Всупереч своїм правилам, переглянув останнього Шустера (я принципово відмовляюся від участі в цьому шоу вже два роки і не дивлюся його). Не можу промовчати. Бо Гія був близьким другом нашої родини, бо в 91 році я мав честь очолювати президентську виборчу кампанію В'ячеслава Чорновола (хто займався виборами, розуміє рівень стосунків кандидата і керівника його штабу), бо, врешті-решт, в ефірі кілька разів згадувалося моє прізвище...

Мушу висловити кілька тез.

1. Випадок із Гонгадзе чи випадок із Подольським НЕ ВИПАДКОВІ. Це - СИСТЕМА роботи влади з опозицією. Її корені сягають радянських часів. Говорю тільки про близьких мені людей.

Кількаразові вивезення «в ліс» у 1989 році Сергія Набоки (одного з лідерів Української гельсинської спілки, на жаль, покійного нині).

Вивезення «в ліс» Дмитра Корчинського (якщо пам'ять не зраджує - 90-91 роки, активіста УНА-УНСО).

Далі був період «затишшя». Практика відновилася з приходом до влади міністра ВС Юрія Кравченка.

Липень 1998 - побиття і вивезення «в ліс» у Житомирському напрямку Сергія Каунова (активіста «Української перспективи», мого друга дитинства).

Серпень 1998 - замах (кульове поранення) на лідера «Української перспективи» Сергія Одарича біля під'їзду будинку.

Вересень 1998 - жорстоке побиття активіста «Української перспективи» і довіреної особи Сергія Головатого Леоніда Сафонова у під'їзді будинку.

Березень 1999 - загибель В»ячеслава Чорновола (з подальшою «дивною» смертю водія КАМазу...).

Червень 2000 - побиття і вивезення «в ліс» під Прилуки активіста і головного текстовика «Української перспективи» Олексія Подольського.

Вересень 2000 - вбивство засновника і головного редактора «Української правди» Георгія Гонгадзе.

Для молодого покоління поясню, що таке вивезення «в ліс».

Вас хапають при виході з дому. Запихують в авто, б»ють, одягають мішок на голову. Везуть годину-другу. Зупиняються в лісі. Забирають у вас гроші, знімають ремінь, обрізають гудзики на штанях. Якщо у вас проблеми із зором - забирають окуляри. Повідомляють, що зараз вас уб'ють. Дають лопату і примушують копати собі могилу. Б'ють і кидають напризволяще...

2. Піскун - майже герой. Мушу не погодитися зі своїм другом і людиною, яку я дуже шаную - Олексієм Подольським. Я знаю, які докази і яким чином отримав Піскун у справі Гонгадзе. Я знаю, що він зреагував блискавично. Буквально наступного дня Пукач був заарештований. Я знаю, що після перших же показів Пукача у Піскуна були підстави порушити кримінальну справу проти Кучми. У той день я і мої друзі радили Святославу порушити справу проти Леоніда Даниловича (зважте - ще діючого Президента України).

На моє переконання - це був єдиний спосіб і продовжити розслідування, і зробити Піскуна «недоторканим». Погодьтеся, Президенту було б важко пояснити суспільству і світові зняття з посади прокурора, який порушив справу проти Президента. Святославу Михайловичу в той момент забракло рішучості. Він вирішив подумати кілька годин... За ці години Кучма звільнив його з посади генпрокурора, а ще через два дні Пукач вийшов на свободу. Ще через кілька тижнів було скоєно замах на єдиного свідка, який вивів Піскуна на Пукача. Абсолютно випадково свідок лишився живим, хоча постраждало багато людей.

3. Я пишаюсь Тарасом Чорноволом. Готовий підписатися під кожним його сьогоднішнім словом. Я пригадую, як у далекому 91-му ми сиділи вдвох із В'ячеславом Максимовичем у його маленькому номері 1311 у готелі «Київ». Після важкого передвиборчого дня дістали пляшку «Закарпатського» коньяку (після інфаркту Чорновіл пив тільки коньяк і не більше 50 грамів)... Я пам'ятаю гіркоту, з якою Чорновіл говорив про своїх синів. Не пам'ятаю вже дослівно, але по суті десь таке: «Ну чому ТИ тут зі мною, але не має поруч МОЇХ синів - твоїх ровесників???!!!» Реально в кампанії дуже допомагала дружина - Атена Пашко, але сини жодного разу не з'явилися. Попри всю мою близькість із Чорноволом-старшим, я досі не знайомий ні з одним, ні з іншим його сином. Саме тому я високо оцінюю сьогоднішній виступ Тараса. Він справді постав понад політикою і виявився ЄДИНИМ, хто підняв ГОЛОВНУ тему - тему МОРАЛІ. Впевнений, що батько ним би пишався!

4. Власне по «справі Кучми». Відразу попереджаю, що я суб'єктивний у своїх оцінках. Я згадую про Кучму кожного дня. Іноді кілька разів на день. Кожного ранку, коли приймаю душ. Кожного разу, як виходжу на пляж. Кожного разу, як проходжу медогляд. Іноді отримую «привіти від Кучми» при різкій зміні погоди.

Я не наполягаю на тому, що Кучма має сидіти у в'язниці. Переконаний, що він спокутує свою провину кожного дня свого життя. Так, як мені нагадують про нього рубці на тілі, йому нагадують про Подольського, Чорновола, Гонгадзе та інших рубці на душі. Рубці на совісті.

Але має бути СУД. Суспільство вже винесло свій вирок. Цей вирок вже ЛЕГІТИМНИЙ, бо визнаний народом. Але він має ще стати ФОРМАЛЬНИМ. Можливо, це в першу чергу потрібно самому суду, правоохоронним органам. Пам'ятаєте ці крилаті фрази, які в різних народів звучать по-різному, але означають одне й теж. У росіян - «перейти черту», у римлян - «перейти Рубікон»...

Правоохоронці, суд повинні усвідомити, що не існує «недоторканих». Що можна і треба порушувати справи проти можновладців. І доводити їх до суду.

5. Про мотиви та інтереси, які призвели до порушення справи. Мене обурює позиція «опозиції» та окремих журналістів, які в «справі Кучми» зосередились на пошуку мотивів для порушення справи. Шановні, це - правда! Усім світом, усією політикою, усіма діями кожного з нас керують ІНТЕРЕСИ.

Ні в Кучми, ні в Ющенка, ні в Тимошенко-Турчинова не було інтересу викрити замовників вбивства Гонгадзе, побиття Подольського тощо.

Такий інтерес з'явився в Януковича. Треба вітати таке рішення! Шановні, це ж те, чого ми прагнули 11 років! Чи ви забули? Ми ж добивались притягнення Кучми і його «подєльників» до відповідальності. Чому ж ви тепер проти? Бо Янукович підніме свій рейтинг? Бо Юлю не помітять в Брюселі? Бо Пінчук втратить вкрадене майно?

То що для вас важливіше - рейтинги і майно, чи свобода і життя людини?

Якими б не були мотиви Януковича, важливий сам факт - проти найвищої посадової особи держави порушено кримінальну справу. Наше спільне завдання - щоб цю справу розглянув суд.

І останнє. Як ви думаєте, коли Віктор Федорович давав «добро» на порушення справи проти Кучми, він розумів, що колись сам стане «колишнім Президентом України»? Переконаний, що розумів.

Як ви думаєте, чи буде Віктор Федорович після цього «фільтрувати» свої дії, вказівки, висловлюваня через призму створеного власноруч прецеденту?

Саме тому я ще вірю в завершення «справи Кучми» і в краще майбутнє України.

Сергій Одарич, міський голова Черкас, для «Української правди»

Фото - http://blogs.pravda.com.ua