Інна Кузнецова: Наступного понеділка набуває чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації». Цей закон дає можливість громадянам отримати інформацію, яка раніше була закритою або ж ховалася під різними необґрунтованими грифами. І цей закон дуже важливий для журналістів, але сьогодні хотілося поговорити про його практичну користь для пересічних громадян.

Тож що зміниться у житті українців після набуття чинності цього закону «Про доступ до публічної інформації»?

Сьогодні вранці Президент України Віктор Янукович підписав два Укази на виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» - про це сьогодні на брифінгу заявила радник Президента України, представник Президента у Конституційному Суді Олена Лукаш.

Олена Лукаш: Цим указом Президент зобов'язує Кабінет Міністрів України забезпечити у встановленому порядку здійснення фінансування передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації» заходів, виконуваних розпорядниками інформації, які утримуються за кошти державного бюджету.

Кабмін також зобов'язується запровадити моніторинг виконання органами виконавчої влади Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також моніторинг судових рішень, прийнятих у зв'язку з порушенням права на одержання публічної інформації.

- Все дуже серйозно сказано, потрібно було ухвалити ще й укази на запровадження закону. Що таке публічна інформація? Давайте скажемо людям, що це таке. Я думаю, що не завадить.

Роман Головенко: Якщо ми говоримо про суб'єкти владних повноважень, це вся інформація, якою вони володіють. Але, окрім того, закон ще поширюється на інших суб'єктів, наприклад, природні монополії або різні структури, які отримують бюджетне фінансування. Інформація, наприклад, щодо ціноутворення від природних монополій, вона теж є публічною і інформація про розпорядження бюджетними коштами, які отримані якимось, скажімо, не суб'єктом владних повноважень, а державним не комунальним підприємством також мали б бути публічним.

- Це те, що цікавить журналістів, скажімо, природні монополії рядового громадянина, пенсіонерку чи звичайну киянку з прізвищем на «Y», що може її цікавити в цьому законопроекті? Тому що, зрозуміло, якщо там йдеться про природні монополії, то хтось може і казати, що це і не потрібно, може, комусь не дуже б хотілося це подавати, так?

Роман Головенко: Насправді він охоплює всю інформацію, якою володіють суб'єкти владних повноважень. Наприклад, зараз велика проблема для людини отримати законні кілька соток землі у своєму населеному пункті, наприклад, під індивідуальне будівництво. Тому що ти не знаєш, де вільні є ділянки, а щоб подати заяву, треба вказати, яку саме ділянку ти хочеш. І цей закон дозволяє отримати інформацію, де є вільна ділянка і вже тоді спроститься сама процедура отримання цих ділянок.

- Чи можна вважати, що питання оцих десяти соток, на які має право кожна людина і про які доволі багато говорили ті, хто представляв закон ще до того, як він набув чинності, точніше, він ще й досі не набув чинності, але чи є це найосновнішими, ці сотки, в практичному розумінні?

Максим Лациба: Закон «Про доступ до публічної інформації» дає інструмент громадянину для вирішення будь-яких проблем, які в нього виникають. Наприклад, ремонт фасадів, тече дах, ви живете в багатоповерхівці і зазвичай міська рада виділяє кошти на ремонт. І написавши інформаційний запит у міську раду, ви можете отримати відповідь, коли планується відремонтувати фасад або дах вашого будинку і чи планується взагалі. Можливо, вже виділені кошти і це відбудеться завтра.

- Можливо, вже навіть і втрачені.

Максим Лациба: Можливо, вже навіть і втрачені. Тобто, ви можете запитати навіть акти виконаних робіт і це публічна інформація, вам мають надіслати копії актів виконаних робіт, що саме зроблено у вашому будинку. Ви можете перевірити. А чи справді пофарбували на сходах, чи був відремонтований ліфт і перевірити. Потім написати скаргу в прокуратуру, що насправді це неефективне витрачання.

- От я написала листа, хто ж це мені так зразу відповість? Що ж я повинна зробити, щоб мені відповіли і написали ж правду?

Максим Лациба: Як мінімум, Ви маєте правильно написати інформаційний запит.

- Тобто, від громадянки «Х», «Y» це буде не інформаційний запит?

Роман Головенко: Чому?

- Все-таки інформаційний.

Максим Лациба: Це документ, інформаційний запит. Ми зазвичай пишемо звернення громадян, але це окремий вид запиту, який називається «інформаційний запит», такий заголовок. Де пишемо, відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації»: прошу надати мені інформацію - чітко вказуємо, яку. І прошу надіслати відповідь за такою адресою, прізвище, ім'я, по-батькові і надсилаємо поштою. Краще з повідомленням про вручення, тоді у вас буде підтверджений факт, що орган такого числа отримав вам запит. І з цього моменту починається відлік 5-ти днів, коли він має надати вам відповідь.

- Це теж дуже важлива інформація про саме 5 днів, бо раніше журналісти знали про те, що треба 30 днів чекати. Розкажіть, будь ласка, про цей пункт закону.

Роман Головенко: За 5 днів від моменту отримання має бути надана відповідь по суті. Чи будуть вам надавати таку інформацію, чи орган взагалі нею не володіє, чи може це інформація утаємничена і немає законних підстав відкривати її.

Тут треба враховувати, що якщо буде йти відповідь поштою, то звичайно, що ще час поштового обігу доплюсується до цих п'яти днів і якщо великі запити, то, очевидно, що буде продовжено термін розгляду до 20-ти днів. Тому що така підстава є в законі, якщо треба обробляти великий масив інформації, щоб надати відповідь. Крім того, у нас, згідно з цим законом, якщо більше 10-ти сторінок відповідь, то треба відшкодувати витрати на копіювання і друк. І це, звичайно, поки вам дадуть цю платіжку, поки ви заплатите гроші, то тут ніхто в 5 днів не вкладеться, мабуть.

- А ця інформація буде надаватись безкоштовно?

Роман Головенко: Інформація надається безкоштовно, тільки якщо відповідь, обсяг становить більше 10-ти сторінок, то ви відшкодовуєте на копіювання і друк, тобто на папір.

Максим Лациба: На 12, 13 і наступних сторінок.

- Ми говорили про вартість листування, але закон ще й передбачає доступ до електронної інформації, можна й електронні листи надсилати.

Максим Лациба: Так. Закон говорить, що громадянин може звернутися до органу шляхом поштового запиту, тобто через пошту,через електронне звернення або факсом, або по телефону (усне звернення) можна оформити. І орган має зафіксувати і дати відповідь на будь-яку цю форму.

Але також варто сказати, що закон говорить, що буває два види доступу до інформації: активний і пасивний. Через інформаційні запити - це активний, коли громадянин здійснює певні дії. Пасивний доступ до інформації - це коли орган влади зобов'язаний певний обсяг інформації в будь-якому випадку оприлюднювати на своєму офіційному сайті або друковану, або навіть на стенді. І стаття 15 законопроекту дуже чітко містить перелік видів інформації.

Ви обов'язково маєте заходити на сайт і мати можливість ознайомлюватися. Звіти про закупівлі також мають бути на сайті, інформація про плани, забудови вашого мікрорайону також має міститися на сайті. Ви можете ознайомитися, що планується забудова, наприклад, вашого парку і вчасно починати на це реагувати.

- І начальник жеку Вам уже не може сказати: квартира ваша, а стіни мої?

Максим Лациба: Ні, він може це сказати. Тому що квартира ваша, а загалом будинок є на балансі міста. Хоча, якщо ви створите об'єднання із співвласниками багатоквартирного будинку і візьмете собі на баланс, то тоді це буде ваша повністю власність, весь будинок. Але це не стосується цього закону. І от унікальність у тому, що вперше органи місцевого самоврядування на рівні закону отримали обов'язок оприлюднювати інформацію про свою діяльність і деталізовано, яку.

Наприклад, проекти рішень міських рад за 20 днів до сесії мають висіти на сайті міської ради. Це просто унікально. Я не знаю, як тепер буде жити Київська міська рада, коли всі проекти землевідведень за 20 днів будуть висіти на сайт і громадяни можуть подивитися, що їхня спортивна площадка уже має бути передана під багатоповерхову забудову.

- Більше того, казкова можливість для киян потрапити на засідання цієї сесії.

Роман Головенко: У нас уже навіть зараз згідно з законом про місцеве самоврядування засідання органів місцевого самоврядування, саме місцевих рад, мають проводитися гласно. Просто багато громадян не знають про це право, деякі чиновники не хочуть давати його реалізовувати.

Слухач: Олена. Шановний,чи можете Ви нам розказати, наприклад, коли буде прийнята нова пенсійна реформа і яка там буде взагалі інформація? Чи буде можливість у громадян ознайомитись з формулою по розрахунку розміру його особистої пенсії, щоб можна було якось розібратись, а не так, як відповідають: ви все одно нічого не зрозумієте? Дякую за чесну відповідь.

Роман Головенко: Зараз навіть мала б бути можливість ознайомитися, оскільки всі законопроекти у ВР вивішуються на сайті ВР заздалегідь. Проблема в тому, що у нас пенсійна реформа - не зрозуміло до кінця, що з нею відбувається. І це питання, мабуть, більше того, що експерти не зовсім активно коментують це питання пенсійної реформи.

Тобто, і зараз можна пробувати, навіть ще до вступу закону в силу. Можна пробувати копати це питання, вибивати з них ту формулу, з чиновників, але я не впевнений, що вони мають готову відповідь на це питання.

Максим Лациба: Є постанова Кабінету міністрів №996 про додаткові заходи залучення громадськості до управління державними справами. І вона затверджує порядок консультації з громадськістю. Відповідно до цього порядку передбачено, що орган публічної влади, коли проводить розробки якогось нормативно-правового акту, який торкається прав людини, інтересів, він зобов'язаний провести такі консультації.

Тобто, Міністерство праці та соціальної політики по цій постанові зобов'язане провести такі консультації. Я знаю. Вони вивішували на сайті своєму проект закону щодо пенсійної реформи і якісь круглі столи відбувалися. Вони більше формальний характер мали. Але якщо вас не задовольняють якість консультації, то ця постанова передбачає, що три громадські організації можуть подати звернення до міністерства з проханням провести громадське обговорення, громадське слухання по цій темі і міністерство зобов'язане його виконати. Тобто, користуйтесь цим правом. І ще на етапі підготовки консультуйтеся.

- Стосовно розрахунку власної пенсії, то слухачка може подати інформаційний запит і їй мають надати цей розрахунок?

- Максим Лациба: Принаймні, запит про формулу -так. Мені здається, що ця формула і так має бути затверджена законом, можна на сайті ВР подивитися, але навіть, якщо ви просто не знаєте, де це дивитися, ви робите інформаційний запит у Міністерство праці та соціальної політики з проханням надати опис цієї формули, і вони зобов'язані вам її надати.

- Маємо запитання від наших слухачів-дописувачів з Фейсбуку. Маргарита Іванова: «Цікавлять питання реалізації цього закону в органах місцевого самоврядування».

Ви трошки почали говорити про Київраду, про інші органи місцевого самоврядування - можливо, скажете?

Роман Головенко: До того, як закон вступить у силу, в нас є проблема, тому що органи місцевого самоврядування формально не покриті механізмами доступу до інформації, і проблемно до них подавати інформаційні запити, але тепер вони будуть, по суті, урівняні з органами влади і мають бути такі ж відкриті, як і органи влади. Більше того, органи місцевого самоврядування - це, можна сказати, такий передовий фронт відкритості, боротьби за відкритість саме публічної влади, оскільки органи місцевого самоврядування - це саме ті владні органи, які найближчі до громадян, тобто, легше достукатися до місцевого депутати сільради чи міськради, ніж до депутата Верховної Ради, і відповідно впливати на нього легше. Громадянину навіть у своєму місті чіткіше видно: є міський бюджет з таким-то обсягом, наприклад, дороги зробили: відремонтовані чи не відремонтовані. І, відповідно, контролювати місцеву владу легше, і впливати на неї легше. І я думаю, що Закон «Про доступ до публічної інформації» має допомогти і в прозорості органів місцевого самоврядуванні, впливі громадян на владу.

- І в боротьбі з корупцією.

Максим Лациба: Я хочу навести приклад: стаття 15, четвертий пункт говорить, що невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб про заходи, які застосовуються у зв'язку з цим. Що на практиці це буде означати? Якщо пам'ятаєте, два роки тому була повінь у Вінницькій області, Ямпільський район, коли дуже затопило людей, і було встановлено той факт, що місцева адміністрація - і ямпільська міська рада і районна адміністрація - знали завчасно, що буде повінь, вони не повідомили людей. По цій статті вони зобов'язані, як тільки прийшла до них інформація, невідкладно одразу повідомити людей про те, що буде повінь, бо це загрожує їхньому життю, здоров'ю або майну. Якщо, не дай Бог, міська рада, міський голова або голова районної адміністрації не виконають цього, то вступають уже потім механізми відповідальності за те, що він вчасно не надав цю інформацію, і адміністративна, і, можливо, навіть кримінальна.

- Ми сьогодні слухали Олену Лукаш, і вона говорила про укази президентські, і що ці укази передбачають моніторинг. Наскільки цей моніторинг важливий?

Роман Головенко: Моніторинг важливий, він завжди має бути щодо будь-якого закону. Але те, що я почув, добре, що передбачається вивчення судової практики з питань доступу до інформації, тобто, якось не тільки самий моніторинг, але влада має реагувати, виконавча влада, на те, як оцінює судова влада застосування виконавчою владою цього закону. Щось подібне, може, навіть до того, що передбачає, наприклад, виконання рішень Європейського суду, тому що там доводилось змушувати нашу виконавчу владу виконувати рішення Європейського суду. Часто не розуміли, що рішення щодо іншої країни стосується і України також, тому що норми Конвенції одні для всіх. Я думаю, що це є позитив, що в нас з'явилися такі два укази Президента.

Максим Лациба: І я думаю, що варто ще зазначити, що Генеральна прокуратура створила спеціальний підрозділ із захисту прав людини в сфері доступу до публічної інформації. Генпрокуратура вже готова отримувати скарги і, я сподіваюся, відповідним чином реагувати на невиконання норм цього закону.

- І якщо громадяни підуть до суду, то суд їм теж допоможе? Бо ніхто не ризикне ухвалити рішення, якщо людині не надали доступу до інформації, не надали відповідь на цей запит, то, очевидно, в судах ухвалюватимуть рішення на користь людини?

Максим Лациба: Якщо Вам не надали інформацію, є три способи оскарження:

Перший - це оскарження у вищі органи. Якщо вам районна адміністрація не надала, ви можете написати скаргу в обласну адміністрацію або в Кабінет міністрів на міністерство або одразу Президенту України. Відповідно тоді мають включитися механізми оскарження і будуть дані доручення, вивчиться і надасться ця інформація.

Друге оскарження - це в органи прокурати ви можете написати звернення. І прокуратура може видати припис про надання цієї інформації. І може навіть штрафні санкції застосувати щодо людини-порушника. Більше того, закон, до речі, він вводить персональну відповідальність за ненадання інформації. Закон говорить, що в кожному органі публічної влади, тобто місцевого самоврядування або обласної адміністрації має бути визначений структурний підрозділ або особа, яка відповідає за роботу з інформацією. Тобто, ми будемо чітко знати прізвище, ім'я, по-батькові людини, яка відповідає за те, щоб закон про доступ до інформації виконувався в цьому органі, і саме ця людина буде нести персональну відповідальність.

- У той час, який лишився до завершення нашої програми, хотілося б поговорити ще про таке питання, як тихий саботаж закону. Тому що закон ще не набрав чинності (від часу його підписання пройшло трохи менше трьох місяців), але вже є у Верховній Раді підготовлені зміни до цього закону.

Цих змін доволі багато. Дехто говорить, правда, що це суто технічні зміни. Однак вони у деяких випадках суттєві. Наприклад, ми говорили з вами про 5 днів на доступ до інформації. Ця норма пропонується як виняток. Не має бути електронних відповідей. І так далі. І ще є інші речі.

Пропоную послухати точку зору заступника голови Народної партії України Олега Зарубінського.

Олег Зарубінський: Обговорюється інформація, яка стосується не тільки діяльності окремих людей, а яка стосується діяльності держави як інституту. Цей закон надає можливість одержання інформації набагато більше, ніж це є практично у всіх країнах.

А якщо я трошки пожартую, я думаю, що у розвідок деяких іноземних держав є повна можливість скоротити свої витрати на розвідувальну діяльність в Україні після цього закону.

- Це тільки жарт від Олега Зарубінського, чи справді там щось таке є?

Роман Головенко: Я думаю, що, зважаючи на рівень української корупції, то у будь-якому випадку закордонні розвідки вже зазвичай дізналися все, що їм треба було знати про Україну. І закон навряд чи чимось буде загрожувати у цьому плані.

Максим Лациба: Більше того, можу сказати, що подібні закони діють в усіх країнах Європи: і Естонії, і Британії, і Болгарії. Україна не є оригінальною. Більше того, навіть Казахстан вже ухвалив у першому читанні фактично українську версію Закону «Про доступ до публічної інформації». Тому тут немає питань.

А державна таємниця захищена Законом «Про державну таємницю». Він достатньо дієвий, ефективний. І всі державні таємниці достатньо надійно захищені відповідним законом, процедурами доступу. І Закон «Про доступ до публічної інформації» жодним чином не торкався його.

- Правозахисники надсилали листи до Верховної Ради. Харківська правозахисна група надіслала листа із застереженнями стосовно того, щоб не проводили ці зміни.

Чи є це застереження, чи це побоювання того, що може таке статися, що ці зміни будуть внесені, чи таке перебільшення правозахисників?

Роман Головенко: Це, скажімо так, попередження, тому що ті зміни, які підготовлені, ще не є якимось офіційним законопроектом. Це більше самодіяльність апаратів окремих комітетів Верховної Ради. Але серед них є настільки серйозні, які, по суті, нівелюють Закон «Про доступ до публічної інформації».

Ми передбачаємо, що опір закону може бути, тому що відкриваються корупційні схеми багато які, відкриваються інші питання. І опір дійсно може бути.

Максим Лациба: Наскільки нам відомо, штаб контрреволюції очолив спікер Верховної Ради Володимир Литвин. Саме під його головуванням відбувалася ця нарада.

- Ви так серйозно сказали: штаб контрреволюції!

Максим Лациба: Так воно і є. Ми тільки пережили першотравневі свята, тому риторика ще відповідна.

Законопроект підготовлений. Ми його бачили. Він справді багато чого нівелює. І відповіді на інформаційні запити стають не обов'язками, вводиться відповідальність громадян за те, що вони запитали інформацію якусь, збільшуються терміни відповіді. Фактично це є відкат до попереднього стану, тобто, йде справді ініціатива зменшення прав і свобод на інформацію, які на сьогоднішній день завойовані Законом «Про доступ до публічної інформації». Це дуже серйозно і небезпечно.

І є абсолютно реальна перспектива, що найближчим часом цей законопроект буде внесений. Він уже готовий у вигляді порівняльної таблиці, все готове для внесення.

- Більше того, я маю цю порівняльну таблицю перед собою. Вона доволі велика. І тут дійсно багато змін пропонованих.

Але маємо втішну інформацію з Адміністрації Президента. Наша кореспондентка сказала, що Олена Лукаш передала слова Президента на брифінгу, що не планується внесення змін до закону. І будемо сподіватися, що 9 травня цей закон набуде чинності, ми зможемо мати повний доступ до публічної інформації.

Інна Кузнецова, «Радіо Свобода» 

Відео - www.radiosvoboda.org