Мій тесть - історик, і близько 20 років тому він висловив занепокоєння, що дешева міжміська телефонія ускладнить роботу майбутніх істориків.

«Листи є одним з наших найкращих джерел інформації про минуле, але нині ніхто не пише листів, вони просто телефонують».

«Так, і я ненавиджу це, - сказав я. - Коли переривають те, що я роблю зараз, тому що це момент, коли їм зручно подзвонити».

Як мало ми знали, не відаючи, що обидва наші бажання невдовзі сповняться.

Коли інтернет уперше став доступним широкій публіці 1992 року, я не був вражений. Те, що я побачив, було настільки цікаво, як і стійка з брошурами у продовольчій крамниці. Хіба люди не читали мого науково-фантастичного роману «Гра Ендера» (1985), де пара анонімних дітей використовувала щось на зразок інтернету, щоб удавати експертів і впливати на громадську думку, а в «Сазі про Вортінга» (1978) мільйони людей спостерігали за тим, як суперзірки грають у комп'ютерні ігри?

Ну, напевно, ні. Але я нетерпляче чекав, поки інші зрозуміють, який потенціал мали громадські мережі для трансформації політики і сфери розваг.

Це відбулося доволі скоро. Amazon.com стала універмагом миттєвого задоволення. Формат MP3 став найулюбленішим способом купувати музику - мелодія за долар. Блогери завершили обхідний маневр навколо провідних медіа, щоб розбити ідеологічний форпост лівих. Twitter перетворив сталкерство на колабораціоністську форму мистецтва. Facebook перетворив слово «friend» [первісно іменник - Z] на дієслово.

Легко забути, що першою «програмою-вбивцею» [killer app], яка зробила перебування он-лайн необхідністю, була... електронна пошта. Перш ніж купувати щось в інтернеті, ми писали листи, відправляли їх в електронному вигляді і часто отримували майже миттєві відповіді. Немає жодних затримок, не треба конверта, марки чи штампа. Електронна пошта привела величезне число людей в інтернет, де спамери змогли дістати їх і продавати їм свій товар. (У мене три нігерійських принци).

Хоча більшість листів не зберігається, чимало з них таки є, навмисно чи ні. Мій тесть може дихати вільніше: історики матимуть прекрасний скарб листів, з якими можна буде працювати. І диверсанти можуть відкривати дипломатичні таємниці, критики можуть оприлюднювати наукові шахрайства, а уряди відслідковувати змовників - і все це без необхідності встановлювати обладнання для підслуховування.

Однієї з ночей моя дружина, знаючи, що я працював над цією статтею, сказала: «Я не пам'ятаю, як ми шукали щось перед добою інтернету. Ми ніколи не ходили до бібліотеки».

«Я письменник-фантаст, - сказав я. - Якщо цього не було у книжці, яку я вже мав, я просто вигадував це».

Інтернет назвав себе послугою, але його вплив на нашу культуру був схожий радше на вторгнення. Ми кліпнули - і раптом з'явилися портали, які переносять нас миттєво до чужих будинків і офісів, до крамниць і бібліотек, до громад різного типу.

Автомобіль змінив торгівлю - крамниця поблизу дому поступилася торговельному центру і гіпермаркету, тож один об'єкт почав обслуговувати значно більшу площу, а отже, почав пропонувати набагато кращий вибір. Маленькі крамниці не могли конкурувати.

Але інтернет нині перемагає супермаркети. Один знайомий мав власний ставок з рибою і крамницю з акваріумом. Він зараз вийшов з бізнесу. «Я не міг конкурувати з інтернетом. Люди навіть рибу купують в інтернеті».

Крамниці, які обслуговують крихітні нішеві ринки, тепер можуть процвітати в інтернеті, а люди, які живуть у маленьких містах, можуть купувати речі, які колись були доступними тільки у великих. Компанія маркетингових досліджень ComScore стверджує, що цього року між 1 листопада і 10 грудня покупці витратили в інтернеті понад $21,95 млрд, на 12% більше порівняно з минулим роком.

Коли померла мережа CompUSA, я плакав зовсім трохи, але знав, що був частиною цієї проблеми: я вже десять років не купував комп'ютер у фізичних магазинах. Коли наша місцева мережа Borders відмовилася від торгівлі фільмами та компакт-дисками, я міг тільки взяти провину на себе - майже всі фільми та музику купую через Amazon і iTunes.

Але це не тільки крамниці. Це суспільне життя. Інтернет дозволяє нам відсортувати себе за групами інтересів і громадами, які не мають жодного стосунку до географії. Я знаю десятки подружніх пар, які зустрілися в різних он-лайн-селах. Тільки деякі з них зустрілися через сайти знайомств чи посередників. Більшість із них просто писали на форуми. Це виглядало так, наче всіх їх запросили на он-лайн-вечірку, і оскільки їм сподобалося публічне спілкування, вони усамітнилися в кутку й мали тривалу приватну розмову.

Недоліком є анонімність у мережі. Порнографи, педофіли й інші хижаки використовують он-лайн-невидимість, щоб уникнути негативних наслідків своєї діяльності. Але більшість людей не мають таких злих намірів. Розміщення постів, спілкування електронною поштою, на Twitter, обмін текстовими повідомленнями дозволяє їм отримати контент без соціального ризику.

Тепер, коли кордони між інтернетом і мобільною телефонією стали настільки розмитими, що їх майже не існує, для підлітків є сенс писати один одному, навіть коли вони на тій самій вечірці або сидять на тій самій канапі. З одного боку, ніхто не може підслухати їх. І текстові повідомлення дають їм час ретельніше сформулювати думки, навіть якщо вони використовують скорочення, яких не розуміють їхні батьки, наприклад, «imo» (in my opinion - на мою думку) або «aaf» (always and forever - назавжди).

Ми, як і раніше, ті самі людські істоти, якими були завжди. Споживачі, як і раніше, діють, як споживачі; люди досі прагнуть любові і дружби. Але інтернет звільнив нас від кордонів і багатьох ризиків збентеження під час соціальної взаємодії. Ця оновлена географія принесла свої підводні камені і змусила нас створити нові правила етикету.

Але так само, як я не бажаю відмовитися від автомобілів, поїздів і літаків, щоб повернутися до коня потужністю в одну кінську силу, який їсть сіно, потребує ветеринара, заготівлі корму, я не хочу повертатися в часи пошуку без Google, шопінгу без Amazon, новинних медів без блогів або самотності сіл, обмежених географією.

Орсон Скотт Кард [Orson Scott Card], автор бестселера «Слідопит» (Simon Pulse, 2010) і книги «Втрачена брама», що має вийти друком наступного місяця у видавництві Tor Books
Назва оригіналу: How 'Friend' Became a Verb
Джерело: The Wall Street Journal Europe, 15.12.2010

Зреферував: Омелян Радимський, «Zaхідна аналітична група»

Фото - http://val.ua