Назвімо наступного главу держави четвертим Президентом!
Багато хто подумає собі, мовляв, авторові немає чим зайнятися – ото він і переймається всілякими дурницями. Йдеться про те, що першим главою української держави в сучасному розумінні цього слова був Михайло Грушевський, який керував Українською Народною Республікою в кінці другої декади минулого століття.
Я не помилився, шановні, коли назвав як Грушевського, так і Кравчука першими. Розберімося, хто із них більше перший – так би мовити, “першіщий”.
Коли 1997 року вийшла моя книжка “Третій Президент. Політичний портрет Леоніда Кучми”, то я мав честь бути розкритикованим самим Леонідом Кравчуком. Він дав інтерв`ю газеті “День”, у якому вашого кореспондента було звинувачено у незнанні історії. За його словами, відлік президентів України некоректно вести від Михайла Грушевського, оскільки він не був Президентом, а лише главою Центральної Ради, себто спікером парламенту. Згодом у своїй книзі “Маємо те, що маємо” Леонід Кравчук написав про те, що ледь не було проведено цілу кампанію, де його називали не першим, але другим Президентом держави.
Щодо кампанії, то це велике перебільшення, оскільки, крім мене, ніхто не ставив питання подібним чином. Правда, Леонід Кучма на всіляких офіційних виставках, присвячених власній діяльності, називався третім. І в той же час на офіційному сайті Президента України розміщено довідку про Кравчука, де його названо першим.
А от що стосується посади Грушевського, то тут мій критик абсолютно правий, посада видатного історика не називалася “президент”. Але якби він не зупинився і продовжив би свій аналіз, то він дійшов би висновку, що і Центральна Рада не була парламентом. Вона ж бо не обиралася всенародно. Виходячи з цього, Грушевський був не головою парламенту, а взагалі невідомо ким.
Оскільки в Україні на той час не існувало національних державних структур, то УНР створювалася на голому місці. Годі сподіватися, що держава, котра постає за таких умов, цілковито відповідатиме усім класичним критеріям. Тому ми і заплющуємо очі на численні юридичні вади тогочасних державних утворень. Центральна Рада, безсумнівно, була головним осередком влади в УНР. А Михайло Грушевський, безумовно, був главою держави. Чому б главу держави не назвати президентом? Тимчасом Леонід Кравчук увійде в історію як перший “класичний” всенародно обраний глава держави.
Якось шановний історик Наталія Яковенко запитала у своїх знайомих щось на зразок які історичні постаті асоціюються у них із заснуванням України. Усі друзі без винятку називали гетьманів, але ніхто не згадав діячів Київської Русі. Відповідь на запитання пані Яковенко є результатом певного самоусвідомлення. Певне, радянська пропаганда таки домоглася свого, заклавши в наші голови, що Київська Русь і Україна – цілковито різні поняття.
Так і у випадку з главою держави. Якщо ми хочемо усвідомлювати себе нацією з певним корінням і традиціями, то ми погодимося, що нашим першим президентом був Грушевський. Якщо для нас це не важливо, то він буде просто істориком, який за сумісництвом зайнявся політикою.
Майже переконаний, що за нинішньої ситуації моя пропозиція не буде почута. Але вважаю своїм обов`язком запустити своїм читачам їжака під череп. Я впевнений, що прийде час, коли цей їжачок виросте у великого динозавра.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для „Телекритки”www,geocities,com/yuriylukanov
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ