В кінці 2010 року є сенс підвести підсумки, окреслити тенденції і спробували зазирнути в найближче майбутнє - з чим Україна святкуватиме своє 20-ти річчя?. Цей документ підготований аналітичним підрозділом ЦСС «Куб» за участі близько 10 спеціалістів з різних сфер. Серед спів-авторів документу політики, вітчизняні і іноземні бізнесмени, представники громадського і експертного середовища. Участь різнопланових спеціалістів допомогла збалансувати і розширити межі Прогнозу. Однак ми пропонуємо піти далі, і долучитися до його обговорення і доповнення всім Інтернетом. Просимо долучатися до корекцій тез і коментування, що ще більше поглибить і збалансує цей документ. Підсумковий Прогноз буде служити орієнтиром для планування своєї дільності бізнесу, владі і всім нам. За тиждень ми опублікуємо цей документ в остаточному вигляді - з урахуванням обговорення веб-спільнотою.

1. Держава

1.1. Ключовим трендом 2011 року стане остаточна концентрація влади в руках Януковича. Вплив на всі призначення вже сконцентрований в одних руках. Наслідком концентрації владних повноважень є розігрування сценаріїв «доброго царя», який турбується про «холопів» і видає нагоняї «нерадивим боярам». Вплив влади на пріоритети ТБ створює всі можливості для трансляції серіалу «Добрий цар» на всю країну.

1.2. Адміністративна реформа, яку оголосив Президент, зміцнює президентську вертикаль і впорядкуватіме бюджетні фінансові потоки під главу держави. Також вона сприятиме дистанціюванню Януковича від партійців, а значить і від зобов'язань як перед членами ПР, так і перед електоратом. В той самий час, усунення з вертикалі влади впливових груп і осіб збільшить кількість незадоволених, що, в кінцевому підсумку, може призвести до появи матеріалу і джерел фінансування для альтернативних політичних проектів.

1.2.1. Адмінреформа не просто «вполовинить» і якісно змінить склад центральних виконавчих структур, але й суттєво перерозподілить їхні функції. Очікується, більш важлива зміна, ніж укруплення і перерозподіл функцій між Міністерствами - управління державними активами планують передати окремим Агенціям. Міністерства будуть творити «чисту політику». Виникнуть окремі контролюючі суб'єкти. Така логіка змінить привабливість роботи в Кабміні на користь управління активами в Агенціях. Не виключено, що до годівнички не будуть допущені бізнес-групи (деякі так точно). Ці зміни дозволять Януковичу повністю взяти під контроль бюджетні потоки і роздавати «хлібні місця» відповідно до «заслуг» і рівня персональної довіри. Переділ потоків викличе серйозне внутрішнє напруження навколовладної команди і бізнесів, яке доведеться подавляти в форматі «кнути і пряники»: комусь - інше тепле місце, а комусь - погрози та тиск.

1.3. Уряд втратив останні ознаки самостійності. Команда Януковича настільки смілива, що не вважала за доцільне не тільки погоджувати адмінреформу з першими особами Кабміну, але і просто інформувати їх. Януковичу пропонується діяти за принципом «государя»: «хочу караю, хочу милую». Ніщо не завадить протягом 2011 року робити «цапами-відбувайлами» окремих міністрів чи увесь Уряд Азарова зразу.

1.4. Міжнародне середовище буде перейматися власними процесами. Росія і США готуватимуться до виборів Президентів у 2012 р. і Думи (РФ в 2011). Посилення республіканців у владі США заставляє очікувати більш жорсткої позиції щодо Росії, що створить напруження між країнами. Хоч напряму ці процеси нас не торкнуться, але Росія втягуватиме українську владу у демарші і провокації, подібні бойкотуванню Нобелівської премії на прохання «китайських друзів». Однак, у влади Януковича немає очевидних підстав (окрім газових) відтанцьовувати російську програму по повній. Ступінь поступливості Росії в газових переговорах буде визначати лояльність української влади.

2. Політика

2.1. Хоча вірогідність проведення Парламентських виборів у 2011 році є малоймовірною, до початку лютого це питання залишатиметься відкритим. У будь-якому разі Янукович зможе вдатися до відкатки сценаріїв «доброго царя» та покарати винних у проведенні/не проведенні виборів. Низькі рейтинги роблять вибори для ПР непрогнозованими, а отже і і недоцільними. Особисто для Президента вибори можуть бути способом «віпустити з електорату пар» - хоч і з непрогнозованим результатом, але щоб відволікти увагу від своєї персони і формувати образ «надпартійності».

2.2. Проблемою 2001 року для опозиційних сил стане не відсутність джерел фінансування, а зростання прірви між ними і суспільством. Гроші на вибори знайдуться - невдоволені знайдуться і серед великого бізнесу, і серед ображених в середовищі самої ПР.

2.2.1. 2011 рік покаже, чи є окремі суперечливі/недружні знаки від Януковича великому бізнесу відродженням кучмівської політики «взаємного стримування і противаг», чи більш прозаїчними жестами постановки альфа-самця на районі. Цей процес буде лоскотати політичну конкуренцію, а можливо й призведе до дистанціювання крупного бізнесу від влади. Зрештою і у влади Януковича тепер свій великий бізнес (ринки і митниці, державні активи і бюджетні фінпотоки).

2.3. Спротив малого та середнього бізнесу Податковому Кодексу у листопаді 2010 року засвідчив поглиблення кризи політичного лідерства в країні. Опозиція не має ані стратегії, ані інструментів для роботи з громадянським суспільством. Спроби «осідлати» і «очолити» видають неадекватність оцінок стратегів опозиції. Розвитком тенденції стане подальше дроблення опозиції та створення передумов для появи політичних лідерів з громадського середовища. Сила громадських рухів буде залежати від здатності створити довгострокові формати діяльності. Консолідуватися допомагатимуть «непопулярні» і «необгрунтовані» реформи.

2.4. Юлія Тимошенко залишатиметься найвпливовішим після Віктора Януковича політиком. Завданням Тимошенко буде збереження електорального ядра в 12-15%. У разі, якщо її рейтинг опуститься нижче 10%, це відкриє шлях як для остаточної руйнації її політичної сили, так і для безвідпорного силового тиску (кримінальні справи). Оновлення і посилення команди та зміна інструментів взаємодії з суспільством і виборцем залишаються найбільшим викликом для Тимошенко. Безпорадність «головного опонента влади» вносить розгубленість в суспільство і вкорінює апатичність.

2.4.1. Останні рейтинги свідчать, що і у Януковича електорат вжався до ядерного 20% - кількість противників росте, підтримка не падає. Зважаючи, що решта політичних сил має разом до 5% фанатчичних прихильників, електроальне поле в країні як ніколи вільне. До 65% не є жорсткими прихильниками жодної політичної сили.

2.4.2. Яценюк і Тігіпко демонструють наміри продовжити змагання за титул «гіршого з нових». Навіть не нових, а «останніх з старих»: лідери, які намагаються переграти ПР і БЮТ на полі пропаганди і маніпуляцій, не вірять в Інтернет, фандрейзинг і кампанії знизу, лише використовують запит на нове для свого позиціонування. Нічого нового вони показати не спромоглися. Мавпування стратегій і прийомів «старших» з БЮТ і ПР не дає можливості сформувати стабільне електоральне ядро і піднятися в рейтингах вище 7-8%. Обнулення Тігіпка сприятиме корокостроковому росту Яценюка. Однак до початку Парламентської кампанії 2012 «фронтовики» і «сильні» мають знову вирівнятися. Яценюк втратив свій шанс стати другим в 2009-му; Тігіпко - у 2010-му.

2.4.3. Тріумфальний вхід «Свободи» у місцеву владу створює нові виклики грошима, відповідальністю і спроможністю творити політику розвитку територій і громад. «Свобода» має всі шанси продовжити збирати у свій кошик голоси недовизначених і розчарованих, пропонуючи видимість сили, напору і патріотизму. Стимулювання електоральних успіхів Тягнибока з Банкової припиниться. Натомість звідти почнуть пропонувати ресурси на проекти, побічним результатом яких буже розхитування згуртованості партії.

2.4.4. Здача Києва владі не викликала великих обурень через вкрай низький рівень довіри до команди Черновецького. Кияни втратили розуміння щодо структури столичної влади і розподілу повноважень. Видимість зачисток серед команди колишнього мера і розморозка інфраструктурних проектів теплить надію - буде краще. Зупинка посеред зими ТЕЦ, постійні аварії водогонів і затори свідчать - якщо і буде, то не зразу. Не очевидною є як дата виборів міського голови, так і повернення до життя системи самоврядування в районах. Фактично, справджується пророцтво на парканах: Київ швидше стане Донбасом, ніж «європейською столицею». Чи пустять киян до управління містом значною мірою буде залежати від планів Кличка. Мрії Тігіпка щодо столичного крісла вже не збутися.

2.5. Уряд (влада) в 2011 році отримає кілька «гарячих зон», де буде зростати протестний електорат. Конфліктними зонами стануть:

• Податкові новації для малого та середнього бізнесу;

• Адмінреформа: скорочення і переозподіл повноважень

• Підвищення пенсійного віку і пенсійна реформа;

• Чергове підвищення цін на газ і комунальні тарифи;

• Впровадження нового Трудового кодексу;

• Ймовірне завершення дії мораторію на продаж землі (збудження на селі).

Можна спрогнозувати збільшення недовіри до влади як в цілому по країні, так і серед окремих соціальних груп.

2.5.1. Поняття «реформ» може пережити другу стадію девальвації. Перша сталася наприкінці 90-х, коли стараннями Ланового, Пинзеника і менше Тєрьохіна слово «реформа» набрало «демонічного» сенсу, а реформаторами в кращому випадку називали демагогів.

2.6. Упереджуючи ризики, уряд (влада) може перейти до тактики «суспільної психотерапії»: обґрунтовувати, заспокоювати і створювати контрольовані зони «вихлопу емоцій». Вже зараз обіцяють спілкуватися з підприємцями через Інтерент, ТВ і в приймальнях - майже цілодобово. Хоча це тохи важче, ніж модерувати коментаторів у власних блогах. Наміри можуть не реалізуватися через відсутність кадрів і досвіду.

2.7. Країні обіцяють безвізовій режим з Європою перед ЄВРО-2012, що ймовірно відбудеться, але не в 2011му. Впевнена перспектива безвізового режиму зміцнить міжнародну легітимність Януковича і зустріне вдячну підтримку українців. Відкриті кордони створять нові проблеми: можливості для незаконної міграції і віддтік кваліфікованої робочої сили. Поширення ідеології «самореалізації в еміграції» створює передумови чергової хвилі втечі активної частини населення. Черговою «територією свободи» може стати Грузія.

3. Бізнес

3.1. Головною подією української економіки у 2011 році може стати вільний продаж земель сільськогосподарського призначення, хоча більш імовірним є відтермінування вільного продажу на час після виборів 2012 року. Скасування мораторію спричинить моментальний притік інвестицій, зовнішніх запозичень (на покупку землі у користуванні агрохолдингів) і збільшення кредитування під заставу землі для середніх і дрібних господарств. Агрохолдинги спробують контролювати скупку на своїх вотчинах, хоча «віроломні» втручання на чужі території будуть. Рівень концентрації в галузі суттєво знизиться за рахунок приходу нових корпоративних гравців і виходу селян з холдингів для створення власних господарств. Тепер у них є фінансовий ресурс - кредити під заставу землі. Продаж землі стане випробуванням на спроможність держави провести масштабну освітню кампанію для третини українців, за умови якщо Уряд перейматиметься їх інтересами.

3.1.1. Розрахунки окремих агрохолдингів на масштабне «одурманенням землевласників» у стилі ваучерної приватизації ґрунтуються на сприйнятті селянства, як вкрай неосвіченого і пасивного. Забувається досвід Олександра Мороза, коли центральноукраїнське селянство розібралося і не пробачило хитрих політичних маневрів. Можливість продавати землю (історичну цінність N1) робить її справжньою власністю - на відміну від незрозумілих ваучерів і акцій. І все ж заворушення, спекуляції і шахрайство будуть - селянам буде не тільки про що поговорити, але і «почубитися». Великий бізнес впевнений, що зможе диктувати правила «скупки» і «управляти процесом».

3.1.2. Притік грошей за землю спричинить пожвавлення економіки (особливо збадьоряться споживчі настрої). Однак, вже на наступному кроці гроші опиняться на товарних ринках і спричинять не менший інфляційний тиск, ніж «Юліна тисяча». В сумі з подорожчанням комунальних послуг - ріст цін стане ще однією проблемою Урядів 2011-2012.

3.2. Сільське господарство перетворюється на стратегічний сектор економіки. Український аграрний ринок все більше освоюється великими транснаціональними компаніями, що приводить до зростання ефективності ведення господарства (за рахунок нових технологій, матеріалу та якісної техніки). Українські ФПГ також консолідують ресурс для інвестицій у сільське господарство - протягом 2011 року всі великі ФПГ сформують свої «Агроінвести». Притік інвестицій, у свою чергу, приводитиме до зростання статків в українському селі, що відобразиться на купівельній спроможності та розвитку інфраструктури. Український АПК буде дедалі більше інтегруватися у світові ринки.

3.2.2. Світоглядні питання розвитку українського села можуть загостритися. На селі переважно склалися стосунки, властиві індустріальному суспільству - земля і засоби виробництва знаходяться у великих компаній, селяни - наймані працівники (як шахтар на шахті). Вільний продаж землі хоч і зменшить кількість «кріпаків» на користь «фермерів», однак зміни не будуть радикальними без масштабних програм навчання і підтримки для селян. Державні пріоритети щодо розвитку в селах фермерства, освіти і медицини, долучення до нових технологій і досвіду залишаються неоголошеними. Ймовірніше за все, ситуацію на селі і далі визначатимуть великі землевласники/ землекористувачі, які все більше будуть нагадувати феодальних «панів», хоч інколи і з європейською пропискою. «Кравчуки», «Косюки», «Засухи», «Губські», «Іванчики» з «Коротковими» набувають метафоричних ознак панівних елементів часів Тараса Шевченка.

3.3. В 2011 році, як і раніше, загальний пульс і температуру в економіці будуть задавати металургія і хімія, які разом дають 50% українського ВВП і 2/3 експорту. Застаріла і вкрай неефективна індустрія, залежна від російського газу залишається і найбільшим донором вітчизняної економіки, і зашморгом на її шиї одночасно. Нарощення власних потужностей Китаєм і лежачий внутрішній ринок (будівництво, окрім об'єктів ЄВРО-2012, стоїть) створюють серйозні середньострокові ризики для цих галузей. Будівельний бум є мрією металургів, і маревом Сергія Тігіпка. Корупція і зарегульованість стримують галузь в не меншій мірі, ніж обмежений попит.

3.3.1 Розходи на ЄВРО-2012 хоч і продовжать стимулювати пожвавлення в економіці країни, але відтягуватимуть ресурси від інших напрямків. Чинна тенденція до фінансування всіх об'єктів (від стадіонів до переобладнання гуртожитків) державним коштом має ознаки марнотратства і свідчить про поширеність схем розкрадання бюджетних коштів на інфраструктурних проектах. Загальний ефект від проведення ЄВРО-2012 відчують скоріше привладні корпорації, ніж вся країна.

3.3.2. Вугільна промисловість, Нафтогаз і Укравтодор залишатимуться найбільшими паразитами на тілі українського бюджету. Разом на ці напрямки щороку з бюджету виділяється 35 млрд. грн., що майже дорівнює дефіциту бюджету країни в цьому році. Доцільним залишається скидування цих тягарів з плеч держави з паралельним вирішенням соціальних проблем для мільйонів працівників відповідних галузей.

3.4. Експортери металургійної та хімічної галузі будуть принагідно спонукати Уряд до повзучої девальвації гривні. Однак для Уряду девальвація ускладнить обслуговування зовнішніх боргів і означатиме розгін маховика інфляції. МВФ також стримуватиме девальваційні апетити експортерів. Окремі корпоративні аналітичні центри українських ФПГ очікують навіть ревальвації до 7,7 грн. за долар, що обгрунтовується відносно малими виплатами по зовнішніх боргах (біля $1 млрд. проти $2,5 млрд. в 2010 році) та очікуванням збалансованого зовнішньоторгівельного рахунку.

3.5. Роль МВФ у вітчизняній політиці хоч і залишатиметься вагомою, але знизиться. Післякризове пожвавлення міжнародних фінансових ринків, відновлення економічного зростання України, наближення ЄВРО-2012 дозволяють Уряду розраховувати на єврооблігації. Вибір фінансових джерел послабить зашморг МВФ на шиї Уряду. З іншого боку, опиратися плану реформ буде важче - в Уряду не буде відмовок, пов'язаних з виборами. Варто очікувати, що співпраця хоч і повільно, але продовжиться.

3.6. Українська економіка залишатиметься найбільш «енергонеефективною» в світі. Бовтаючись в другій сотні списку країн за рівнем ВВП на душу населення, Україна 9-та за рівнем споживання газу в світі і 19-та за рівнем споживання електроенергії. Українська економіка - майстер з холостого спалювання енергоносіїв і енергії. Озвучені проекти альтернативної енергетики (термінал скрапленого газу, сонячні і вітряні станції, аверс Одеса-Броди) більше схожі на навколобюджетні танці зацікавлених бізнес-груп, ніж на спробу реформування галузі. Реформування енергетичного сектору має визріти як частина загального плану оздоровлення вітчизняної економіки. Зокрема, це може передбачати створення ефективних стимулів для масового використання альтернативної енергетики приватними підприємствами і домогосподарствами. Попри найгірший у Європі енергобаланс, енергонеефективність не сприймається як проблема - тому і енергожери стимулюються дотаціями, а не караються штрафами і обмеженнями.

3.6.1. Ситуація в газовому господарстві країни як ніколи непрозора. Галузь повністю міфологізована, а в реальності приносить країні 10 млрд. збитків у вигляді щорічних бюджетних дотацій. На 2011 рік до бюджетних втрат може додатися ще й вартість оголошеного ремонту на 3 млрд. грн. На цьому фоні зростають активи і обсяги газу комерційних структур в державних газосховищах. Ззовні стан галузі видається безпорадним, тому вихід бачиться лише в продажі інфраструктури досвідченій міжнародній корпорації, для якої газ є бізнесом, а не політикою.

3.8. Вже 2010 року експорт програмного забезпечення та дизайну з України сягнув 1 млрд. доларів. За оцінками експертів, у наступному році ця цифра може збільшитися вдвічі. Україна стає програмним оффшором для всього світу, що призводить до створення у низці міст (Одеса, Львів) маленьких аналогів Кремнієвих долин.

4. Комунікації

4.1. Головним трендом року може стати зміна ставлення суспільства до Інтернету. З маргінальної забавки офісних менеджерів Інтернет перетворюється на таку саму повсякденну річ, як телебачення або телефон. Інтернет-контент вже перетікає в «телеящики» через Wikileaks і YouTube. Зрештою, ті хто створює ТБ, самі найчастіше є активними інтернет-користувачами. Вже сьогодні майже третина України щодня користується Інтернетом.

4.1.1. Телевізор все частіше називають панеллю і підключають до різноманітних джерел сигналу. Очевидним є запит на новий інтегрований пристрій (iBox ☺), який дасть користувачу повну свободу і остаточно вб'є телеантену.

4.2. Інтернет ставатиме пріоритетним джерелом інформації для все більшої кількості українців. При цьому довіра до традиційних медіа-джерел (телебаченням, преса, радіо) падатиме. Телебачення більшою мірою збиратиме біля екранів неосвічених і мешканців депресивних територій, не покритих швидкісними Інтернет-мережами. Відчуваючи цю тенденцію, найбільші ТВ-холдинги вже зараз взялися за великобюджетні інтервенції і освоєння Інтернет-простору: SCM (медіа-холдинг Ахметова), EastOne (медіа-холдинг Пінчука).

4.3. Ділова українська преса продовжить процес переходу в Інтернет-формати і відмову від традиційних способів дистрибуції. Цьогорічна відмова газети «Дело» від друкованого формату ймовірно знайде продовження і серед інших гравців сегменту.

4.4. Триватимуть процеси перетікання і консолідації між системами/платформами соціальних мереж. Вже до кінця 2010 року кількість українців у Фейсбук сягне 1 млн. Наприкінці 2011 року ця цифра може збільшитися у 3-4 рази, що зробить Фейсбук найвпливовішим комунікаційним майданчиком в Україні. Фейсбук частково поглинає аудиторії «пострадянських» мереж: Однокласників та Вконтакте. Однак останні будуть залишатися на лідируючих позиціях.

4.5. Ринок Інтернет-реклами збільшуватиметься у геометричній прогресії. Україна слідує за світовими тенденціями зростання аудиторії і розвитку контенту, але значно відстає за обсягами рекламних бюджетів. Цей лаг не буде вічним. В 2011 році очікується вибух зацікавленості рекламодавців до Інтернету. Великий попит буде на спеціалістів і рішення у цій сфері.

4.6. До 2015 року обсяг передачі даних зросте у 48 разів (дані Freshtel). Чи встигатиме розвиток мереж за новими інформаційними потребами (особливо в регіонах) залежить не тільки від бізнесу, але і від державної політики, яка поки не проглядається як явище.

4.7. Традиційні медіа залишатимуться безальтернативним джерелом інформації для значної кількості українців. Насамперед, це - люди старшого віку та ті, хто мешкає за межами дії швидкісного Інтернету.

4.8. В країні будуть формуватися дві різні за характеристиками аудиторії - умовно «телеглядачі» і «інтернет-користувачі». Цю тенденцію вже в 2011 році будуть враховувати при розробці і плануванні рекламних та інформаційних кампаній.

4.9. Головним принципом побудови інформаційної кампанії для споживачів традиційних медіа залишатиметься патерналізм (ми розповідаємо - вони засвоюють).

4.10. Великі телевізійні корпорації проведуть 2011 рік у розтяжці між трьома напрямками: а) боротьба за лідерство в розрізі рейтингів і рекламних бюджетів, б) відпрацювання інтересів власників у взаємодії з владою і політсилами, в) становлення єдиної системи обслуговування інформаційних запитів влади. Процес інтеграції в Інтернет, розпочатий деякими каналами, носить тестовий характер - внятних схем монетизації цього напрямку поки нема. Загострення політичного тиску зможе змусити деякі канали зменшувати кількість/якість інформаціного мовлення на користь розважального.

5. Культура та освіта

5.0 Гуманітарна сфера випадає з пріоритетів влади і залишається справою ентузіастів від громадськості і окремих надмірно ідеологізованих політиків: Табачник, Тягнибок, Колісніченко. Культурний мейнстрім - пафос і шик.

5.0.1. 20-річчя Незалежності України стане великим пропагандиським проектом влади. Набір заходів буде значно ширшим за традиційні парад, концерт в «Україні», вручення нагород, прийом, молебінь, фуршет, салют.

5.1. Питання російської мови, героїзації УПА та визнання Голодомору хоч і відійдуть з «перших шпальт», але залишаться на порядку денному країни. Влада не схильна була робити культурну ревізію у 2010 році, і навряд чи буде цим займатися в 2011 році.

5.2. За умови внятної інформаційної кампанії, повернення шкіл до 11-річної системи освіти може бути схвально сприйнято українським суспільством.

5.3 Культурне домінування буде сприяти подальшому розчиненню міноритарних груп. Інтернет буде розширювати російськомовний простір і звужувати простір застосування української.

Андрій Шевченко,  для «Української правди» 

Фото - http://blogs.pravda.com.ua