Для прем'єра М.Я. Азарова студія передачі Євгенія Кисельова на «Інтері» стала майданчиком зовсім не для дискусії, а для телезвіту про роботу свого Кабінету. Звіт нагадав «добрі радянські часи» і з'їзди КПРС. Відповідним був і стиль: перерахування великих успіхів, ось вам і цифри, є, звичайно, і окремі недоліки, які, звичайно ж, поза сумнівом, будуть ліквідовані, дайте лише час. Прем'єр натхненно оповідав про те, як ожила Україна під благотворною дією Партії регіонів, як закипіла творча робота, як усе розцвіло і засяяло. Згадав Микола Янович про розконсервування багатьох «довгобудів» у Києві, мовляв, там уже все ось-ось буде дороблене. А ваш телеоглядач згадав, що йому доводиться щодня простоювати в автомобільних заторах на Московській площі та що там особливих ознак пожвавлення не спостерігається, як колупалися, так і колупаються.

Пан Азаров виголосив знаменну фразу, що викликала безліч радянських алюзій: «Лише сліпий не бачить наших успіхів». 1953 року з Мавзолею, виступаючи на похоронах Й. Сталіна, маршал Радянського Союзу Л. Берія виголосив промову, рефреном якої була саме ця фраза: «Лише сліпий не бачить...». Прозвучало від прем'єр-міністра України і знамените сталінське: «Жити стало краще, жити стало веселіше». Звідки це все в Миколи Яновича? Довелося мені якось прослухати передачу російської редакції «Радіо Свобода», де один московський політолог заявив, що «від Януковича чекають радянизації України». Вочевидь, дочекалися?

А в цей час у Шустера левову пайку п'ятничної передачі зайняв нудний бенефіс віце-прем'єра Бориса Колеснікова, який тримався по-хазяйськи, упевнено, так, що сам Савік якось поникнув, згладився і нагадував бідного родича всесильного регіонала. Колесніков безцеремонно переривав опонентів, «рулював» передачею, а розумний виступ народного депутата Ксенії Ляпіної назвав «маячнею божевільного». Що ж, це фірмовий стиль нинішньої влади. До побажання пані Ксенії «не вважати злочинцем кожного, хто думає не так, як ви» прислухатися демонстративно не захотіли. Якщо Партія регіонів і надалі в подібному дусі керуватиме «Шустер-LIVE», то пану Савіку є сенс серйозно замислитися. Адже можна повністю втратити своє реноме, якщо не незалежного, то, принаймні, хоч трохи самостійного і професійного журналіста.

Запитали журналісти у прем'єра й про нові методи боротьби з особами, які мають заборгованість із комунальних платежів. Нібито тепер за ці борги передбачено кримінальну відповідальність аж до ув'язнення, причому суд може ухвалювати рішення за відсутності боржника, заочно. Якщо таке справді станеться, то це явне «поліпшення нашого життя вже сьогодні», конкретно і в натурі...

Принаймні, Микола Янович обіцяв розібратися, але однозначно сам факт такої боротьби з боржниками «на знищення» не заперечував. Здається, така соціально-економічна політика стосовно широких мас просто не залишає Партії регіонів іншого шляху, крім скасування виборів або перетворення їх на справжнісіньку формальність, як це було в СРСР. Адже після перших кроків нової влади «з наведення економічного порядку» навіть найпалкіші прибічники регіоналів починають кректати й чухати потилиці, а найбільше історично підковані та просунуті згадують прислів'я часів Івана IV Васильовича Грозного: «Ось тобі, бабусю, і Юріїв день»

Дружба йде - інстинкти залишаються

Наприкінці телезвіту М.Я. Азарова потягнуло на правду, і він «врізав» публіці ось таке: «А чи знаєте ви, що продуктивність праці в Україні втричі нижча, ніж у Туреччині?» Не знаємо. Але якщо це так, то важко знайти переконливіший доказ повної неефективності кланово-олігархічної економіки та відповідної їй політичної системи України. Адже для чого, по суті, проводилася приватизація в Україні? Для того, щоб привести в економіку ефективного власника, який вів би господарство, керуючись сучасними світовими стандартами, впроваджував би новітні технології, раціоналізував виробництво. Ми ж бачимо, і пан Азаров це авторитетно підтвердив, що люди, які нахапали власність на початку 90-х, укріпили своє становище не дуже легальними методами і створили систему свого безроздільного панування над українським суспільством, ефективними власниками не є. Вони - узурпатори власності й влади. А сьогодні ці люди знайшли для себе найадекватнішу форму представництва своїх інтересів у вигляді режиму Партії регіонів. Щоправда, не всі, кланові системи на те й кланові, аби представляти не всіх, а лише однозначно «своїх» за тією чи іншою ознакою... Пан Азаров фактично визнав, що Туреччина є набагато передовішою і розвиненішою країною, ніж та, в якій він керує урядом. Що ж, нормальні наслідки 19-річного правління в Україні олігархату, який є головним гальмом нормального розвитку держави та нації. Спосіб же існування олігархату - тотальна всеосяжна корупція, непрозорі процедури, усунення громадян від влади, що повністю виключає прогрес. Вирішивши блиснути ерудицією у сфері світової економіки, Микола Янович геніально проговорився. І багато мільярдерів та мультимільйонерів в Україні з'явилися не як наслідок бурхливого економічного розвитку країни, а як наслідок її пограбування і консервації відсталості. Збереження подібної ситуації в межах Євросоюзу і НАТО неможливе. Ось чому соціально-економічна верхівка України, всупереч офіційному піару, пускати Україну до Європи зовсім не хоче. Адже там значна частина нинішніх наших власників «заводів і пароплавів» розориться, якась частина піде у в'язницю, а якась буде вимушена працювати на зношення замість звичного гедоністичного гламурного існування.

Євгеній Кисельов із гумором запитав прем'єра про його оцінки автопробігу Медведєв - Янукович, нагадавши про описаний Ільфом і Петровим автопробіг за участю «підданого Туреччини» Остапа Ібрагімовича Бендер-бея. Зрозуміло, Микола Янович був високої думки про цю акцію. Але коли московський ведучий поцікавився актуальним станом українсько-російських відносин, пан Азаров із декотрим сумом у голосі зізнався, що вони й сьогодні «непрості», та поскаржився на непідйомні ціни на російський газ. І відразу ж почав проклинати Тимошенко, яка підписала невигідні угоди 2009 року. Ну гаразд, то був «антиросійський» «помаранчевий» режим. Але ж ви до кінчиків нігтів проросійські, за що вас-то Москва не любить? Адже ви з ранку до вечора співаєте про дружбу і братерство з Кремлем, а результат анітрохи не кращий, аніж у Ющенка й Тимошенко. Але ті хоч Москві майже нічого не здавали... А ви і Крим заклали, і українську мову розтоптали, і українську історію переписали, а натомість - одна з найвищих у Європі ціна на російський газ. І заслужено. Думати треба. Аналізувати. І не ставати жертвами власної передвиборної пропаганди. Могли ж хоча б проаналізувати досвід сусіда, Олександра Григоровича Лукашенка. Ось уже хто дружив із Кремлем взасос, до запаморочення. Не допомогло. Інстинкти російської державності, що формувалися століттями, сильніші за будь-яку дружбу. Бо дружба приходить і минає, а інстинкти залишаються...

Тему Україна - Росія після закінчення виступу М.Я. Азарова підхопила Наталія Вітренко, яка постала із забуття. Для неї Партія регіонів злочинно незалежна від Росії. Наталія Михайлівна завчено проклинала Міжнародний валютний фонд, від якого всі біди, вимагала негайного митного союзу та єдиного економічного простору з Російською Федерацією. І навіть звинуватила Януковича в прагненні вступити в НАТО, що відверта неправда. Прогресивно-соціалістичний запал товариша Вітренко дещо остудив екс-віце-прем'єр Григорій Немиря, який просвітив несамовиту Наталію Михайлівну щодо того, що Російська Федерація, така мила її серцю, є членом ради директорів настільки ненависного їй МВФ. Ця новина так вразила Вітренко, що деякий час вона банально мовчала.

Мабуть, передчуваючи щось на зразок «півнячих боїв», Є. Кисельов підбурив до дискусії Н. Вітренко й О. Тягнибока, якого опонентка відразу ж обізвала «націонал-фашистом». Ведучий застеріг найпрогресивнішу соціалістку, що як комплімент у відповідь вона може отримати «комуно-фашистку».

Комусь в Україні (чи за її межами?) знадобилося терміново політично реанімувати Вітренко, вже напівзабуту масами. Адже вона належить до типових телевізійних політиків. Варто їй два-три місяці не з'являтися на екранах, як її починають забувати. Комусь треба показати, що Партія регіонів ще не найбільш проросійська структура в Україні? Що може бути набагато гірше? А тут ще з'явився сюжет від телеканалу «Інтер», таке собі перебивання дискусії нібито для відпочинку публіки, але зі значенням. Послання, сигнал від «Інтеру» формулювався так: «Газову трубу Росії не здали, російська мова не стала державною, як же можна заявляти, що Партія регіонів здійснює проросійську політику?» На це нахабно-наївне послання можна відповісти дуже просто і в повній відповідності до фактів: трубу поки що не здали, але вже здають, російська мова формально державною не оголошена, але фактично такою стала.

«Ходіння в народ»

Російсько-ізраїльський телеканал RTVI (іпостась радіостанції «Эхо Москвы») показав досить знакове інтерв'ю міністра закордонних справ України К.І. Грищенка, який перебував у російській столиці. Костянтин Іванович темпераментно сварив «помаранчеву» владу і присягався росіянам, що такої влади в Україні більше ніколи не буде, а буде тисячолітнє, треба розуміти, регіональне правління... На жаль, улюбленим заняттям українських діячів «за бугром» залишається поливання брудом своїх співвітчизників на радість не найдоброзичливішим іноземцям. На думку міністра, всі проблеми у відносинах із Росією були пов'язані з поганою попередньою владою в Україні. Шкода, що Костянтин Іванович, демонструючи геополітичну наївність, не бажає подивитися в бік братської Білорусі, де влада зовсім не «помаранчева», а відносини з Кремлем - як у кицьки з собакою. Навіщо ж ігнорувати наявність у відносинах між Україною та Росією деяких досить об'єктивних геополітичних констант, що не залежать від осіб? Суверенна українська держава не влаштовує Кремль за визначенням, безвідносно до того, хто сидить на Банковій. І ніяка проросійськість тут нічого не змінить. Почитати б панові міністрові книжку А.І. Денікіна «Нариси російської смути», де багато сказано тим, кого за особистим наказом В.В. Путіна нещодавно з усіма почестями перепоховали в Москві: «Ніяка Росія, ні біла, ні червона, ні республіканська, ні монархічна ніколи не змириться з незалежністю України». Ось у цьому вся суть, а зовсім не в характері влади в Києві.

Прокремлівські телеканали «Первый», РТР наввипередки демонстрували влаштоване російськими дуумвірами Путіним і Медведєвим «ходіння в народ». Зокрема, показували відвідини президентом РФ супермаркету в Мурманську, де пан Медведєв дуже цікавився цінами на продукти, в тому числі на хліб. Дмитро Анатолійович попросив показати йому найдешевший і придбав на власні гроші один буханець. Але, як кажуть злі язики, ціни в російських магазинах мають дивну властивість на час присутності керівників країни різко падати, а після того, як вони йдуть, настільки ж стрімко повертатися на колишнє місце. Тобто архетип світлого князя Григорія Потьомкіна («потьомкінські села») продовжує жити в Росії. Подібні ходіння навряд чи здатні на щось вплинути, але створюють у частини телеглядачів ілюзію всюдисущої влади, яка нібито все і скрізь контролює. Втім, подібні неформальні проникнення вищої влади в народ є улюбленим сюжетом світової історії та літератури. Імператор Риму Нерон любив, одягнувши простий одяг, інкогніто бродити Вічним містом, спостерігати життя городян і брати в ньому жваву участь. Подібні ж звички мав знаменитий халіф Багдада Гарун-аль-Рашид, про якого проникливо оповідається в казках «Тисячі й однієї ночі». Можна пригадати й «Принца і жебрака» Марка Твена. Але якось складно уявити Путіна і Медведєва, які змінили зовнішність і пересуваються Росією інкогніто. Адже як багато цікавого вони могли б дізнатися про свою країну! Втім, про це «цікаве» вони, напевно, і так здогадуються...

Тут виявляється адміністративне безсилля в протистоянні об'єктивним процесам. Зрозуміло, що ніяке ходіння кремлівського тандему магазинами не зупинить галопуючого зростання цін. Тут потрібні радикальні реформи, на які так і не зважилися за всі роки перебування при владі нинішнього російського прем'єра. А радикальні реформи в економіці неминуче спричинять істотні зміни в політиці, що й лякає. Тож нехай усе залишається як є, а там, дивись, світові ціни на нафту знову підвищаться...

Ігор Лосєв, «День»

Фото - «День»