Заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін, стрімкий та респектабельний, зайшов у будівлю агенства Укрінформ. Його охоронці відсували від нього журналістів. Сцена нагадувала професійне оберігання телезірки від фанатів. Хоча чим він не зірка? -«Мурка» у його виконанні стала справжнім телехітом...

 

Сьогодні теж свого роду шоу: показова прес-конференція на тему «Відкритість силових структур України перед суспільством: керівники спецслужб відповідають на запитання журналістів». Окрім пана Кузьміна, виступили також заступник міністра внутрішніх справ України Віктор Ратушняк і перший заступник Голови Служби безпеки України - начальник Головного управління по боротьбі з корупцією Володимир Рокитський.

 

Цікавий збіг обставин. Демонструвати свою публічність «силовики» стали наступного дня після «зливу» інформації  про те, що проти екс-Президента Кучми відкрили кримінальну справу. Через інформагентство, близьке до партії Регіонів, з’явилася ця інформація, яку потім в ГПУ демонстративно не підтверджували, але й не спростовували.  Сьогоднішня прес-конференція зібрала величезну кількість журналістів.

 

За регламентом, по п’ять хвилин виступу мали учасники заходу. Спочатку виступив Ренат Кузьмін. Він розповів, як ефективно бореться із корупцією його відомство. Як розслідують справи про «дахування співробітниками ГПУ грального бізнесу»,  незаконне збагачення через хабарі. 

 

Але, не зважаючи на цей парад силового генералітету, людей насамперед цікавила новина про порушення кримінальної справи проти Кучми. Тож, тільки Кузьмін замовк, як журналісти буквально накинулися на нього.

 

– Так, правда. Відповідну постанову направлено до прикордонної служби. В ході розслідування основної справи за фактом вбивства журналіста відпрацьовувалися організатори, співучасники, можливі замовники. Саме в результаті цього зібрано достатньо доказів щодо причетності Леоніда Даниловича у злочині – у вбивстві Гонгадзе і незаконних діях щодо журналіста Подольського.

 

– Питання кваліфікації справи – це питання не сьогоднішнього дня. Леонід Кучма підозрюється у перевищенні влади, наданні незаконних розпоряджень керівництву МВС, які призвели до вбивства журналіста Гонгадзе.

 

Це було найкраще запитання прес-конференції. Кузьмін роздратувався:

– Ви фаховий журналіст? Ви знаєте різницю між «заказом» та «приказом». І взагалі, ми прийшли говорити про справи у силових структурах, а не лише говорити про Кучму. Колеги, наша справа – розслідувати справу, а не розповідати про таємниці слідства, – далі, трохи заспокоївшись він продовжив. –  Під час розслідування справи про вбивство Георгія Гонгадзе відпрацьовувалися різні версії, перевірялися різні особи, тож в окреме провадження було виділено справу щодо обвинувачення у вбивстві журналіста колишнього генерала МВС Олексія Пукача.

 

– Вони будуть залучені як речові докази.

 

Очевидно Ренату Кузьміну було неприємно відповідати на ці всі запитання. Він працював на посаді заступника Генпрокурора з 2006 року і тоді справа Георгія була у його відомстві. Микола Мельниченко демонстративно не довіряв слідчим ГПУ, працюючи лише із парламентською ТСК. Не довіряв небезпідставно, справу Гонгадзе у Кузьміна забрав Генпрокурор Святослав Піскун у 2007 році. Після цього в одному з інтерв’ю Кузьмін давав оцінки явно не на користь майора Мельниченка. Заступник Генпрокурора обурювався тим, що офіцер безпеки записує Президента та втікає за кордон. «Хто він - герой чи злочинець?»  – запитував Кузьмін журналіста. – І які такі злочинні дії він задокументував? Так на одній з плівок згадується Гонгадзе, але чи є там наказ вбити журналіста, відтяти йому голову? Нема.» Сьогодні Кузьмін повідомляє, що ці плівки залучаються як речові докази. А минулого року замовником вбивства Георгія було визнано генерала Кравченка. І курував справу вже Кузьмін.  Абсолютно права журналістка, яка запитувала про те, чи не суперечать одна одній дві постанови ГПУ: річної давнини про визнання замовником Кравченка, інша - про відкриття справи проти Кучми.

 

Я відразу ж на прес-конференції набрала телефон власника однієї з відомих юридичних компаній і запитала чи є різниця між “заказом” та “приказом вбити”, як запитав журналістку Кузьмін.

 

– А що в країні є офіційна посада ката? Наказ про вбивство людини є апріорі незаконним, і він, звичайно, може вважатися замовленням, – почула у відповідь.

– То чи відомо за якою статтею порушують справу проти Кучми: за перевищення повноважень чи за наказ, який потягнув за собою смерть журналіста? – знову запитали журналісти.

 

Кузьмін знову попросив журналістів почекати.

Подальша прес-конференція йшла за продуманим сценарієм. Міліцейський генерал Віктор Ратушняк теж розповідав, як славне МВС бореться проти перевертнів у погонах, навів цифри подолання злочинності, казав, як збільшилася увага до звернень громадян та запевняв, що МВС включилося в реформи, які буде проводити «не числом, а умєнієм». 

 

Вінцем «потенції» українських силовиків можна вважати  відповіді заступника голови СБУ Володимира Рокитського.

 

На запитання про вкраденого Массадом палестинського інженера він чемно переповів все, що писали про це в Інтернеті, і сказав, що СБУ не отримувало даних про те, що палестинський інженер покинув Україну. Нам дали зрозуміти, що деталі справи вивчаються. Потім його запитали, чи відомо щось про порушення справи щодо Віри Улянченко у Флориді. Заступник голови СБУ був не в курсі. З чого можна зробити висновок: Інтернетом спецслужба володіє (раз про палестинця знає), але читає його повільно (раз новини про Улянченко не дійшли). Взагалі на цьому торжестві публічності запитання було задати вкрай важко. Напевно, сценаристи вирішили не перевтомлювати силовиків. Тому й не змогла я запитати генералітет про журналіста Климентьєва, переслідуваних тризубівців, акції в Макіївці, вбивство Олександра Коробчинського і нарешті про те, чи будуть вони співпрацювати із ТСК Богословської щодо «державної зради» у справі Тимошенко, яку закрили багато років тому.  Останнім акордом прес-конференції повідомлення Кузьміна про те, що колишніх чиновників уряду Тимошенко, які сидять у СІЗО, після ознайомлення зі  справою, будуть випускати. «Ви повинні розуміти, арешт - не самоціль, це спосіб змусити підозрюваних знайомитися із справоюм, – проінформував Кузьмін - і почав перераховувати везунчиків, які вже прочитали справу та яких випустили чи випустять от-от: Корнійчук, Філіпчук...

 

– А Юрія Луценка теж випустять? – запитала я, фактично перебивши заступника Генпрокурора. (Юрій Луценко - один з головних опонентів не лише Януковича, а й самого Кузьміна. Він у 2007 році повторював тезу про те, що Кузьмін не дає ходу усім гучним справам проти чиновників).

 

– Юрій Луценко ще не ознайомився із справою.

Хто б сумнівався...