Проте сам хід виборів у сільській місцевості дає багато приводів для неоднозначних оцінок та висновків з побаченого, особливо в контексті майбутніх виборів Президента.

Насправді, очевидно, що всі місцеві та проміжні вибори зараз розглядаються в першу чергу з прицілом на осінь. І кожні з них дають свої підстави для прогнозів, сподівань, очікувань.

У Мукачевому відбувалось тестування можливого рівня брудних технологій. Там ми побачили варіант, наближений до крайнього радикального. Такий собі лакмусовий папірець – пройде чи ні. У випадку досить бурхливої реакції з боку суспільства, міжнародних організацій і, тим більше, відміни результатів, наступного разу рамки занижуються. Бо на виборах у жовтні ставки будуть занадто високими, щоб ризикувати.

В Одесі – спробу провести демонстраційно-показові вибори: прозорі, чесні, безпрецедентно відкриті. Ця спроба одразу оголила купу технологічних, технічних проблем в роботі ЦВК, ОВК та ДВК, які і без масштабних фальсифікацій призводять до викривлення результатів виборів.

На Полтавщині ми побачили традиційний для України варіант сільських виборів з усіма їх принадами та недоліками і величезною кількістю порушень виборчого процесу.

Влада одразу поставила на Лелюка, тому адмінресурс організовано працював на нього. Всі кандидати, які могли б потенційно відібрати електорат у Лелюка, зняли свої кандидатури.

Натомість опозиція діяла не надто узгоджено – від неї йшли і Кулик, якого офіційно підтримувала “Наша Україна”, і Фетч, котрий самостійно використовував ющенківську символіку, і колишній міністр, президент Української Аграрної Асоціації Козаченко, і висуванець СПУ Русін.

Результат не змусив себе чекати – адмінресурс плюс одноосібність провладного кандидата не залишили значних шансів іншим учасникам, хоча і за таких умов відставання Кулика не скидалося на прірву. Проте, більш цікавим видається суто технологічний аспект полтавських виборчих перегонів.

За звичною традицією українських сільських виборів, як під час виборчої кампанії так і безпосередньо у день голосування були зафіксовані масштабні факти підкупу виборців. Причому кандидати підійшли до цього питання з розмахом - в хід йшли не тільки традиційні ковбаса та гречка у день голосування. Очолюване Лелюком ВАТ „Полтавгаз” у багатьох селах безкоштовно встановив газові лічильники. Декілька кандидатів організовували безкоштовні концерти для виборців, Козаченко навіть запросив акторів Київського театру ім. І. Франка Богдана Бенюка, Ольгу Сумську та Анатолія Хостікоєва. Зафіксовані факти підкупу і з боку інших кандидатів – зокрема і Кулика, з приводу чого навіть відбулося спеціальне засідання ОВК.

Вкотре дуже гостро постав вічний біль українських виборів - проблема списків виборців. В черговий раз вони були складені нашвидкуруч, не перевірялися і містили багато неточностей. Багатьох виборців в них не було, а, з іншого боку, вони містили значну кількість “мертвих душ”. Складені вони були на основі проведеного перед виборами громадським виконкомом перепису населення округу, але про якість та повноту охоплення населення цим переписом говорити не доводиться.

Окрім того, траплялися непоодинокі випадки свідомого оминання у списках виборців, які відомі своїми опозиційними настроями. Оскільки у багатьох дільницях ніяких повідомлень виборцям не надсилалось, то про свою відсутність у списках виборців більшість дізнавалась вже в день голосування. І вкотре слід відзначити – у переважній більшості районних центрів округу суди не працювали, хоча за законом мали би функціонувати у день виборів. Тож виборці не мали можливості оскаржити свою відсутність у списках виборців у встановленому законом порядку.

Ще однією цікавою технологією стало масове використання виборцями права голосувати поза межами дільниць. В сільській місцевості, де виборці нерідко проживають за десяток-другий кілометрів від села, у якому знаходиться виборча дільниця, це питання набуває особливої гостроти. І цей момент був використано у 151 окрузі. 20 червня багато ДВК були завалені заявами (від 50 до 250 заяв на одну дільницю) нібито від виборців з проханням голосувати за місцем проживання. Ці заяви були підозріло однотипні, надруковані на комп’ютері (!! - це у сільській місцевості, дев’яностолітньою бабцею). Багато з них не мали зазначеної дати, а підписи виборців під заявами нерідко не співпадали із відповідними підписами у списках виборців. Проте, це давало підстави для виїзду скриньки з бюлетенями до навколишніх сіл, після чого вести спостереження за ходом голосування ставало неможливим. Небезпідставно можливо припустити, що тут криється значна кількість невідповідних волевиявлень.

Окрім того, організація роботи багатьох ДВК була вкрай низькою і не відповідала нормам виборчого законодавства. Так, на окремих дільницях не були створені умови для забезпечення таємності голосування (аж до відсутності належним чином облаштованих кабінок), фіксувалися непоодинокі випадки порушень процедури видачі бюлетенів виборцям, наприклад, по декілька в одні руки.

Окремо слід зазначити, що цього разу була зафіксована вкрай низька - як для регіону, де постійно голосують понад 80% виборців - явка на виборчі дільниці, котра цього разу не перевищувала 60%.

Таким чином, у 151 виборчому окрузі ми побачили всі ті проблемні місця, які є типовими для усього загалу виборчих округів сільської місцевості України. Він займає велику територію та охоплює більше 200 сіл та невеличких містечок та 195 виборчих комісій, які дуже віддалені одна від одної. Крім того, у сільській місцевості найбільшою проблемою залишається прямий адміністративний тиск на вільне волевиявлення та низька поінформованість виборців. Ці обставини і створюють дуже сприятливий грунт для різноманітних зловживань і фальсифікацій, як у 151 окрузі, так і у подібних за соціально-географічними умовами округах по всій Україні

Зважаючи на досить значну питому вагу сільського електорату серед виборців України, а також зазвичай досить високу його активність в аспекті явки, вищевказані характерні симптоми сільських виборів є досить тривожними. Діагнозу почекаємо у жовтні.