1467 року Петер Шеффер і Йоганн Фуст надрукували переклад твору святого Августина «Мистецтво проповідування». Вони були давніми друзями Йоганнеса Ґуттенберґа, піонера сучасного друку. Але їхня справжня заслуга в тому, що вони були першими комерційно успішними друкарями, чим частково завдячували своїм невпинним інноваціям із найновішою у світі комунікаційною технологією: книжкою.

Одна така інновація з'явилась у виданні 1467 року, яке було першим друкованим з алфавітним індексом. Шеффер і Фуст конкурували, не тільки видаючи нові книжки. Вони змінювали значення того, що означало використовувати і читати книжку.

Деякі з перших книжкових рекламних оголошень - і одні з перших сучасних рекламних оголошень будь-де - розхвалювали як основну перевагу «краще впорядковані індекси». Видавці «Мистецтва проповідування» заявляли, що їхні індекси разом з іншими перехресними посиланнями «варті цієї ціни», тому що вони значно полегшували використання книжки.

Фраза звучить так, ніби її взято з реклами якогось гаджета ХХІ століття: «Наші книжки не просто інформативні. Вони також зручні у користуванні!» Відлуння сьогоднішньої маркетингової мови не випадкове. Завдяки серії взаємопов'язаних технологій - зокрема, мережі, Kindle і iPad - ми живемо в добу радикального повторного винайдення інструментів і технологій читання.

Однією з найприголомшливіших цифрових подій 2010 року були технологічні перегони, боротьба між електронними читалками. Kindle стала неймовірно малою й дешевою; Nook від компанії Barnes & Noble створили на мобільній операційній системі Android компанії Google; сервіси iBooks і Kindle після того, як їх запустили у квітні, додали десятки функцій; власне декілька тижнів тому Google оголосила про запуск мультиплатформенної електронної читалки, яка дає вам змогу, зокрема, шукати та купувати мільйони книжок, які компанія відсканувала протягом декількох минулих років.

iPad компанії Apple вирізняється з-поміж усіх цих інновацій як найзначніший технологічний прорив не просто тому, що це, можливо, новий найшвидше продаваний технологічний продукт в історії, а й тому, що він більше за будь-який інший прилад до нього робить для того, щоб консолідувати читання книжки і серфінг у мережі. Я пам'ятаю, як сів з iPad, коли він з'явився цієї весни, й подумав, що протягом останніх 15 років переглядав інтернет не тим пристроєм. Раптом коли ви могли сісти на диван і тримати мережу у своїх руках, наведення стрілкою та клікання на екрані видалося неприродним.

Звичайно, відмінність між нашим часом і добою Ґуттенберґа - у швидкості змін. Знадобилося майже півстоліття, щоб алфавітний індекс став стандартом; нумерації сторінок арабськими цифрами не приймали аж до 1500-х. У новій книжковій платформі тривали конфлікти функції, але постріли звучали тільки кожні 20 років.

Це могло зайняти більше часу, але коли всі ці функції та властивості поєднались у систему цитат, індексів, номерів сторінок, приміток, бібліографії та перехресних посилань, які тепер сприймають як само собою очевидне і належне, вони допомогли відчинити двері науковим революціям сучасної епохи. Цілі способи взаємодії з інформацією стали можливими, тому що ми погодилися, як слід, описати де знаходиться інформація, і як скерувати до неї людей.

Ця історія безпосередньо пов'язана з теперішньою ситуацією. Цей рік є 20-ю річницею специфікації всесвітньої павутини [world wide web] Тіма Бернерса-Лі. Визначальною рисою цього стандарту було те, що він придумав спосіб, як описати, де знаходиться інформація, і як направити до неї людей. Надзвичайна швидкість інновацій, яку ми спостерігаємо в мережі, починається з прориву у визначенні веб-адрес і лінків.

Протягом двох десятиліть цей новий всесвіт поєднаних лінками даних розростався значно швидше, ніж будь-яка інша форма інформації. Але цього року, вперше у моєму дорослому житті, не поєднана лінками інформація почали розростатися ще стрімкіше. Це частина ширшої проблеми епохи iPad, цього літа їй було присвячено статтю з простою назвою «Мережа мертва» головного редактора журналу Wired Кріса Андерсона, яка спричинила жваву дискусію. Стаття зосередилася на рості «обнесених муром садів», таких як Facebook або програмні додатки для iPhone чи Android. Наведу тільки останній приклад, нібито Руперт Мердок планує випускати щоденну газету, яка буде доступною тільки за допомогою програмних додатків до різних пристроїв.

Звичайно, більшість програмних додатків не містить інформації, якій піде на користь поєднання лінками з іншими речами в інтернеті. Якщо ми не вирішимо, як напряму під'єднатися до одного рівня гри Angry Birds, то, можливо, виживемо як культура. Але небезпека криється в регіоні цифрового інформаційного ландшафту, ледве згаданого Андерсеном: книжки. Там, де досить багато лінків, зазвичай виникає багата екосистема коментування, архівації, обміну та навчання, тому що лінки значно полегшують процес творення та поєднання ідей з усієї мережі. Але власне книжки зараз існують зовні цього всесвіту. Немає стандартизованого способу дати лінк до сторінки цифрової книжки.

Книжки містять найбільш ретельно створювані та редаговані тексти, справді найбагатше джерело інформації у світі - утім уся ця інформація залишається без лінків. Google працює так, як уміє, тому що люди знаходять цікаву інформацію в мережі та лінк до неї; тоді Google рангує сторінки за критерієм наявності непропорційно великого числа спрямованих на них лінків. Але якщо ви знайдете захопливий уривок в романі чи історичній книжці, то не існує стандартизованого способу кинути лінк на нього, що означає, що решта мережі не може отримати якусь користь із вашого відкриття.

На щастя, існує рішення цієї проблеми, рішення, яке просто передбачає зобов'язання використати вже існуючу технологію. Назвімо це мережним віддзеркаленням. Якщо ви створите цифрову інформацію в будь-якій формі, зробіть паралельну версію цієї інформації, яка живе в мережі. Видавець журналу, створюючи програмний додаток для iPad, повинен гарантувати, що кожна стаття матиме чіткі лінки до дзеркальної версії кожної статті в мережі. Тож якщо хтось хоче процитувати, опублікувати твіт із посиланням, згадати у блозі чи відправити електронною поштою посилання на цю статтю, це бажання можна буде виконати за допомогою натискання кількох кнопок. Веб-версія може бути за платним муром або іншим бар'єром, якщо таким буде рішення видавця; значення має те, що є адреса, на яку ви можете вказати.

Неформально це відбувається уже - багато програмних додатків для новинних ресурсів і журналів містять лінки на їх еквівалентні мережні сторінки - але ця технологія повинна стати новим правилом. Коли видавці щось створюють без мережного віддзеркалення, ми повинні швидко засудити їх, тому що, позбавляючи цінну інформацію лінків на неї, вони обмежують ранг її потенційного впливу. 2010 року написання статей у середовищі без лінків - це те саме, що публікація наукової книжки 1800 року і заборона її з'являтися в будь-якій бібліотеці чи бібліографії будь-де у світі.

Проте найрадикальніша передумова цієї ідеї мереженого віддзеркалення - вона повинна стосуватись і цифрових книжок. У майбутньому кожна сторінка кожної книжки повинна мати в мережі тіньову версію самої себе. Уявіть собі можливості для читачів у цьому середовищі: на вашому iPad ви прочитали половину роману «Міддлмарч» Джорджа Еліота і натрапили на лінк до праці Реймонда Вільямса «Село і місто», яка й собі з'єднує вас з он-лайн-групою читачів-шанувальників Джорджа Еліота, де хтось вказує вам на уривок з роману Еліота «Фелікс Голт, радикал», який надихає вас прочитати всю книжку від початку.

Сьогодні існує реальна небезпека, що це мистецтво лінкування речей - мистецтво, яке починається з часів Шеффера і Фуста - у нашому «незалінкованому» світі програмних додатків і електронних книжок ставатиме все менш і менш релевантним. Але тут є інша можливість. Ми можемо зробити вибір і стати кращими у створенні з'єднань, по-новому зводячи докупи дві найбільш трансформативні текстові платформи сучасної епохи: книжку і мережу.

Автор: Стівен Джонсон [Steven Johnson] - автор книжки «Звідки походять добрі ідеї» [Where Good Ideas Come From] і співзасновник веб-сайту Findings.com. Цей есей адаптовано з промови, проголошеної на саміті Web 2.0 у Сан-Франциско
Назва оригіналу: Accessing the e-book revolution
Джерело: The Financial Times, 28.12.2010
Зреферував: Михайло Мишкало, «Zaхідна аналітична група»

Фото - http://pcnews.ru