Цим законом Україна виконує зобов'язання перед Радою Європи щодо захисту персональних даних при їх автоматичної обробці. Розповідає у інтерв»ю Deutsche Welle співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Але на відміну від європейських аналогів, в українському документі немає чіткого розділення: що таке загальна інформація про особу (прізвище, ім'я, адреса, дата народження), а що таке так звана «вразлива» інформація, яку і треба захищати (відомості про стан здоров»я, релігійну, етнічну, політичну належність, особистий підпис, доходи, кредитна історія і т.і.).

Проте закон чітко вказує, що поширення та оприлюднення інформації про особу без її згоди заборонено. На думку Захарова, новація ставить у важке становище і державні  органи, і науковців, і тих, хто пише книжки, і у першу чергу журналістів. «Не можна згадувати жодного прізвища без згоди особи, але це нереально. Ця норма мертва і я думаю, що вона буде виконуватися за відомим правилом: наявність поганих законів компенсується їх невиконанням», - каже Захаров.

Як працювати далі?

«Депутат X придбав літак за 100 000 дол. Або Голова партії Y витрачає партійні кошти на круїзи!» - ось так має виглядати ТВ програма згідно з цим законом, моделює ситуацію редактор харківської програми «Віддзеркалення» Олександр Тихонов. Журналісту не зрозуміло, як тепер подавати інформацію про високопосадовців, або чи можуть експерти, запрошені на програму наводити приклади з життя політиків?

Головний редактор харківського сайту «Главное» Євген Маслов вважає, що дані простих людей захищати треба, а ось про політиків - суспільство має знати правду: «Вважаю, що нічого не слід змінювати. Якщо почнеться хвиля судових переслідувань ЗМІ, з'явиться прецедент в суді, тоді треба щось з цим робити. Поки, правові наслідки незрозумілі»,- каже Маслов.

Олександра Індюхова, «Німецька хвиля»

Фото - www.dw-world.de