Наразі подібне самозаспокоєння є нічим іншим, як передчасним святкуванням перемоги, котрої іще далеко не досягнуто.

Останнім часом українська преса вже багато разів аналізувала ситуацію та умови, за яких режим Кучми може успішно зірвати третій тур президентських виборів, як це він реалізував з туром другим. Отож, аби не повторювати всі оприлюднені можливі варіанти зриву, погодимося з тим, що всі вони можливі. Проте, виникає закономірне запитання – в разі, якщо команді Кучми дійсно вдасться зірвати третій тур – то що ж тоді далі? Очевидно, що в українській Конституції і в інших основоположних законах чітко не зафіксовано і не прописано, що ж тоді робити, коли і з третього заходу президента обрати не вдається. І головне, хто має керувати країною в той період, коли повноваження одного (старого) президента давно уже закінчилися, а іншого (нового) невідомо коли ще розпочнуться.

Звісно, що на цей перехідний період “смутного часу” цілком реально перемістити важелі керування до парламенту і тимчасово передати владні повноваження його спікеру Володимиру Литвину. Це можливо, але гостроту проблеми все рівно повністю не знімає. На мою думку, більш важливим моментом після тимчасової передачі влади є завдання вивести колишнього президента Леоніда Кучму поза рамки його вирішального впливу на перебіг політичних подій в Україні. Тільки у цьому разі проведення повторних виборів зможе пройти без втручання горезвісного адміністративного ресурсу, вся повнота впливів якого й досі зосереджена у руках “дорогого” Леоніда Даниловича.

Тобто, у випадку, якщо обрати президента не випаде і з третього заходу, то необхідно розпочати демонтаж вертикалі влади, котра була створена під потреби самого Кучми, ще до того часу, як наступні за порядковим номером вибори визначать, хто ж стане лідером країни на наступні п’ять років. Мається на увазі ліквідація громіздких і малоефективних структур районних, обласних адміністрацій, у котрих було лише одне реальне призначення – доносити на місця волю самого Л.Д.К. Розпочати цей демонтаж необхідно з одного простого рішення Верховної Ради – відмінити, як незаконне і таке, що не відповідає Конституції України, функціонування самої Президентської Адміністрації.

Бо, виглядає абсолютно нелогічно, що на сьогодні легітимного президента в Україні вже немає, а його Адміністрація і надалі продовжує нібито функціонувати. В іншому законі з цього питання необхідно зафіксувати наступне – в українській державі замість такого нелегітимного державного органу, яким досі була Президентська Адміністрація, вводиться положення про запровадження Президентської канцелярії. Хоча функції такої канцелярії мають бути абсолютно відмінні від її горезвісного попередника. З неї знімаються повноваження секретаріату колишнього ЦК КПУ, вона не може мати жодних дублюючих підрозділів в українських регіонах, і має лише виконувати суто канцелярські завдання, як це заведено в усіх демократичних і не авторитарних країнах.

Це питання, у разі зриву режимом третього туру виборів, має розглядатися відразу ж після новорічного свята на сесії Верховної Ради. Таким чином, унеможливлюється незаконна пролонгація президентських повноважень Леоніда Кучми ще на невизначений термін і забираються з його рук важелі влади, користуватися якими в нього вже немає жодного законного права.

Крім цього, якщо Верховна Рада у січні 2005 року на своєму засіданні вирішує, що повноваження Леоніда Кучми закінчилися, то автоматично в нього мають бути відключені засоби президентського зв’язку і прямі телефони, котрі з’єднують його з силовими відомствами – СБУ, МВД, Міністерством оборони, а також з Міністерством закордонних справ. Демонтаж кучминої влади має бути проведений швидко, оперативно і без зволікання, бо лише у цьому випадку вдасться мінімізувати надалі впливи його команди на перебіг політичних подій в Україні.

Як видається, вивести колишнього президента України поза рамки можливості вирішальних політичних впливів є одним із надзавдань сучасного політичного моменту для Української держави. В разі, якщо цього не зробити під час можливого затяжного періоду “безвладдя”, то наслідки пролонгації для Кучми президентських повноважень можуть призвести до наперед прогнозованого результату. Користуючись наявним адміністративним ресурсом, Леонід Кучма здатен перевести президентську вибори у площину безкінечності і ми вже матимемо навіть не третій тур виборів, а другі, треті чи навіть четверті вибори в Україні.

Для Кучми відмовитися від обсидженого ним за десять років перебування при владі президентського крісла явно вище його сил. Він настільки прикипів до посади президента, що зовсім не уявляє себе без цієї посади. Йому дуже важко і сам він добровільно не може відмовитися від повноважень арбітра нації, а саме такою уявлялася йому ця роль усі ці довгі роки. Звідси і намагання не пропустити Віктора Ющенка до влади та бажання поділити Україну на Схід і Захід. Як вже не раз підкреслювалося, не можна собі уявити, що наміри розколу Української держави надходили лише від одного Януковича, Кушнарьова та їхніх однодумців зі сходу. Регіональні еліти за ці роки настільки були піддані дресируванню з Банкової, щоб виглядало наївно, якби всі сепаратистські дії не були наперед розроблені, узгоджені та обкатані у найближчому кучминому оточенні.

Тези, що лише за президента Віктора Януковича Україна має шанс залишитися цілісною і неподіленою, також явно не тільки донецького походження. Висуваючи Януковича як єдиного кандидата від влади, Кучма і його оточення зовсім не переймалися його майбутньою перемогою. Для них було куди важливіше, аби, викликавши активне несприйняття такого кандидата в переважаючої частини суспільства (відтягуючи час і відверто махлюючи), спалюючи Януковича у безкінечному процесі переголосування, погасити водночас і можливість його політичного спаринг-партнера Віктора Ющенка стати президентом Української держави. Карта Януковича весь час розігрується таким чином, щоб взагалі дискредитувати можливість демократичних виборів в Україні і відвадити українській народ від бажання брати участь у виборах, котрі, по суті, нічого не вирішують.

Тому, якщо дійсно (хоча подібного дублю дуже б не хотілося) вибори 26 грудня стануть повтором ситуації 21 листопада, потрібно рішуче перекрити можливість Леоніду Кучмі втручатися в перебіг передвиборчих подій і продовжувати дискредитувати демократичні цінності. Однозначно, лише нейтралізувавши впливи команди Кучми, можна досягти ефекту просування українського суспільства до “нової ери” його демократичного майбутнього...