацій, відданих суспільному благу. Об'єднавши сили, декілька десятків фундацій можуть надати достатньо грошей, щоб створити і запустити DPLA. На цей час неможливо надати навіть приблизну оцінку загального кошторису, але він не повинен перевищити 750 мільйонів євро, які президент Саркозі пообіцяв для оцифрування "культурної спадщини" Франції.

Як тільки буле споруджено її основну структуру, DPLA зможе поступово зростати. І після того, як буде доведено її спроможність надавати послуги - для освіти на всіх рівнях, для інформаційних потреб бізнесу, для досліджень в кожній можливій сфері - вона зможе залучати бюджетні гроші. Довготермінова життєздатність залишатиметься проблемою, яку потрібно буде вирішити.

Інші проблеми, мають бути вирішені в найближчому майбутньому. Як продемонстрував випадок з Google, майже все, що було опубліковано починаючи з 1923 року, коли починають діяти обмеження пов'язані з авторським правом, є недосяжним для оцифрування та розповсюдження. DPLA повинна поважати авторське право. Для того, щоб досягнути успіху там, де зазнала невдачі Google, вона повинно включити декілька мільйонів книжок-сиріт і це неможливо буде зробити, якщо Конгрес не розчистить для цього шлях відповідним актом. В 2006 і 2008 роках Конгрес мало не прийняв акт про книжки-сироти. Він зазнав невдачі, частково через невизначеність, яка оточує Google Book Search. Неприбуткова цифрова бібліотека по-справжньому віддана суспільному благу, може бути настільки корисна їх виборцям, що конгресмени можуть прийняти новий законопроект, детально розроблений для захисту DPLA від судових позовів, якщо власник авторських прав на книжки-сироти буде таки знайдений і вимагаючи відшкодування, подасть судовий позов.

Що ще краще, Конгрес може створити механізм компенсації авторам за стягнення книжок, яких вже немає у продажу, але вони захищені авторським правом. Добровільні колективні угоди серед авторів книжок, які є у продажу, подібні до угод в Норвегії і Нідерландах, можуть зробити доступною через DPLA більшість сучасної літератури. Проблеми з авторським правом, пов'язані з творами, створеними за межами Сполучених Штатів, можуть бути вирішені угодами DPLA і Europeana, як і подібними альянсами з агрегаторами на інших континентах. "Народжені цифровими" твори у розмаїтих форматах (серед них все більша кількість електронних книжок, що також не з'являються у друкованій формі) становлять все ще багато проблем. Але некомерційний характер DPLA та її відданість суспільному благу можуть зробити ці труднощі менш загрозливими, ніж вони видаються, коли з ними стикається компанія, яка має намір максимізувати прибуток за рахунок громадськості.

Якщо коротко, колапс мирової угоди може багато чому навчити нас. Він також повинен допомогти нам відтворити позитивні аспекти Google Book Search і уникнути небезпек, які з самого початку зробили задум Google помереженим вадами. Найкращий спосіб зробити це і забезпечити американський народ тим, чого він потребує для процвітання у нову інформаційну епоху - це створити Цифрову американську публічну бібліотеку.

Автор: Роберт Дарнтон [Robert Darnton]
Назва оригіналу: Six Reasons Google Books Failed
Джерело: NYRblog, 28.03.2011
Зреферував Михайло Мишкало, Zахідна аналітична група

Фото - etoday.ru