Інтерв’ю Сергія Тихого
Третій тиждень творці живого, цікавого та часом зубастого столичного щоденника апелюють до власника, президента та читачів. «Свідомо» запитало у головного редактора, що з цього виходить
В редакції найпопулярнішої газети про Київ - незвично тихо та малолюдно. На столі головного редактора Сергія Тихого лежить випуск «Сегодня». Головрєд підозрює: основні конкуренти різко збільшили наклад після того як «Газету по киевски» припинили друкувати. Третій тиждень творці живого, цікавого та часом зубастого столичного щоденника апелюють до власника, президента та читачів. «Свідомо» запитало у головного редактора, що з цього виходить.
На що зараз сподіваєтеся?
Довкола цієї історії підіймається галас. Занадто цинічні знущання над журналістським колективом з боку менеджменту та власника. Галас негативно впливає на імідж України, який і так страждає. Вже відгукнулися «Репортери без кордонів», український журналістський рух «Стоп цензурі», Українська гельсінська спілка.
Коли ви запускали газету до вікон президента, до Вас вийшла його прес-секретар Дарка Чепак і забрала до адміністрації. Як Ви відчули - для них це проблема?
Звісно, це для них проблема. Вони не хочуть галасу, він їм непотрібний. Президент виступив із заявою, чекаємо на реакцію власника.
А Ви обговорювали це з Ігорем Коломойським?
В мене є його телефон. Я роздобув його вже після початку цих подій, але він на мої дзвінки не відповідає. Я кілька разів писав смски. Спочатку писав, що прошу зустрітися, що готовий розповісти про ситуацію, багато різного цікавого. Коли газету заблокували, я попросив, я заорав: «Припинить вбивати газету!».
Я не тримаюся за крісло. Я вже писав заяву, коли мені сказали: зроби це і за півгодини все буде розблоковано. Я написав заяву про звільнення, але – «кинули». Нічого не розблокували, хоча вже тиждень пройшов.
А що з Вашою заявою?
Я сказав, що я її відкликаю. Тому що інша сторона своїх зобов’язань не виконала. Але я готовий знову написати заяву під письмові гарантії, що людям заплатять зарплатню, відновлять друк та припинять вбивати газету.
Коли вас припинили друкувати, Ви повязали це з матеріалом про підготовку Януковича до «спілкування за народом». Начебто саме це стало причиною рішення заблокувати фінансову діяльність газети. Ваша думка не змінилася?
Блокування відбулося вже не через це. У владі сидять притомні люди, їм такий скандал непотрібний. Вказівки припинити друк газети, звільнити головного редактора вони не спускали – я у цьому не маю сумніву. Це вже самодіяльність. Там так звикли спілкуватися з пресою.
Ви маєте на увазі, що це був не тиск влади, а бажання власника перестрахуватися від незадоволення з боку влади?
Менеджмент, який представляє власника, став розрулювати ситуацію в рамках своїх уявлень, як це робиться. Але перший імпульс був з цієї статті.
А хто цей менеджмент? Ваші колеги в інших медіа-активах Коломойського припускають, що в основі цього лежить особистий конфлікт Вас та Олександра Ткаченка?
Можливо. Я можу це припустити через поведінку, наслідки якої я відчуваю на собі. Я з ним ніколи не конфліктував. Навпаки, в певному сенсі я його привів у журналістику. У 92-ому році у газеті «Республіка», яку я редагував, вийшли його перші замітки. Але зараз, якщо я залишусь, я готовий на будь-які варіанти – але з ним я не буду працювати. Він не компетентний в області друкованих медіа. Це – знищення бізнесу. Випалювання його.
Так може, це не проблема цензури, а просто, вибачте, дурнуватий конфлікт менеджерів двух медіа, які належать одному олігарху?
Може й так. Але ж цензура – це не лише політика. Цензура – це будь яке перешкоджання вільному поширенню інформації.
Представники Коломойського зауважують: ми вклали в газету 80 мільйонів гривень, а Тихий на цей рік передбачив ще дірку в бюджеті на 35 мільйонів гривень.
Це брехня. По-перше, на газету витрачено не 80 мільйонів, а 77. По-друге, пряма інвестиція – лише 40 мільйонів. А інші 37 мільйонів – це кредит, за яким ми платимо відсотки. Дорослі. Минулого року ми сплатили 4 мільйони лише відсотків. По-третє, йдеться не лише про Газету по киевски, а про всі п’ять регіональних газет. Плюс мережу безкоштовних газет Нашего района. Все це потягнуло такі інвестиції. І вони не говорять, що за цей період наші підприємства заробили 110 мільйонів гривень доходів.
Відносно дірки у 35 мільйонів на цей рік. Нам було сказано: «Подавайте бюджет на суму, яка дозволить розвиватися як належить». Було повідомлено, що є можливість отримати FM-частоту в Києві. Я відповів: «Прекрасно. Ми давно виношуємо ідею організувати репортажне міське радіо. Популярний формат! В Москві три станції працюють у такій ніші. У Києві – жодного». Ми порахували все і включили це в бюджет. Що ми самі це придумали?! Ми підготували і інший проект бюджету - з виходом на рентабельність. Взагалі було складено 9 варіантів бюджету.
Ви не думаєте, що проблема у тому, що це просто порочна модель: коли медіа належать олігархам, у яких на першому місці заводи, пароходи, фракції? А газета може не виходити просто тому, що хтось в оточенні олігарха вирішив, що в неї поганий головний редактор.
Система звісно порочна. Але не обов’язково в оточенні великого бізнесмена має складатися така ситуація. Наскільки мені відомо, в газеті «Сегодня», що належить Рінату Ахмєтову, така ситуація не складається.
Єгор Соболєв, «Свідомо»
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Єгор Соболєв, «Свідомо»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
