Журналістові тижневика «Корреспондент» Кароліні Тимків запропонували підписати двосторонню угоду з компанією, до якої вона звернулася по коментар для статті. Фотокопію угоди вона оприлюднила на своїй сторінці у фейсбуку.

Договір ініціювало ПП «Ла Віта Феліче» (центр сурогатного материнства) в особі заступника директора Людмили Пчельнікової.

Предметом пропонованого договору є надання журналістові «права виготовлення і подальшої публікації статті з використанням інформації, пов'язаної зі статутною діяльністю» компанії. Журналіст має зобов'язатися суворо дотримуватися всіх умов договору, а також утриматися від будь-яких дій, які суперечать інтересам компанії та можуть спричинити їй як матеріальні, так і моральні збитки.

Відповідно до прав і обов'язків сторін, журналіст виготовляє статтю, зміст якої «виключає можливість двозначного тлумачення інформації», наданої експертом. Також він не має права публікувати чи розповсюджувати статтю до моменту отримання письмової згоди компанії на використання статті.

Журналіст зобов'язаний надати виготовлену статтю компанії для ознайомлення, а та протягом трьох робочих днів має дати свої зауваження або письмову згоду на публікацію. При цьому, у випадку письмової згоди на використання статті журналіст має право використовувати її тільки в якості «самостійного інформаційного матеріалу, без будь-яких додаткових коментарів».

У випадку використання журналістом статті в контексті публікації чи підбірки «сюжетів дискусійного характеру» він має ознайомити компанію з повним змістом цієї публікації чи підбірки та отримати письмову згоду на використання статті в такому контексті.

«У випадку передачі прав на використання статті третім особам» журналіст повинен отримати згоду компанії.

Якщо журналіст діє без отримання письмової згоди, це розцінюється як нанесення компанії шкоди, при цьому журналіст зобов'язаний і гарантує компенсацію такої шкоди, заявленої в судовому порядку.

Директор Інституту медіа права Тарас Шевченко пояснює, що, компанія, до якої журналіст звертається по коментар, може відмовитися його надавати або може виставити певні умови, наприклад, можливість переглянути, як відображені слова особи, яка коментує. Але запропонований журналісту договір виходить далеко за межі цих можливостей, оскільки суттєво втручається в журналістську роботу, каже медіаюрист.

«Договір по суті наближається до певних форм цензури, оскільки компанія вимагає показати весь текст статті, а не лише ту частину, що стосується коментаря. Взагалі компанія предметом цього договору намагається передати журналісту право писати про неї статтю. Але таке право є в будь-якого журналіста в будь-який момент. Тож, власне, є сумніви щодо наявності предмету для укладення подібного договору», - зазначає Тарас Шевченко.

Відтак, може бути багато аргументів, щоб визнавати цей договір недійсним у судовому порядку.

Водночас сам факт згоди журналіста підписати такий договір створює суттєві ризики для журналіста отримати позов. Адже в договорі з'являються додаткові вимоги до журналіста, яких немає в законі. Наприклад, вимога не завдавати жодної шкоди.

«Шкода може бути завдана поширенням достовірної, а не тільки недостовірної інформації. З точки зору закону немає порушення в завданні шкоди достовірною інформацією, а з точки зору цього договору це буде порушенням, яке може тягнути за собою відповідальність», - наводить він приклад.

Тому Тарас Шевченко радить журналістам відмовлятися від спроб нав'язати такі контракти, які не мають нічого спільного з правилами журналістської етики і вимогами законодавства до діяльності журналістів.

Як писала ТК, нещодавно схожу пропозицію підписати двосторонню угоду отримали журналісти «Української правди» у відповідь на прохання про інтерв'ю в Пітера Гольдшайдера, керуючого партнера компанії EPIC (EPIC Services Ukraine), що претендує на приватизацію «Укртелекому». Та угода передбачала штраф у розмірі 300 тис. доларів за порушення умов договору.

«Детектор медіа»