Його ім'я відоме не тільки у наукових та політичних колах. Випускник факультету кібернетики Київського університету, доктор філологічних наук, один із найавторитетніших фахівців теорії комунікацій та прогнозування майбутнього. Сьогодні його з радістю зустрічають у багатьох університетах світу. І що важливо - автор декількох десятків книг, які можуть стати в пригоді всім хто хоче глибше знати і розуміти інжиніринг цивілізаційних змін. Про світові тенденції розвитку мас-медіа та процеси в українській журналістиці кореспондент СМ поспілкувалася з професором Георгієм Почепцовим.

- Пане Георгію, в одній з своїх статей Ви зазначили, що журналістика вибудувала себе як масова комунікація, але нині епоха МК закінчується. У що може трансформуватися журналістика в майбутньому?

- Збережеться читання, але втратяться традиційні форми доставки цього читання. Наприклад, в січні 2011 року вже зрівнялися кількості продажу електронних книжок і книжок в паперових обкладинках в інтернет-магазині «Амазон». Тобто фізична книжка поступово буде зникати. Прогнози залишають їй 5 років.

Журналістика майбутнього стане виробленням контенту без носіїв. Вони будуть досить швидко змінюватися, тому під них буде важко підлаштуватися і освіті для навчання студентів, і науці для вивчення, оскільки це досить консервативні інститути суспільства.

- А як впливатиме міжнародна журналістика на міждержавні відносини: чи стануть люди толерантніші і один одному зрозуміліші?

- Ми потрапили в той період розвитку, де навпаки культурні розбіжності стають все центральнішими. Міжнародна журналістика впливає виключно на еліти, а вони завжди більш космополітичні. І в радянські часи було те саме.

Якщо ми (маючи на увазі весь світ) потрапимо в ще одну кризу (економічну чи технологічну), етновідносини стануть ще гострішими. Світ стає добрим, тільки коли все добре.

- Медіа та політика - хто на кого більше впливає? Чи змінить, до прикладу, WikiLeaks роль медіа як чинника геополітичного впливу? Як при цьому забезпечити повноцінну інформаційну безпеку держави?

- В нашому випадку політика сильніша за медіа. А вони повинні бути рівноцінними гравцями. І це зрозуміло, адже медіа ще назвали владою без обов'язків. А так не буває. Скоріше на роль чергової влади в сучасному світі виходять спецслужби.

Можна перерахувати декілька факторів, які приведуть до зміни ситуації. Коли інформаційний простір стане незалежним від бізнесових і політичних структур. Коли інформаційний простір взагалі стане повноцінним: у нас будуть власні кореспонденти в інших країнах, у нас буде своя масова культура, у нас будуть книжкові магазини. 

Все це буде, коли вникне внутрішній ринок, якого сьогодні немає, бо маємо експортно орієнтовану економіку. В цій економіці можна людям платити мізерну зарплатню, оскільки від них не залежить виробництво в плані його завершення - споживання. А навпаки треба платити щонайменше, щоб здешевити цей процес.

- Пане Георгію, чи можна сказати, що епоха інформаційного суспільства знівелювала цінність інформації? Чи може навпаки? Як змінився світ під впливом інформації скажімо за останні 50-100 років?

- Основний наслідок - зміна дефіциту. Якщо раніше дефіцитом була інформація, бо її було мало, то сьогодні дефіцитом стає увага, бо інформації забагато.

Леонардо да Вінчі (як модель людини, що знала все) вже не може з'явитися. Ми стаємо все вужчими спеціалістами, тобто знаємо лише маленьку галузь знань.

- Наскільки може зрости вплив медіа на людину? Чи можна сказати, що сьогодні людина перетворилася на homo internetus, оскільки більшість часу проводить в соціальних мережах?

- Це поступовий перехід для життя в інший більш комфортний простір. Спочатку людина перейшла в інформаційний простір, і їй було там добре. Сьогоднішнє покоління переходить в віртуальний простір: кіно і відеогра займає все більше часу.

- Свого часу Ви зазначили, що в України немає інформаційного ресурсу? Чому і чи так буде довго?

- Незалежна держава повинна захищати свої центри прийняття рішень. Вона повинна просто породжувати власний інформаційний продукт. У нас його досить мало. Тому половина наших новин - це розповіді з чужого голосу про чужі події. Як наслідок, ми ніколи не будемо мати власної моделі світу. Новини ми чуємо зі слів чужої інформагенції, фільм - з чужої кіностудії, власні книжки теж не читаємо. Ми не віримо самі собі.

- Ангела Меркель заявила про провал політики мультикультурності в ФРН. Чи таке ж чекає Україну?

- Є принципова різниця в тому, що маємо ми і що мають вони. ФРН говорить про прихід «чужих» культур, наприклад, ісламської, що трапилося досить недавно. Наша мультикультурність з цього боку виглядає як вічна. Друга відмінність в принципово різних культурах, які, до того ж, активізуються свої відмінності в випадку ФРН. Третє, це для них наслідок зовнішніх процесів. «Війна» за межами ФРН входить всередину вже по власним, внутрішнім геополітичним розламам. Але все одно це зовнішня війна, яка активована іншими факторами.

- А яка доля чекає на соціально спрямовані медіа - суспільних мовників? Чи варто розвивати суспільне мовлення в Україні зараз?

- Варто розвивати завжди. Буде декілька етапів розвитку цього суспільного мовлення, але перший обов'язково буде камуфляжним. Буде тільки красива вивіска. Але на наступних кроках суспільство буде виборювати своє право на суспільне мовлення.

Фото з особистого архіву Георгія Почепцова

«Суспільне мовлення в Україні»