Для тих, хто силкується опанувати англійську мову харківське видавництво «Фоліо» у рамках серії «Видання з паралельним текстом» днями надрукувало найвідомішу книгу Редьярда Кіплінга про годованця вовків «Мауглі» (український переклад Дарії Радієнко). Книги з паралельним текстом двомовні й оформлені так, що оригінал надруковано на парних сторінках, а український переклад - на непарних. Окрім того, тексти між собою підігнано по кожному абзацу й читачі за іграшки знайдуть переклад кожного речення. Для тих, хто намагався вивчати іноземну мову, жонглюючи одразу двома книгами - з оригіналом і з перекладом - мають гідно оцінити наявність одразу двох книг під однією обкладинкою. Але слід розуміти, що, скоріше за все, це будуть у чомусь дві різні книги.

Перекладацькі джунглі

Для викладачів англійської «Мауглі» стане додатковим козирем, щоб заманювання учнів на свої уроки. Ті, хто прагне самостійно опанувати англійську, зможуть нарешті відкинути книги Наталії Бонк і почати читати книги в оригіналі. Іноземцям, що намагаються вивчити українську, видання теж стане в нагоді, не лише ж «Заповіт» Тараса Шевченка їм читати.

Однак не слід забувати, що український аналог «Мауглі» - це все ж таки не буквальний, а художній переклад, який радше допоможе прояснити значення незрозумілого англомовного речення, ніж подасть точний і сухий відповідник з англо-українського словника.

Хоча загалом україномовний текст «Мауглі» збігається з англомовним оригіналом, іноді перекладачеві праглося показати й свою літературну майстерність. Через це український текст рясніє експресивними, майже телевізійними діалогами. Ну, хоча б такими:

«Up, dog!" Mowgli cried. "Up , when a man speaks, or I will set that coat ablaze!»

«- Гей, підлий пес, - закричав Мауглі. - ану встань, коли з тобою говорить людина, а то обсмалю тобі шкіру!»

«The jungle has become a whelping-ground for naked cubs now. Look at me, Man-cub!»
«- Тепер Джунглі - кубло для голих щенят! Ану поглянь сюди, людський вилупку!»

Що-що, а обережність з лайкою була б не зайва, адже серед читачів «Мауглі» можуть бути й діти. А то враження, ніби ось-ось і Шер-Хан та Мауглі заговорять мовою героїв Леся Подерв'янського.

Не обійшлося й без казусу. Розділ "Tiger! Tiger!" містить такий дворядковий абзац про життя Мауглі в селі серед людей: «He did not know his own strength in the least. In the jungle he knew he was weak compared with the beasts, but in the village people said that he was as strong as a bull».

Український відповідник у перекладі Дарії Радієнко має куди розлогіше тлумачення: «Мауглі й сам не знав про свою силу. У Джунглях він почувався слабшим за звірів, а тут люди казали йому, що він дужий, як бик. Він не знав страху, і коли жрець сказав йому, що бог у храмі розгнівається на Мауглі, якщо той буде красти в жерця мангові плоди, Мауглі схопив статую ідола, приніс її до жерця додому і попросив зробити так, щоб бог розсердився й Мауглі міг з ним побитись. Жрець не міг чути такого страшного неподобства, але сяк-так заспокоївся, коли чоловік Мессуа насипав йому чимало срібних монет, щоб власкавити бога».

Отакої! Здавалося б, перекладач самочинно дописав зайві речення за Кіплінга. Але й дві раніші українські версії пригод Мауглі у перекладі Юрія Сірого (видання 1920 року) та Володимира Прокопчука (видання 1979 року) також містять цей релігійний пасаж, тоді як в оригіналі на нього й натяку немає.

Річ у тім, що цей абзац у Редьярда Кіплінга таки був, але тільки в першому виданні «Книги Джунглів» 1894 року. У наступних виданнях книги автор відмовився від цього абзацу. Жаль, що українських перекладачів він про це не попередив. От і переходить цей абзац-фантом від перекладача до перекладача вже понад 115 років. Можливо, четвертий перекладач пригод Мауглі на українську нарешті зважить на невеличку примху автора безсмертного твору.

Білінгва по-українськи

Для «Фоліо» не вперше видавати книги з паралельним текстом. Свого часу тут вийшли твори Паскаля Лене, Мішеля Турньє та Річарда Баха. Але ті двомовні видання вже давно стали бібліографічною рідкістю.

Серія «Видання з паралельним текстом» дає надію, що двомовні книги виходитимуть регулярніше й в одному книжковому форматі. До того ж у серії вже побачили світ неадаптовані твори Оскара Вайлда, Джека Лондона, О. Генрі, Едгара По, Джерома К. Джерома та Стефана Цвейга.

Безумовно, видання класичних творів - запорука високих продажів для будь-якого видавництва. Але для тих, хто вивчає іноземну, слід зважати, що книги класиків - це, як правило, застарілі тексти, написані архаїчною мовою, яку годі побачити в сучасних іноземних письменників чи ЗМІ.

Позитивний момент серії - популяризація українських перекладів хоча б серед тих, хто вивчає іноземну мову. Але невеликий тираж видання 1500-2000 примірників робить і цю невелику радість досить сумнівною.

Спірний момент серії - м'яка обкладинка. Комусь подобається, комусь - ні. Проте в будь-якому разі це неабияк здешевлює видання.

Роман Фещенко, Kyiv Post

Ілюстрація - Kyiv Post