Олена Бондаренко - про квоти в музиці: чому хтось вважає себе розумнішим за депутата?

16 Лютого 2011
29592
16 Лютого 2011
12:28

Олена Бондаренко - про квоти в музиці: чому хтось вважає себе розумнішим за депутата?

29592
Законопроект «Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"» передбачає скасування обов`язкового надання 50% радіоефіру музиці українських виробників, авторів або виконавців
Олена Бондаренко - про квоти в музиці: чому хтось вважає себе розумнішим за депутата?

Регіоналка Олена Бондаренко зареєструвала у ВР проект Закону «Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"». 1 лютого 2011 року депутати прийняли цей законопроект за основу і направили його на підготовку до другого читання. Він передбачає скасування обов`язкового надання 50% радіоефіру музиці українських виробників, авторів або виконавців. Зокрема, пропонується вилучити із статей 9 та 28 Закону "Про телебачення і радіомовлення" вимогу про дотримання телерадіоорганізаціями окремих квот на поширення музичних творів українських авторів чи виконавців, а також вимогу до змісту програмних концепцій телерадіоорганізацій щодо частки поширення музичних творів українських авторів чи виконавців у щотижневому обсязі мовлення.

 

Аргументи пані регіоналки

 

Олена Бондаренко пояснює, що відміна обов'язкової квоти простимулює «українських виконавців робити якісніший продукт» і відкидає звинувачення, що вона не знайома з сучасною українською музикою.

- У мене є диски, - каже вона, - які я купила за власним бажанням, а не тому, що мені їх хтось нав'язав.

Депутатка стверджує, що у неї вдома є диски гурту«Океан Ельзи», Гайтани, Лами і С.К.А.Й.

 

- Це те, що я слухаю з української музики. Також є МР-3 диск нашої Ніни Матвієнко. Але це дуже під спеціальний настрій. Ось мені подобається саме її голос, такий колоритний, у ньому бушує маса емоцій. У мене ще є диск 80-х років, там є «Пісня про рушник», «Два кольори», тобто такий чисто класичний український стандарт. Але це знову ж таки під дуже особливий настрій - це коли сумно або хочеться подумати.

 

- Кого ви мали на увазі, коли казали про неякісних українських виконавців?

- Я в житті вам цього не скажу. Навіщо я зараз виступатиму в ролі кривдника?! У мене з цього приводу є міркування, але я не самовбивця і не називатиму їх. А ви б назвали своїх ворогів на роботі?!

 

- Навіщо скасовувати норму, яка й так не стовідсотково працювала?

- Правильно, треба ж бути чесними. Я займаюся конкретно своєю справою. Чому хтось вважає себе розумнішим за депутата і намагається формувати за нього депутатську повістку?! Я захищаю інтерес слухача, і все.

 

- А як ви визначали, чого потребує український слухач?

- Він потребує свободи вибору. У нас зараз на радіо, крім попси і шансону, нічого немає. Нас позбавили вибору.

 

- Це через цей закон, що діяв?

- Абсолютно. Більше того, ці квоти були дурнуваті, вони не працювали, а цей закон був корумпований. Держкомтелерадіо наживалося досі на ньому, бо знали, що радіостанції не зможуть виконувати ці норми. Більше я нічого не скажу щодо цього. Це проблема поколінь у музиці. Звісно, мегазіркам значно легше пробиватися, в ефірі радіостанцій, в тому числі.

 

Але, зі слів депутатки, її клопіт - не виконавці.

- Виконавцями у нас займається комітет з культури, а я займаюся медійною сферою, і я виходила з потреб слухача. Зрозумійте, тут головне не географія! Якщо слідувати логіці оцих патріотів, то давайте введемо квоти на продаж українських автомобілів чи ще на щось.

 

І ще пані Олена впевнена, що радіо не має стосунку до формування музичних смаків:

- Ви що, не розумієте, що радіо не формує смак, радіо слухають уже люди зі сформованим музичним смаком!..

 

Контаргументи небайдужих

 

Поет і пісняр Юрій Рибчинський:

Я однозначно негативно ставлюся до відміни квоти. Але також вважаю ганебним для України, що є якась квота на українське в Україні. Жодної держави в світі немає, щоб ефірний простір не належав її продукції. Запровадження квоти - було наче загнання української пісні в резервацію, а її відміна буде просто вибухівкою, терактом, який її може просто знищити. Потім буде надзвичайно важко повернутися. Зараз і так майже не лунають ні сучасні українські пісні, на яких повинна виховуватися молодь і прийдешні покоління.

 

Якщо виходити з того, що ставити тільки те, що всі світі вважається, скажімо, найпершим, то ми займатимемося не експортом своєї культури кудись, а навпаки - у нас усе буде імпортом: у театрі йтимуть п'єси лише закордонні. Ми завжди можемо сказати: навіщо ставити нам наших драматургів, якщо, наприклад, краще поставити Шекспіра?! Навіщо тоді ставити Старицького, Карпенка-Карого, бо ж Шекспір кращий, Ібсен кращий... Спершу ми повинні дбати про своє, а потім про чуже...

 

Ну, є ж формула Шевченка. Чого це свого цуратися, замість того, щоб робити його кращим і репрезентувати на весь світ?! Наші пісні з Покладом, Івасюком, Мозговим... Вони ж звучали по всьому світу. Та за Радянського Союзу ще такого не було, українська пісня багато де звучала, а тепер, на своїй території... Тоді давайте відверто скажемо, що світова естрада належить американцям і англійцям, тож, давайте цілими днями слухатимемо чуже і нічого свого не робити.

 

Усі наші радіостанції належать не патріотам. Іншого висновку зробити не можна. Поїдьте, наприклад, у Польщу, ви почуєте, що на будь-якому радіо FM звучатиме польська музика. Поїдьте в ту ж Росію... Чому ми стаємо її філіалом?! Автори української пісні повинні протестувати, тому що це сильно вдарить по нас. Це обкрадання нас. А головне, коли підросте нове покоління, воно скаже, що ніякої української пісні ніколи не чуло.

А оця Бондаренко сказала одного разу таку фразу, мовляв, такі як ми вже маємо бути на кладовищі. «А хіба існує українська сучасна пісня? Щось я її не чула»... Ну, можливо, на Донбас українська пісня і не доходить. Може, у териконах загубилася. То що нам тоді робити?!

 

Тарас Чубай, «Плач Єремії»:

Сьогодні більшість у парламенті займається русифікацією України, причому дуже активно. З часів незалежності це весь час намагалися робити: колись активніше, колись пасивніше, а зараз дуже активно. Український продукт ніколи не був у рівних правах з російським аналогічним продуктом. Ситуація з українською музикою і так була погана, а тепер вона узагалі зникне з ефірів. Та якось про одні квоти не випадає говорити, бо антиукраїнські речі відбуваються в усьому. Тому я бачу єдиний вихід - якесь народне зрушення, бо ще трошки й буде постановка питання, що українців не існує взагалі. До цього все йде.

 

Особисто я як виконавець не постраждаю, бо ці радіостанції FM мене не крутили й не крутитимуть, бо я трохи іншого формату. Справа в тому, що ці радіо FM, вони - не наші. На жаль, немає справжнього українського власника хоча б однієї радіостанції, який би був зацікавлений в пропагуванні чогось українського. Власники всіх радіо FM - не українці, вони ніколи не були зацікавлені в чомусь українському, то сподіватися, що вони хоч якісь українські пісні крутитимуть без цієї квоти, не варто. А ту, що пропонує відмінити квоту, я взагалі не знаю, хто це така. Перший раз почув її прізвище.

 

Андрій Кузьма, гурт «Скрябін»:

Українську музику можна було почути лише після дванадцятої ночі до п'ятої-шостої ранку. Тобто навіть коли й було це зобов'язання, то його вміло обходили, придумуючи собі різні причини, аби вдень ненароком українці не почули українську пісню. Про те, що називають «україномовним» продуктом, я взагалі мовчу, бо далеко не все з того продукту є українським.

 

А зараз у мене двояке ставлення: з одного боку - можливо, коли не буде зобов'язань, то й не буде упередженості до української музики. З другого - може все бути катастрофічно погано. Це само собою зрозуміло, що, наприклад, якщо ти живеш у Польщі, то на радіо має грати польська музика, а не російська. У нас чомусь навпаки. Виходить, якась парадоксальна країна. В Україні української музики достатньо, щоб цілком заповнити радіопростір, просто про неї ніхто не знає, бо її не крутять. Тому наші музичні генії дорослішають, старіють і вмирають у себе на кухнях, там, де ваяють свій геніальний продукт. Звісно, у цьому частково винні медіа, бо навчили аудиторію на такий середньостатистичний шайс і все, що виходить за рамки, не має права на життя в ефірі. Я, на жаль, не знаю, хто така ця Лєна Бондаренко, бо глибоко ігнорую українську політику, тому що все, що відбувається, більше ніж ганебно.

 

Сашко Положинський, «Тартак»:

Відміна цієї квоти може мати два наслідки: є певний шанс, що за рахунок відсутності української музики в радіо-, телепросторі, українська музика перейде в андеґраунд чи набуде великого розповсюдження в Інтернеті, тобто буде цілком незалежна від цього шоу-бізнесу, і творчість вийде на перший план. А також спонукатиме до активних громадянських процесів. А є і певна небезпека, що, почавши з обмеження української музики на радіо й телебаченні, узагалі чинитимуть жорсткі перепони на всіх рівнях існування в Україні, намагаючись знищити все українське. Як наслідок, це все призведе до непотрібності існування незалежної держави Україна, яку потім можна буде розділити між сусідами чи віддати повністю на відкуп найнахабнішому з сусідів.

 

Насправді цієї квоти ніхто не дотримувався. Та квота, що існувала, стосувалася так званого «українського продукту», а не української музики. Я, наприклад, для себе ці два поняття розрізняю, бо під музичним продуктом розуміється будь-яка музика, що створена на території України. Під це поняття потрапляє багато чого, у тому числі, й творчість «ВІА-гри». Тому зараз навряд чи щось зміниться: крутитимуть тих, що й крутили.

 

Український продукт, маю на увазі, за своєю суттю, а не за місцем творення, може бути присутній в радіопросторі за кількох умов. Перша - урізноманітненість радіостанцій, бо зараз вони всі дуже близького між собою формату. Друга умова - щоб державна політика відповідала деклараціям, які заявляються. Третє - щоб саме українське суспільство було зацікавлене в справжньому українському. Щодо пані, яка внесла цей законопроект (йдеться про О.Бондаренко. - Авт.)... Треба перевірити, наскільки вона взагалі знайома з українською музикою. Нехай би назвала хоча б кілька десятків сучасних українських виконавців. Нехай би наспівала деякі пісні цих виконавців, тоді хай би сказала, хто конкретно з них якісний, а хто - не якісний. Бо узагальнюючи, можна говорити, що в Україні, наприклад, усі ідіоти. Але ж це не так...

 

Оксана Климончук, УНІАН

Фото - http://culture.unian.net

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Оксана Климончук, УНІАН
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
29592
Читайте також
15.11.2011 14:30
«Телекритика»
30 742
16.04.2011 12:00
Леся Ганжа, «Дзеркало тижня. Україна»
26 780
22.02.2011 14:07
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
36 524
18.02.2011 14:54
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
29 443
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Н.Д.
5018 дн. тому
Квоти, звісно, фігня і не працюють. Але чи будуть працювати пільги?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду