Очікуваний інформпривід середини травня - конкурс пісні Євробачення. Цього разу Дюссельдорф (Німеччина). І цього разу чергова порція поживи для умів  та форумів.

Традиційнепоп-шоу (з елементами геополітичних симпатій і спортзмагальності) активно обговорюють у музичних, в обивательських колах. Насамперед в зв'язку з тим, що представниця України, на подив багатьох, - увійшла до «п'ятірки найкращих».

Отже, нагадаємо результати... Дует з Азербайджану Єль/Ніккі (Нігяр Джамал і Єльдар Гасімов) із Running Scared вибороли перемогу (221 бал). У зв'язку з чим частина бакинських нафтодоларів найближчим часом буде перерозподілена паном Алієвим на нову статтю витрат - попсову.

Другий рядок успіху - в італійців (189 балів). Рафаель Гуалацці з піснею Madness Of Love потішив співвітчизників не тільки перерваним антрактом у зв'язку з тринадцятирічною відсутністю цієї країни на Євробаченні, а й приємною музичною забавою для місцевих, оскільки захирілий конкурс у Сан-Ремо вже давно не надихає і не забавляє.

Третя позиція в чергового фаворита Кіркорова, це Єрік Сааде (Швеція) із піснею Popular, досить запальною композицією, але в усьому вторинною, яка за версту відгонить «аббавщиною».

Четверта висота - наша.

А замикають п'ятірку нащадки принца данського: A Friend In London із піснею New Tomorrow.

У зв'язку з такими ось, для багатьох несподіваними, результатами популярного в масах телевізійного шоу і виникають деякі міркування...

Про СТАВКИ. Західні букмекери після нинішніх результатів мають колективно піти у відставку. Бо практично всі їхні прогнози впали, як карбованець наприкінці 1990-х.

Цих букмекерів - у контексті Євробачення - давненько сприймають як спеціальний вокал на розігріві. Перед основною, так би мовити, стравою. І ще - як системну «мафію», яка, не чуючи дзвону, відразу дає прогноз: звідки він.

Якщо букмекерські «білямафіозні» розклади ще недавно себе виправдовували (наприклад, вгадали з норвезьким Рибаком і німецькою Лєною), то в 2011-му Франція, заздалегідь анонсована безальтернативним лідером (приторно-солодкавим Аморі Васіллі з піснею I would dream about her), зазнавши нищівної поразки, нехай собі згадує стару пісню про головне у виконанні Едіт Піаф: «Ні, я ні за чим не жалкую!» І змахує сльозу на національній щоці. Поп-шоу на те й поп-шоу, щоб дивувати електорат непередбачуваністю. До того ж представник Франції, аналог Баскова в Росії, співав фальшиво, попри чудову світлову графіку з хмарами і заходом сонця у форматі 3D.

Про ГЕОПОЛІТИКУ. Здавалося б, усе як завжди, - свої за своїх, проте не в кожного сусіда «корова здохла». Просто виклична «ізоляція» Росії, якщо розглядати тільки принцип геополітичних інтересів, а не творчий результат. Не до кінця прояснений «відплив» симпатій поляків до українців (лише два бали). Правда, нинішнього року нам знову підказали, «з ким дружити»? З азербайджанцями, вірменами, словаками, грузинами, білорусами... З росіянами, з якими знову - навіки разом.

Про МУЗИКУ, ВЛАСНЕ. У 2011-му вектор масового євроінтересу розгорнувся у бік романтичних балад. У напрямі задушевної пісенної лірики. Принаймні пісню, представлену Азербайджаном, хоча б можна проспівати-промугикати.

УкраїнськийAngel, який потрапив до п'ятірки, не такий страшний, як його малюють недоброзичливці молодої співачки Ньютон. Це цілком собі євросаунд. Принаймні ця композиція (причому створена саме в Україні, а не надрукована на комп'ютері найнятим іноземним варягом, як у багатьох), абсолютно спокійно може жити і «поза» Євробаченням. У цій пісні є «автономність». Абстрагованість від будь-якого репертуару: може бути виконана і артисткою у віці, і співаком у коротких штанцях. Принаймні це набагато привабливіше, ніж знеособлений саунд, створений мудрованими євромайстрами спеціально для Росії: Олексій Воробйов із піснею Get You. Не випадково таку відформатовану усередненість і не оцінили слухачі різних країн. Утішили російського Джека Горобця хіба тим, що вище нього на сходинці свого часу на Євробаченні опинилася примадонна: то була сходинка під номером «15».

ПРО АГРЕСІЮ, НЕВМОТИВОВАНУ. Мабуть, найбільш дивне у підходах до Євробачення на теренах України - потік каламутних масових образ. Ними адресно кишить Інтернет...

У Павутинні давно ніхто не шукає компліментів. Проте й сверблячий антипатріотизм уже межує з клінічним кретинізмом. Ці звихнуті віртуальні графомани хоч колись зможуть порадіти - за щось, за когось - у зв'язку з батьківщиною?!

Чи Павутина плодить і розмножує виключно дикунів із неврахованим рівнем ущербності?

Про ВНУТРІШНЮ ПОЛІТИКУ УКРАЇНИ. Слуги государеві вкотре знеславилися. Цього разу - в унісон Євробачення. Не вгадавши ні «букву», ні слово. Ні пісню. Пафосний галас, зчинений на УТ-1 (ще в період місцевого євровідбору) заступником глави президентської адміністрації з грізними намірами втягнути в скандальну поп-тусовку навіть прокуратуру, як бачимо, виявився марним. Як назва п'єси Шекспіра - «Багато галасу даремно». Очевидно, не може, та й не повинна, внутрішня політика України разом із внутрішніми політиками України так відповідально й чинно займатися шоу-бізнесовими скандалами. Попса і сама з собою розбереться: кому платити, кого перекупити?

Внутрішня - гуманітарна - політика України повинна створювати резонанс і результат тільки лише навколо того, що потребує невсипущої уваги влади. Наприклад, можна пошуміти у зв'язку зі смертю театрального фестивалю Gogolfest. Чи поплакати над заклятою територією «сучасне українське кіно». Або пообурюватися з приводу танення накладів української книжки.

Про СТАТУС. Нарешті Євробачення утвердило свій одвічний імідж. Як часто говорили про нього - це, мовляв, «конкурс для домогосподарок!»

Так і сталося. Домогосподарка з Лондона, уродженка Азербайджану, 30-річна Нігяр Джамал вирішила випробувати долю, вочевидь утомившись від виховання дітей. І... опинилася у фаворитах! Вродлива, перефарбована на блондинку, така собі азербайджанська Даліда разом із молодим Нарцисом, - що ще потрібно для паблісіті? Висновок: і українським домогосподаркам є про що помріяти, дивлячись на чуже європейське щастя.

Андрій Хабаров, «Дзеркало тижня. Україна»

Фото - http://dt.ua