Марк Грюбер: Зараз відбуваються урізання у громадському мовленні кількох країн, але треба особливо підкреслити, що зачіпають вони насамперед служби іномовлення. Йдеться про BBC, Deutsche Welle та RFI. Йдеться також і про масивну міграцію роботи в інтернет під тим приводом, що традиційне радіо, мовляв, «вже ніхто не слухає». У своїй заяві ми чітко зазначили, що рішення щодо скорочення мовлення не можна приховувати технологічними змінами. Одна справа - припинення мовлення на середніх хвилях. Справді, певна частина аудиторії (і я зовсім не хочу сказати, що вся) більше не слухає радіо на середніх хвилях. Але ж рішення про скорочення є ширшим, і воно зачіпає обсяги мовлення, редакційну політику, контент, зрештою. Наприклад, коли BBC повністю зачиняє декілька мовних редакцій або скорочує інші, або ж коли ньюзруми Radio France International та телеканалу France-24 об’єднують, або ж коли контент Deutsche Welle пропонують просто перекладати з німецькомовних текстів. Все це, безумовно, вплине на різноманітність та на якість контенту. Тому тут ідеться про дві різні дискусії: технологічну і редакційну. І саме у редакційній ми бачимо найбільшу проблему.

М.Г. Всесвітня служба BBC досі залежала від фінансування Форін-Офісу (британського МЗС). Це не означає, однак, що урядовці втручаються у редакційну політику, але організаційно така система працювала багато років. Deutsche Welle та RFI теж залежать від урядового фінансування. Разом з тим, всі згадані мовники мають давню традицію та репутацію неупередженої та збалансованої подачі інформації. Цього найчастіше і бракує ЗМІ у тих країнах, на які вони мовлять. Я тут маю на увазі не лише Україну та інші пострадянські держави, але й країни Африки та Близького Сходу, для яких BBC теж зачиняє низку служб, або ж країни Азії та Латинської Америки. І це є проблемою! Звичайно, не можна з упередженням ставитися до всіх національних ЗМІ. Але якщо на зміну тій же BBC у певному регіоні прийдуть заангажовані, залежні медіа, то це становить загрозу демократії.

М.Г. Власне, у той час як BBC та Deutsche Welle скорочують чи зачиняють низку мовних служб, інші мовники з Китаю, Ірану чи Росії намагаються посісти вакантне місце. І це проблема! Оскільки деякі західні медіа-менеджери живуть хибними мареннями про те, що, мовляв, цілий світ вже сидить в інтернеті, обмінюється повідомленнями через Twitter чи отримує всю інформацію онлайн. Боюся, для багатьох людей реальність є іншою. І якщо BBC, Deutsche Welle та RFI скорочують своє мовлення, на зміну їм прийдуть китайські чи російські мовники, які є тотально політично контрольованими та мотивованими. Таким чином, виникає проблема для демократії і громадського мовлення як такого, не кажучи вже про цінності, які несуть незалежні ЗМІ і які тепер не досягатимуть багатьох країн.

М.Г. Питання майбутнього громадського мовлення, іномовлення існує чи не від його заснування у 1920-х роках. Нещодавно були великі дебати щодо призначення нового керівника громадського мовлення у Франції. Але питання радше полягає в тому, як громадське мовлення пристосовується до нового медіа-середовища. І якщо іномовлення розглядати виключно як радіомовлення та телебачення, тоді постає проблема. Але якщо це поняття є ширшим і включає у себе взагалі інформаційний продукт, також з онлайн-версією, подкастами, версією для мобільних телефонів тощо, якщо журналісти пристосуються до нових умов, тоді, звичайно, іномовлення має майбутнє у Європі. Але це майбутнє дуже залежить від політичної волі можновладців. На відміну від комерційних ЗМІ, які існують за рахунок реклами.