За великим рахунком ударна хвиля пройшла повз Україну. Ну кого там зацікавить інформація, скажімо, про «якогось» С. Могилевича чи великого друга України, одного трохи підстаркуватого «альфа-самця»? Хіба що якісь писаки можуть зіронізувати. Все тихо і спокійно - «бо благоденствують»...

Ну, трохи галасують на Майдані. Так до цього вже потихеньку звикають. Тим паче, «добрый и ласковый» у трудах і турботах (навіть звання почесного професора не було коли в Москві отримати) знайшов-таки час особисто побувати в таборі протестувальників. Ну, трохи заважала охорона (якимось там журналістам - на то й охорона. До того ж, то були не його люди. Ось і наклали... Вето. Якщо відверто, хто в тому мав сумнів?)

А тим часом, за повідомленнями Euronews, у Мадриді широкий резонанс викликали одкровення Wikileaks стосовно загибелі в Іраку іспанського телеоператора Хосе Коусо. У публікаціях йдеться, що справу про вбивство Коусо було закрито іспанською владою під тиском США.

Хосе Коусо загинув у результаті обстрілу американськими військовими готелю «Палестина» в Багдаді. В тому ж обстрілі 8 квітня 2003 р. загинув і український телеоператор Тарас Процюк, який працював на агентство Reuters.

Якось довелося бути в нашому парламенті на презентації книги одного американця про вбивство відомого українського журналіста. Тож запитав автора: чи не збирається він написати книгу про вбивство ще одного українського журналіста, Тараса Процюка? Була німа сцена. Україноамериканець приїхав повчати нас захищати журналістів, любити свободу слова. А тут йому хтось каже: почніть із себе...

Та й нам треба з себе починати. Переконаний, обурюватися ганебною новиною з Wikileaks повинні не лише іспанці...

Андрій Михайлик, незалежний журналіст

Фото - Владислава Мусієнка, «Главред»