Виявляється, щоб паралізувати діяльність законослухняного господарського суб'єкта чи навіть галузі, досить: а) піднявши податки, знизити конкурентоспроможність виробників; б) установити нереальні вимоги до продукції; в) заборонити будь-які комунікації зі споживачами та партнерами. І зробити це нескладно, якщо озброїтися яскравим популістським гаслом.

Такого висновку доходиш, аналізуючи гіперінтерес законодавців до виробників тютюнової продукції. Ставки акцизів за останні два з половиною роки роздули у вісім разів - надходження до бюджету подвоїлися (2009 року - 8,5 млрд грн.). Сьогодні до половини ціни від кожної проданої легальної сигарети надходить у фінансові засіки держави. І після цього з'являється законопроект №5164 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким де-юре паралізують галузь.

Стаття 13

Ніде правди діти, реклама тютюнових виробів мусить чітко контролюватися, регулюватися й обмежуватися. А Україна, ратифікувавши Рамкову конвенцію Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо боротьби проти тютюну (РКБТ), зобов'язалася до вересня 2011 року привести своє законодавство у відповідність, у тому числі і зі ст. 13 РКБТ «Реклама, стимулювання продажу і спонсорство тютюнових виробів». Але це зовсім не означає, що негайно потрібно заборонити всі можливі способи комунікації виробників із споживачами та партнерами. Тим більше що ст.13 цього не вимагає. Зате «обмежує рекламу, стимулювання продажу й спонсорство по радіо, телебаченню, у друкованих ЗМІ». І як мінімум - форми реклами, які вводять в оману. Все інше країни-підписанти конвенції вирішують самостійно відповідно до своєї конституції та конституційних принципів.

Тому відстаючими нас ніяк не назвеш - усі види прямої реклами (ТБ, радіо, преса) і спонсорство вже заборонені. Більше того, заборонено зовнішню і внутрішню рекламу. І ще багато чого, про що, схоже, не відають автори законопроекту. Не знають чи приховують вони й те, що не менш шановані країни-члени ВООЗ більш аніж стримані у цьому питанні.

Так, Німеччина дозволяє рекламу тютюнових виробів у кінофільмах і зовнішній рекламі, зокрема розміщення щитів із зображенням тютюнової продукції, а також промо-акції. При цьому рівень поширення паління в цій країні відповідає рівню в Норвегії, де повна заборона реклами діє з 1985 року. Навіть Ірландія з її жорсткими заборонами, які вона почала запроваджувати з 1979 року, досі не заборонила рекламу в Інтернеті, як, утім, і переважна більшість країн-підписантів. США теж не квапляться позбуватися реклами. Хоча не секрет, що меценати зі США не скупляться фінансувати антитютюнові проекти ВООЗ, у тому числі й в Україні. У себе ж удома вони воліють боротися з тютюнопалінням, пропагуючи і роблячи загальнодоступним здоровий спосіб життя. А нам дістаються самі заборони.

Але чи є вони такими дійовими? В Ісландії 2000 року заборонили навіть виставляти пачки на прилавки. При цьому 2004 року було констатовано пік споживання тютюнових виробів. У Туреччині, попри заборону реклами, теж зафіксовано зростання споживання сигарет.

Попереду планети усієї?

Чинне вітчизняне законодавство у цій сфері передбачає більш жорсткі регуляторні правила, аніж директиви ЄС. Час борцям за здоров'я нації припиняти боротьбу з виробниками, які, між іншим, ввійшли до п'ятірки найбільших платників податків України за підсумками 2009 року, і вдатися до роботи з населенням. Допомогти йому позбутися сигаретної залежності, надаючи альтернативи у вигляді спортивних майданчиків, доступних басейнів, клубів за інтересами... Адже без істотного зниження попиту неможливо помітно знизити пропозицію.

А якщо лобіювати законопроекти простіше, аніж іти в народ, то потрібно принаймні серйозно ставитися до законотворчої роботи. Адже 15 депутатів підписали документ, який вносить пропозиції, що суперечать одна одній, у два чинні закони. Так, у Законі «Про рекламу» пропонується залишити рекламу в спеціалізованих виданнях і виставках. А поправками до Закону «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» намагаються запровадити тотальну заборону не тільки на рекламу, а й на комунікації, а по суті на господарську діяльність компаній-виробників.

Розробники законопроекту раптом почали розвивати положення закону про рекламу в рамках Закону «Про заходи щодо попередження...». При цьому додумалися запропонувати дуже цікаві визначення, які, переконаний, викличуть шок у кожного бізнесмена: «реклама і стимулювання продажу тютюну - будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації чи дії з метою, результатом або можливим результатом стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи побічно».

Ви щось зрозуміли? Юристи вважають, що передача прайс-листа виробника оптовикові вже вважатиметься рекламою або стимулюванням продажу і каратиметься відповідно до Адмінкодексу, відповідну корекцію якого борці з тютюнопалінням також передбачили.

Охопити неосяжне

Далі автори почали забороняти те, що вже заборонено законом про рекламу. Так, продубльовано заборону спонсорства в ЗМІ, театрально-концертних, спортивних й інших заходах, при продажу тютюнових виробів у наборі з іншими товарами тощо.

Серйозно попрацювали автори законопроекту в охопленні заборонами того, що ще не охоплено. Причому не переймаючись надто розмірковуваннями, підпадає це під визначення реклами чи ні. У результаті бізнес може втратити змогу проводити маркетингові дослідження, які, між іншим, належать до виробничої і технологічної діяльності.

Додумалися до заборони поставки нетютюнових виробів, упаковка яких містить напис, малюнок чи інше зображення, що асоціюються з тютюновим виробом або з його виробником. По-перше, хто й як визначатиме людські асоціації? А по-друге, як тепер бути, наприклад, із упаковкою для сигарет чи звичайними бланками для листів? Адже їх виробляють і поставляють поліграфічні підприємства. А документ це робити забороняє. Певне, щоб охопити неосяжне, заборонили «інші заходи прямого і непрямого стимулювання продажу тютюнових виробів і вживання тютюну».

Кіт у мішку

Якщо споживачі всіх інших легальних продуктів і товарів мають право на вичерпну інформацію, наприклад, про склад продуктів харчування, якість і відсотковий вміст спирту в горілці або про тактико-технічні характеристики стрілецької зброї, то курця позбавляють такої можливості. Очі законодавця затьмарила реклама, він не хоче визнавати потребу навіть мінімальних комунікацій із приводу легально виробленого продукту з його дорослим споживачем. Тому забороняє навіть розміщення інформації про тютюнові вироби в місцях продажу, цинічно пропонуючи тільки розмістити на одному аркушику 30х40 см інформацію про всіх виробників і торгові марки.

Потрапили в немилість і цільові комунікації, наприклад, через Інтернет. Хоча для цього використовують сайти з обмеженим доступом, відвідання яких можливе тільки після пересилання копії свого паспорта.

Чи досягається задекларований захист здоров'я населення, якщо споживачеві пропонують придбати кота в мішку? Державні мужі мають розуміти, що, різко збільшивши ставки оподаткування, вони стимулюють контрабанду і фальсифікат. А заборонивши при цьому ще й комунікації легального виробника зі споживачем, вони позбавляють його навіть можливості захиститися від підробок, впроваджуючи зміни в дизайн упаковки. Певне, інформація про викриті за останні кілька років підпільні тютюнові виробництва обминула увагу законотворців. У таких умовах легальним виробникам залишається тільки один параметр для конкурентної боротьби - ціна. І вона неодмінно буде знижуватися. Тобто збільшення доступності сигарет є метою авторів законопроекту? Чи вони теж вважають, що державі байдуже, які сигарети будуть курити? Навряд чи, бо за такої політики не буде ані держбюджету, ані здоров'я у населення.

«Дзеркало тижня»

Картинка - http://www.ukranews.com/