До Вашої уваги думки польських журналістів про те, що відбувається в польському медіасередовищі під впливом зростаючої популярності інтернету, а також коментарі українських медіаекспертів щодо такої ж ситуації на українському медіаринку.

Інтернет-ЗМІ в Польщі займають третє місце на ринку реклами. Інтернет отримує 12% прибутку, тоді як щоденні газети – 11%, радіостанції – 5-6%, журнали- близько 18%, телебачення – більше 40%. Кожна відома польська газета має свій інтернет-портал. Наші газети швидкими темпами створили свої інтернет-портали. Такі інтернет-портали як Оnet.pl, Interia.pl існують лише в Інтернеті і за рахунок преси, беручи безкоштовно інформацію з друкованих видань. Більшість людей читає популярні газети в Інтернеті. Мій син читає всі основні газети в електронному варіанті. На мою думку, друковані ЗМІ (газети, журнали) в традиційному вигляді проіснують ще 5-10 років.

 

Друковані видання в Польщі займають сталу нішу, хоча зараз більшість газет намагається мати свої інтернет-сторінки. В нас немає великих інтернет-видань і ця ніша поки що не заповнена. Люди читають газети. За дослідженнями, Варшава займає одне з перших місць за кількістю читачів друкованих ЗМІ.

 

Ми зараз багато інвестуємо в інтернет-сторінку газети. Маємо великий портал «gazeta.pl», але це зовсім інше, тому що «wyborcza.pl» буде газетою в Інтернеті. Продаж паперової версії газети знижується на 10% щороку і зростає читацька аудиторія в Інтернеті. Проблема в тому, що ціна на рекламу в інтернеті в декілька разів нижча, аніж в газеті. Сподіваємося, що iPod буде загальнопоширеним і люди платитимуть гроші за серйозну інформацію. Декілька великих концернів вже розробляють електронний папір у формі газети. Кажуть, що через декілька років The NewYork Times також буде лише в Інтернеті.

 

В кінці січня цього року ми запропонували читачам перший номер тижневика у вигляді iPod. Виявилося, що це дуже успішний хід і користується великим зацікавленням. Програмне забезпечення для iPod розроблене Apple. Після оголошення про перехід на iPod, першого тижня 500 осіб у світі придбали наш примірник. В лютому вийшов вже четвертий такий номер. Задумуємося над тим, чи друковані ЗМІ існуватимуть. Електронні медіа привабливіші для молодого покоління.Коли я була в Женеві, бачила в трамваї більше людей, які читали газети на iPod, ніж в друкованих газетах. Для мого покоління це досить дивно, бо ми все життя звикли читати паперові видання. Гортання сторінок краще, аніж ведення пальцем по екрану, але доведеться звикати.

На мою думку, нові комунікаційні технології, базовані на інтернет-платформі, дають унікальну можливість традиційним ЗМІ розширити свою аудиторію, чого в медіасередовищі Західної України практично ніхто не використовує. Веб-сторінки деяких газет у Львові розраховані виключно на завішування чергового номеру газети. Один із небагатьох позитивних прикладів використання традиційними ЗМІ інтернет-платформи для розширення власної аудиторії – газета «Дзеркало тижня». On-line версія цієї газети повністю відмінна від її паперового варіанту. В паперовій версії можемо побачити тижневе узагальнення тих тем, які щодня розробляються в новинах.

 

Авторитетна американська соціологічна компанія Zogby International у 2010 році проводила опитування серед американців щодо того, звідки вони дізнаються про внутрішні і зовнішні події. Цифри здивували навіть самих американців. Згідно з результатами опитування, якщо американцеві доведеться обирати одне джерело отримання інформації про поточні події, то 56% дорослих американців оберуть Інтернет. Телебачення, радіо і газети в Америці загалом набрали 41%. Інформації в Інтернеті довіряє 38% опитаних американців, на ТБ – 17%, в газетах – 16%, радіо – 13%.

 

Ми обговорювали цю ситуацію з американськими студентами-політологами в Українському Католицькому Університеті і вони підтвердили, що це достатньо реальні цифри, тому що в американському інформаційному просторі відбувається зміщення уваги споживача інформації від традиційних медіа до нових, зокрема до Інтернету.

 

Відповідно до результатів подібного опитування в Україні, 85% українців дізнаються про внутрішні і зовнішні події через канали телебачення. На мою думку, інерція радянського періоду дається взнаки і сьогодні. В радянські часи телебачення було одним з найпотужніших засобів впливу на масову свідомість. Окрім того, телебачення в Україні – засіб пасивного відпочинку. Українці віком від 35 років звикли до пасивного відпочинку і телебачення дозволяє це робити. На думку російського дослідника Олега Аронсона, з точки зору пострадянської аудиторії телебачення має певне сакральне значення. Люди послуговуюються тими каналами комунікації, які на селі забезпечує проводове радіо, а в місті – телебачення.

Найближчим часом в Україні відбуватиметься різкий розподіл на інтернетизовану і ґаджетизовану меншість (20-30%), для якої інтернет швидко стане джерелом інформації №1, і консервативну більшість, яка залишатиметься з телебаченням та паперовими газетами і не прагнутиме змін. Співвідношення меншості і більшості дуже залежатиме від поширення бездротових інтернет-мереж, цін на мобільний інтернет і взагалі цін. Думаю, для пересічного киянина медіаспоживання перейде в ґаджетно-інтернетний вимір приблизно за 2-3 роки, але в провінції поза обласними центрами процес розтягнеться на десятиліття. Нерівність між медіасвідомістю освічених мешканців мегаполісів і провінціалів стане ще більшою: киянам видаватиметься, що вся Україна в інтернеті, а мешканці Крижополя далі не знатимуть про його існування. Що ж до друкованих ЗМІ, то в Україні і досі не сформувалась культура їх масового споживання, як, наприклад, у Британії. Для української масової аудиторії на першому місці залишається телебачення. Якщо прогнози щодо переходу медіаспоживання в розвинених країнах на "єдиний екран" (планшетні комп'ютери, завжди підключені до безкоштовного wi-fi із необмеженим доступом до аудіо-візуально-текстуальних медіа), справдяться, то в нас теж розпочнеться цей процес. Поки що планшет - це іграшка для багатих.