Наша країна готується до однієї з найпомітних арт-акцій планети - Венеціанського бієнале. Всесвітній форум митців і арт-передвижників відбудеться 54-й раз (за 108 років). Україна презентує проект Post VS Proto-Renessans. У його основі - фрагменти знаменитого Гентського вівтаря (створеного братами Яном і Хубертом ван Ейк ще 1432 року).

Проте вже новий вівтар виконаний за принципом «лего». В його основу ляжуть десятки тисяч яєць-писанок, кольорова гама яких утворить загальну картину (на кшталт роботи ван Ейк). На кожній писанці, зробленій різними людьми в різних куточках нашої країни та світу, зображено певний «страшний гріх» (на думку того чи іншого оформлювача).

...Автор цього проекту, а також його безпосередній натхненник і реалізатор - відома українська художниця Оксана Мась. Спеціально для DT.UA вона розповіла про підготовку до Венеціанського бієнале.

У такому художньому повороті, який пропонує Венеції та світу Оксана, є виклик, але є й духовна складова. Сакральний сюжет ніби «виростає» з гріхів людських. І ці - великі й маленькі - гріхи як щось ціле: тільки з протилежним смисловим знаком.

Як каже сама художниця, «твір ван Ейка - цілком унікальний, на ньому зображено рай на землі, те, до чого люди прагнуть ще за життя».

І з «пекельних» малюнків на писанках - уже на виставці у Венеції - перед очима глядачів та арт-критиків постане дивна картина раю...

За задумом Оксани, можливі дві версії проекту. Глобальна (у майбутньому) - весь проект передбачає тільки висоту вівтаря 92 метри, а ширину - 134. Версія для бієнале - шість або вісім фрагментів, розмір кожного з них близько шести метрів (завширшки і заввишки).

 - Спочатку цей задум не передбачав бієнале, - розповідає Оксана Мась. - Але ще минулої весни Олексій Роготченко запропонував зробити таку заявку. І згодом нею зацікавилися в Міністерстві культури. Наш проект для бієнале - державний. Власне, і бієнале у Венеції - державний захід, а не приватний. Але я знаю, що паралельно Віктор Михайлович Пінчук презентуватиме у Венеції свій проект (швидше за все, це роботи іноземних художників), тільки в іншому павільйоні. А наш вівтар усі охочі зможуть побачити в надзвичайно прекрасному венеціанському приміщенні - «Арсенал». Це 700 квадратних метрів площі. І тільки стеля заввишки 14 метрів! Одне слово, палаццо. Попередньо побувши у Венеції, я відвідала з десяток таких помешкань. Але виявила, що не в кожному з них цей проект зможе поміститися.

Мені здається, нинішнього року Україна матиме одне з найкращих, можливо - навіть найзавидніших,
місць на «карті» Венеціанського бієнале. Але, у принципі, жодною мірою не розглядаю бієнале як якесь змагання між різними країнами та митцями. Це, швидше, глобальний обмін художніми ідеями. На таких акціях народжуються і «бродять» різні «переосмислення» художнього досвіду. І в даному разі наш проект - Post VS Proto-Renessans - своєрідний реверс: між «прото» і «пост»... А ренесансна ідея, закладена в основу шедевра ван Ейк, сьогодні має сприйматися виключно як культурний код - як ключ до нашого нового часу.

* * *

Зазначимо, що кожна шестиметрова панель - уже в проекті «за мотивами» ван Ейк - передбачає 45 окремих фрагментів. Технологія такого арт-виробництва особлива. Оксана каже, що вона має патент і на цей метод, і на саму ідею. Західна компанія забезпечує щодо цього юридичний супровід. А куратор усього проекту - знаменитий Боніто Оліва, який входить до п'ятірки найавторитетніших в усьому світі. Його ще називають одним із основоположників трансавангарду. До українського проекту залучений і італійський фонд Ботеро, що популяризує таких метрів, як Пітер Грінуей.

 - Чому саме українська писанка лягла в основу нашого глобального сюжету в рамках бієнале? - перепитує Оксана. - Просто хочемо нагадати, що яйце - той образ і та «одиниця», яка є в різних культурах. Усі наші писанки - з бука. Величина - трохи більші за натуральне яйце. Здалеку на цьому гігантському вівтарі буде видно тіару, а потім, коли підходиш ближче, помічаєш, із чого це створено й що зображено на кожному елементі.

Звісно, мені було важко пов'язати сучасний арт-проект із мовою фламандського живопису. Але цікаво! В усьому багато деталей та відтінків. Вівтар має сприйматися як крупинки життя. Усього в одній панелі 12 800 писанок...

У такому образі - у яйці - ніби зародок нового життя... А «рай» ван Ейк - як жадана мрія кожної людини. По суті, цей твір значною мірою і визначив епоху Відродження. Навіть шедеври да Вінчі з'явилися пізніше. Вівтар свого часу «розбурхав» громадськість, оскільки був створений «проти» тодішніх канонів. І досі цей шедевр є глобальною загадкою. Тому, повторюю, ідея очевидна: ми прагнемо до раю на землі ще за життя, але немає шляху в цей рай без спокути земних гріхів... Звідси ще одна ідея: подолання себе, спокута гріху.

Спочатку ми пропонували різним людям на таких писанках намалювати свої потаємні бажання. Потім зрозуміли, що виходить однозначно. Зазвичай бажання в усіх схожі: гроші, квартири, машини, кохані. І все! А ось коли попросили цих самих людей - у рамках нашого проекту - намалювати гріхи земні, то зрозуміли: народ замислився! Ніби запрацювали їхні душі! Адже головний момент у нашому сюжеті - це усвідомити гріх, висловити його через символ, знайти ту картинку, яка буде зрозуміла не тільки тобі, а й іншим.

Коли згодом люди різних національностей з різних сфер діяльності показали нам свої «гріховні» міні-сюжети, то... То вийшло, що багато в чому й «гріхи» в їхніх уявленнях схожі... Чого тільки не намалювали на цих писанках для бієнале! Малюють соціальну мережу Facebook, яка, на думку окремих людей, теж гріховна. Малюють телевізор як джерело гріха! Зображують навіть тістечка і тортики... Відтворюють героїв японських мультфільмів, котрі травмують душі дітей, та інші символи малюють, якими сьогодні люди замінили собі Бога... Нам, до речі, написала одна пара похилого віку: перш ніж малювати «гріхи», вони прочитали Біблію, а потім гріхи всіх 12 заповідей і зобразили так, як вони це уявили. І не важливо, ЯК намальовано (з погляду майстерності). Адже прості люди малюють по-різному, проте інколи більш точно і образно, ніж деякі художники. Вже цільний проект передбачатиме оптичний ефект. Неначе зблизька кожен гріх бачиш - окремо... А коли відходиш, то величезний вівтар ніби «переплавляє» ці гріхи в єдиний піднесений образ... Особисто я вважаю, що вже в процесі контролю своїх думок людина проходить етап «спокути», тобто вона починає змінюватися...

* * *

- Оксано, це правда, що в українському арт-проекті беруть участь ув'язнені з жіночих та чоловічих колоній (відразу з трьох зон)? І навіть пацієнти з реабілітаційного центру під Чернівцями?..

 - Все так! А ще - студенти... Ченці... Працівники правоохоронних органів... Діти - від малого до великого... Це справді глобальний проект. Адже загальна тема майбутнього бієнале - ILLUMInations.

Це багатоваріативне визначення. Проте головний акцент тут - просвітництво (illumination) людей і поширення знань про різні явища сучасного мистецтва.

А ...nations - у цій самій темі - відображає розквіт мистецтв в усьому світі.

Тож наш проект відповідає і концепції майбутнього бієнале, і його ідеології. Втім, я розглядаю Post VS Proto-Renessans лише як старт майбутнього - більш глобального - проекту... Де він буде? Не важливо... Художник не повинен про це думати. Художник має творити.

До речі...

Бюджет українського проекту - 1,2 млн. євро. Держава (в особі Мінкульту) виділяє на цю справу близько двох мільйонів гривень. Решта грошей - від меценатів. Частина цих коштів піде на оренду приміщення, на перевезення такого складного проекту (буде задіяно кілька фур).

На фото - художниця Оксана Мась 

«Дзеркало тижня. Україна»