«Репортери без кордонів» назвали 38 найбільших ворогів свободи преси
З нагоди Міжнародного дня свободи преси, що відзначається 3 травня, «Репортери без кордонів» оголосили список ворогів свободи слова у світі. Цього року, список «пожирателів свободи слова» включає 38 політичних лідерів. Більшість з них є представниками Північної Африки та Близького Сходу, де впродовж останніх місяців відбувались драматичні та трагічні події.
До списку ворогів свободи слова потрапили також лідери сусідніх з Україною держав. Зокрема, білоруський президент Александр Лукашенко. Нагадаємо, у Білорусі під час президентських виборів 19 грудня 2010 року понад 20 журналістів було ув’язнено, з них як мінімум двоє, Явген Васкович та Андрей Пачобут – і зараз перебувають у в’язниці. Наталія Радзинська, редактор опозиційного сайте Хартія 97, змушена була тікати закордон, а Ірину Халіп, кореспондент російської Новой Газеті, було звільнено з в’язниці у січні 2011, проте вона й зараз є під домашнім арештом.
Два представники Росії стали ворогами свободи слова у 2011: прем’єр-міністр Росії Володимир Путін, та президент Чечні Рамзан Кадиров. 25 журналістів було вбито в Росії з того часу, як Путін прийшов до влади.
«Мовчання міжнародної спільноти щодо ситуації у багатьох країнах, таких, як Азербайждан, В’єтнам, Еритрея, та центральноазіатські диктатури (особливо у Туркменістані і Узбекистані) не просто заслуговує на осуд. Таке мовчання це ніщо інше, як співучасть у злочинах. Ми закликаємо демократичні країни не ховатись за економічними та геополітичними інтересами», - йдеться у заяві «Репортерів без кордонів», оприлюдненій на їх сайті.
Спроби маніпулювати іноземними репортерами, безпідставні арешти і затримання, депортації, відмова в доступі, залякування і погрози доповнюють перелік порушень проти ЗМІ під час Арабської Весни. Убивства журналістів велися у чотирьох країнах – Сирії, Лівії, Бахрейні, і Йемені. Снайпери урядового патруля застрелили Мохамеда Аль-Набуса у Бенгазі (Лівія) 19 березня. Ще двох журналістів було убито силами безпеки у Йемені 18 березня.
За статистикою «Репортери без кордонів» зареєстровано понад 30 випадків затримань без достатніх на те підстав у Лівії, і таку ж кількість іноземних кореспондентів було депортовано. Такими ж методами користувались у Сирії, Бахрейні, і Йемені.
«Рідко ЗМІ відігравали таку ключову роль у конфліктах. Ці репресивні режими, традиційно ворожі до свободи слова, використовували контроль над новинами і інформацією як одну з запорук їх виживання. Журналісти були мішенями влади, або потрапляли під перехресний вогонь жорстокості між активістами і державними силами безпеки, нагадуючи нам про ризики, яких вони зазнають, щоб виконати своє важливе завдання по інформуванню суспільства», - зазначають предстаники організації.
Під час військових дій загинули цього року загинуло кілька фотожурналістів. Це французько-німецький кореспондент Люкас Мельбрук Долега, у якого кинули гранату 17 січня у Тунісі, британський фотограф Тім Хезерінгтон, американський фотокореспондент Кріс Хондрос.
У Китаї події Арабської весни вплинули на політику місцевого лідера Ху Дзіньтао, і азербайджанського диктатора Ільхама Алієва. За висновками «Репортерів без кордонів», вони посилили заходи щодо дисидентів, юристів та правозахиснків. Однією з останніх жертв є всесвітньо відомий художник Ай Вейвей. Ніхто не знає, де його зараз тримають.
Азербайджанська влада діє кількома шляхами у спілкуванні з опозицією і ЗМІ: ув’язнено активістів з фейсбуку, журналістів опозиційної газети «Азадліг» було викрадено.
Іссайяс Афеворкі у Еритреї, Гурбангули Бердимухамедов в Туркменістані, і Кім Джонг-Иль у Північній Кореї, за даними рейтингу, очолюють найгірші у світі тоталітарні режими.
Іранські «пожирателі свободи слова», за висновками «Репортерів без кордонів», Махмуд Ахмадінеджад, якого було переобрано президентом у червні 2009, і Алі Хомейні, Верховний лідер, засстосовують заходи щодо опозиційних політиків, журналістів та правозахисників. Понадж 200 журналістів і блогерів було заарештовано в цій країні з червня 2000 року, з них 40 досі утримуються у в’язниці, і 100 були змушені покинути країну. Приблизно 3000 журналістів зараз не можуть працювати, тому що їх газети було закрито. «Репортери без кордонів» закликають терміново надіслати до Ірану спеціального доповідача з прав людини, згідно з резолюцією Ради з Прав Людини ООН від 24 березня.
В Пакистані протягом року і кількох місяців було вбито 14 журналістів.
У Туреччині, яку нещодавно відвідали «Репортери без кордонів» у квітні, зафіксовано проблему репресивного законодавства, особливо у сфері протидії тероризму, а також перевищення влади судами і суддями, які не розуміють, що таке розслідувальна журналістика. Останній приклад ув’язнення за журналістське розслідування – це справа Ахмета Сіка та Недіма Сенера, які провели розслідування функціонування турецької поліції та юридичної системи.
З підсумками Всеукраїнського антирейтингу «Вороги преси»-2010 за версією ІМІ та КНМП можна ознайомитися тут.
«Детектор медіа»
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
2
Газетний
5113 дн. тому
ХМ, Роман Скрипін дійсно чесний (порівняно з усією навколишньою компашкою) і головне -- високопрофесійний журналіст. А це, очевидно, тебе особливо дратує. Заздриш і обгаджуєш?
хм
5114 дн. тому
о, да! ценный и содержательный рейтинг. говорит о многом, а главное об уровне сомнительной организации, считающей, впрочем, как и ура-деятели "Стоп цензуре!", что любое иное мнение или точка зрения, высказанные публично и отличающиеся от точки зрения или мнения владельцев данных сборищ, автоматически должно цензурироваться, запрещаться, а человек его высказавший поливаться ушатом грязи в заказных статьях, размещаемых в изданиях владельца движения. Самое интересное, что многие "члены" -радетели за "стандарты" журналистики, в самой журналистике либо на столько мелкие и малозначимые сошки, либо сделали собственно как журналисты на столько мало, что об этом вообще нечего рассказывать, а часть лиц вообще сложно отнести к понятию "Журналист" либо не имеют к этому вообще никакого отношения. Удивительно, что один из озабоченных авторов ТК в эту публикацию не засунул на первое место нелюбимого лично им аккордеониста Яна Табчника, имевшего неосторожность публично дать правдивую оценку деятельности "честных" украинских журналистов. Как же, ведь он не согласовал с "дописувачами" ТК свою точку зрения, не утвердил её у главного редактора и лично у самого главного "честного" журналиста страны Романа Скрыпина...
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
