І вибір – це було очевидно – пролягав між двома особами: висуванцем "Нашої України" Віктором Балогою та підтримуваним владою й СДПУ(о), що на Закарпатті одне й те ж, Ернестом Нусером.

Але кажу "мали відбутися", бо їх насправді не було. Ні, жодного рішення територіальної виборчої комісії про визнання їх недійсними немає. Просто у мукачівському випадку особливо виразно було проілюстровано "мудрість", що важливим є не те, хто голосує, а те, хто підраховує.

Поворот подій останньої ночі зробив неактуальними усі попередні журналістські заготовки щодо "опорних пунктів" у розкритті теми, як то аналіз ведення виборчої кампанії одним і другим кандидатами, вплив результатів виборів на подальші – президентські та парламентські – виборчі перспективи політичних сил, що стоять за названими кандидатами в мери, можливі кадрові наслідки внаслідок програшу тощо.

Все це зараз відсунулося на "-надцяте" місце. Тому що мова про інше – про фактичний демонтаж демократії як народовладдя, тобто як права обирати і бути обраним. Поки що в місті Мукачево.

Але якщо вибори в цьому райцентрі розцінювати як "репетицію" виборів президентських – а про це не говорив тільки лінивий – то нашим наступним президентом може бути не те що Кучма, а сам Віктор Медведчук.

Рейтинги та реальна популярність кандидата чи партії не гратимуть при цьому ніякогісінької ролі. Так само, як і технології. Бо "технологія" буде одна – установка на перемогу "потрібного" кандидата. І він переможе – незважаючи ні на що. Буквально.

"Математики"

Близько другої години в ніч з неділі на понеділок, відповідно до даних офіційних протоколів з усіх, за винятком одної, виборчих дільниць, за Віктора Балогу проголосувало 19385 виборців, а за Ернеста Нусера - 13898.

Така пропорція, звичайно, відрізнялася, і суттєво, від результатів екзит-полу, за якими Нусер мав би відставати від Балоги вдвічі. Але й у такому вигляді це означало одне – переконливу перемогу Балоги.

Тому що одна виборча дільниця № 26, навіть якби на ній явилися голосувати усі 3045 внесених у списки виборців, і всі як один віддали б свої голоси за Нусера, не в змозі була "перекрити" відрив у 5487 голосів.

А двома годинами пізніше, коли Балога, отримавши від соратників вітання з фактичною перемогою, відзначав останню в колі народних депутатів (котрих, нагадаємо, "на підмогу" приїхало близько семи десятків), Мукачівська міська територіальна комісія нарешті винесла рішення за результатами виборів.

Його суть - визнати обраним міським головою Ернеста Ернестовича Нусера. Як стало відомо трохи пізніше – з перевагою у п\'ять тисяч голосів.

Щоправда, те, як це рішення "оприлюднювалося", не кажучи вже про те, за якою "методикою" вівся підрахунок, залишає багато запитань. Комісія його просто... не оголошувала. Натомість представники обох головних кандидатів - Роман Зварич і Нестор Шуфрич, яких перед тим тервиборчком "попросив" залишити приміщення на час підрахунку результатів голосування – були запрошені для ознайомлення з результатами математичних операцій членів територіальної виборчої комісії. Шуфрич результатами залишився задоволений...

А Зварич, Беспалий та Іванчо, що були у ТВК, уявіть собі, ні. І вже через якусь чверть години, о пів на п\'яту ранку, зірвані просто з-за столу народні депутати скандували "ганьба" під міською ратушею, де й розміщується тервиборчком.

Взагалі, вели себе депутати "некрасиво". Нецензурно висловлювалися, кричали, розмахували руками, розбили скло, дерлися на залізні ворота ТВК, за якими зайняв оборону спецназ у повному бойовому спорядженні, прикриваючись металевими щитами та відбиваючись резиновими палицями (!?).

Але все ж таки не візьмуся сказати, що депутати діяли неадекватно. І не тільки (і не стільки) тому, що вони виручали чотирьох своїх колег – Безсмертного, Стецьківа, Павленка та Олійника, котрі, примчавшись до ТВК першими і ввійшовши в комісію, опинилися там "заложниками" за зачиненими воротами. Де їм і дісталося. Особливо останнім двом, які обіцяли задокументувати побої від кийків та черевиків у лікарні.

Не був "бешкет" народних депутатів неадекватним тому, що ішлося про безпрецедентне в українській виборчій практиці, за словами Бориса Беспалого, "скасування виборів". Коли результати навіть не фальсифікуються (не під силу сфальсифікувати настільки відчутну перевагу), а просто зовсім не беруться до уваги. Начебто це була пуста обов\'язкова формальність.

Гадаю, небагато хто чекав такої розв\'язки. Були готові до можливого зняття Балоги з реєстрації в останню годину перед північчю у суботу. Навряд чи з довірою ставилися до неодноразових заяв Нусера у будь-якому випадку не оскаржувати результати виборів, навіть якщо програє.

Можна було очікувати, що коли Нусер навіть дотримає свого слова, то скаргу подасть танцюючий під його сопілку кандидат-вантажник місцевої кондфабрики Свирида (стараннями якого суд уже раніше встановлював наявність порушення виборчого законодавства Балогою)…

Але щоб ТАК! Наплювавши на протоколи дільничних комісій, наплювавши на соціологічні заміри, наплювавши, врешті-решт, на мукачівців, іменем яких і заради яких усе ж нібито й робиться.

"Братки"

Але рішення тервиборчкому – це лише потужний "заключний акорд" того, що називалося виборами. Особливого колориту їм надало "аранжування" у вигляді бритоголових міцних пацанів у шкірянках. Щоб побачити це, слід було приїхати до Мукачева.

Взагалі, за два дні і дві ночі, проведених у Мукачеві, в мене чотири рази змінювалося враження від цього міста. Спочатку було спокійно і затишно. Потім – дещо тривожно. Далі, недовгий час, смішно. І нарешті – страшно. І все не без їхньої, рідних, допомоги.

Перший настрій протримався усю суботу – було тепло і ясно, а про завтрашні вибори нагадували лише поодинокі так і не зняті агітаційні матеріали. На які самі мукачівці, здавалося, не звертали ані найменшої уваги.

Певна тривога з\'явилася, коли почала надходити інформація про застосування на деяких на дільницях фізичної сили до спостерігачів, у тім числі й народних депутатів, з боку вищезазначених якихось кримінального вигляду бритоголових типів у шкіряних куртках (міліція при цьому не втручалася).

Шуфрич, котрий діяв на бритоголових заспокійливо, правда, назвав їх журналістам "депутатами різних рівнів". Наприклад, на підступах до найближчої від готелю дільниці таких "депутатів" було п\'ятнадцять-двадцять. "Українській правді" вони, правда, представилися не депутатами, а "охороною депутата", яка тут "для порядку" і "допомоги комісії".

Шкода, не сказали, якого депутата. Але судячи з того, що їх "колеги" були майже на всіх дільницях, "хазяїн" – високого лету птах.

Смішно стало, коли, із закриттям виборчої дільниці о восьмій вечора, вся бригада вийшла на вулицю і стала півкругом, обличчям до входу в комісію і спиною до людей та камер. Так і простояли, ховаючи обличчя, биту годину, не реагуючи на кпини та улюлюкання – і журналістів, і самих мукачівців.

Але "найцікавіше" почалося після закриття дільниць для підрахунку бюлетенів. Коли "штурмові загони" бритоголових "депутатів" (іноді до 50(!) чоловік) почали атакувати окремі дільниці. А в тих, де вдалося прорватися, вчиняти дебош – бити скло, перевертати меблі, полювати за бюлетенями. Навіщо? А Бог один знає. Може, щоби продемонструвати безкарність?

Чуючи такі неймовірні розповіді від зацікавленої сторони-суб\'єкта виборів, легко припустити, що фарби згущуються. Але спілкування з огорошеними міліціонерами, відрядженими на охорону дільниці з Ужгорода, які щойно відбили "атаку" бритоголових, не маючи навіть дубинок, діє дуже переконливо.

І стає справді лячно. Не те що "братків" (хоч і по голові, звичайно, отримати – приємного мало). Страшно від усвідомлення, що господарем у місті, керованому СДПУ(о), яке знаходиться у області, керованій ними ж, почувається криміналітет, в розборки якого місцева міліція не втручається.

Страшно від цинізму, з яким іде до своєї мети ця ненависна – без перебільшення - закарпатцям політична сила, що не має жодних шансів у чесній та відкритій боротьбі. А також від того, що ця політична сила, яка претендує на керівну роль – незалежно, в невеликому місті чи в державі – використовує методи, "апробовані" у свій час націонал-соціалістичною робітничою партією Німеччини.

Тому що те, що відбулося у Мукачеві у неділю, 18 квітня, є прямим порушенням Конституції, а саме – грубим скасуванням права народу здійснювати владу.

P.S. Народні депутати України, котрі сьогодні вилетіли з Мукачева до Києва, мають найсерйозніші наміри не залишати ситуацію у Мукачеві й Закарпатській області напризволяще.

Дехто говорить навіть про виїзне засідання Верховної Ради у Мукачеві. У свою чергу, Балога готується оскаржувати рішення ТВК у суді.

Але в будь-якому випадку, встановлення справедливості в Мукачеві – це не лише (і навіть не у першу чергу) питання перемоги чи поразки тієї чи іншої політичної сили. Це питання збереження решток віри мукачівців у те, що від їхнього голосу та волі щось у їхньому місті та державі таки залежить.